З Бронзового віку до Кам’яного. Економіст розповідає про найближче майбутнє Росії, путінський «общак» і сумні будні росіян

З початку війни в Україні російська економіка переживає на собі всі її наслідки, включаючи системні та болючі західні санкції. На думку багатьох експертів, процес їхнього застосування проти Росії лише набирає обертів, а список не вичерпаний і на половину. Максим Миронов, професор економіки Мадридської IE Business School, розповідає НВ, який ефект санкції вже здійснюють на російську економіку та російське суспільство, коли закінчиться інерція відносного добробуту в Росії та які глобальні економічні проблеми вже принесла російсько-українська війна світу.

— Минуло два з половиною місяці з початку війни та новий безпрецедентний пакет західних санкцій щодо Росії. Як би ви описали ефект цих санкцій? Що вже відчув російський обиватель?

— Жорсткого ефекту від санкцій наразі немає. Це як в історії, коли ви втратили роботу, то не одразу починаєте голодувати. Спочатку ви, напевно, з'їдаєте все, що є в холодильнику, потім накопичення, потім кредитні картки йдуть у хід, а потім ви продаєте машину. Так само, поки в російській економіці є підшкірний жирок, який дозволяє не дуже хвилюватися про споживання. Багато компаній, які пішли чи йдуть із Росії, як Ikea чи Макдональдс, поки що продовжують виплачувати зарплати, і люди масово не зіткнулися з безробіттям. Але незабаром це скінчиться.

Продажі автомобілів з квітня в Росії впали в п’ять разів, впали не тільки продажі імпортних авто, які природно пішли разом із західними компаніями, що збирали їх на російських лініях, впали продажі в АвтоВАЗі в п’ять разів, а це означає доведеться скоро звільняти людей, компанія не може працювати у збиток, причому всі ці звільнення торкнуться одного локального місця — міста Тольятті, Самарська область не така багата, щоби пережити такий відчутний удар.

Днями [мер Москви] Сергій Собянін заявив, що забирає на баланс міста завод Renault, розташований у Москві, і відновлює на ньому виробництво автомобілі Москвич. Для чого це потрібно? Для того, щоб зберегти зайнятість, фактично Собянін субсидуватиме абсолютно безглузде виробництво, щоб людей не звільняли. Але в Тольятті такого не вдасться зробити, і за кілька місяців люди просто залишаться на вулиці, це системотворчий бізнес регіону. Такі ж цифри в цілому по автопрому країною, на Тольятті історія не закінчиться, і це лише один приватний приклад.

Інший приклад — Макдональдс, який теж іде і в якому працюють 60 тис. співробітників і ще тисяч 100 постачальників. Половина буде працювати з тим, хто прийде на місце Макдональдса, але половина зайнятих роботу гарантовано втратить, тому що повторювати обсяги Макдональдса складно, та й у біднішій країні люди рідше ходять до ресторанів швидкого харчування. І так по всіх галузях ми бачимо зниження виробництва, яке через кілька місяців найімовірніше знаменується сплеском безробіття, що, у свою чергу, може призвести до масштабних соціальних потрясінь.

— Коли читаєш аналітику про Росію, то часто видно, що дрібний та середній бізнес, жителі великих російських міст впевнені, що якщо вони пережили санкції 2014 року і змогли до них адаптуватися, то й ці нові санкції зможуть пережити. Чи це так?

— Це 100% помилкова думка та розрахунок хоча б тому, що у 2014 році не було системних негативних змін в економіці, а станом на 2022 рік вони є, і помітні. Не було такого, що в Росії за кілька місяців пропадає ціла автомобільна галузь, як зараз, а саме це відбувається. Не було такого, що практично повністю зникла авіаційна галузь, літаки, які тепер не літають до Європи і стоять на приколі, це вже не судна, а склад запчастин для тих, хто залишився в строю. Не було у 2014 році проблемою у держави та російського бізнесу купувати імпорт.

Чому цінність долара у Росії зараз стрімко знижується? Тому що на території Росії він став фактично папірцем, російським компаніям не потрібний долар, бо на долар вони нічого не можуть купити. Це ситуація гірша, ніж у СРСР, бо Радянський Союз за долари на зовнішньому ринку міг купити що завгодно, Росія цієї можливості позбавила себе — вона приходить на ринок, а товари на ньому за долари їй не продають. Ситуація правда погана, а щодо росіян — ну треба ж чимось жити, можна такими втішними фантазіями.

— Санкції є, вони масштабні, але Росія продовжує торгувати нафтою і газом з країнами Європи. Наскільки при тому, що ця торгівля не припиняється, санкції справді створюють критичні проблеми для фінансування базових потреб Росії?

— Торгівля природними ресурсами дозволяє Путіну платити не лише силовикам, а й бюджетникам. Європа продовжує відправляти йому 700−800 млн євро на день, а це дозволяє зберігати бюджетний баланс плюс, як я вже сказав, попит на імпорт впав, долар у країну приходить, але витратити його неможливо. Це дозволяє Путіну зберігати волатильний бюджет, і це важливо. Тому багато хороших економістів, включаючи моїх друзів і колег, таких як Сергій Гурієв, кажуть, як важливо вводити ембарго на енергоресурси, особливо на газ, з нафтою простіше.

— Частина країн Європи, включно з Німеччиною, вже декларують свою готовність відмовитися від російської нафти до кінця року. На вашу думку, це не сильно вплине на російську економіку?

— Це удар великий, але терпимий, низка економістів оцінює його вплив на мінус 3−4% ВВП Росії. Розриває договори насамперед не Німеччина, а такі «яструби» цього питання, як Польща, яка чудово розуміє: якщо Україну буде захоплено, то наступною точно буде вона. У Німеччині розуміють, що російські війська до них не дійдуть, тому вони тягнуть гуму.

— Тепер поговоримо про газ. Є ідея, що на доходах від торгівлі газом через Газпромбанк Путін намагається сформувати якийсь «общак», який дозволить фінансувати війну, на це працює і заклик платити Росії за газ у рублях, і можливість заробляти на курсовій різниці всередині та поза країною. Це так?

— Я не поділяю це ідею про «общак» хоча б тому, що Путін сформував таку владу в країні, що йому належить все, весь російський капітал — це і є «общак» Путіна. Так само як і багаті на Росії — це, переважно, власники його капіталу. Ось заарештували в Італії яхту, яка, мабуть, належить Путіну, але ж у неї є якийсь формальний власник, і так у Росії практично з усім і скрізь.

У цій історії важливе інше. Так, ці гроші акумулюються в одному місці для зручності, а важливим є питання оплати в рублях. Різниця курсу тут ні до чого. Питання ризиків, яких Росія зараз хоче уникнути. Рубльова платіжна система знаходиться повністю під контролем російського Центробанку, а всі ризики конвертації важливо покласти на плечі покупців, тому що коли працюють санкції, євро або доларові платежі можна заблокувати, але не рублеві. Тому і в Газпромбанку ці рублі збирають, нехай проблема, як заплатити Росії, турбує країни Європи, в цьому весь сенс.

Щодо «общака», повторюся, Путін має доступ до ресурсів будь-якого банку в країні — не має значення якого — державного чи приватного.

— За повної ізоляції Росії економісти прогнозують падіння її ВВП на 25%. Наскільки це серйозне падіння ВВП для такої країни, як Росія? Чи можна якось співвідносити цю цифру з падінням української економіки через війну?

— Я думаю, 25% - це уже дуже страшно, я думаю, економіка впаде на 15−20%, і то я вже вважаюся песимістом, багато хто все ж таки вважає, що падіння складе 10−15%, тому що 25% падіння ВВП Росії для самої Росії реально якийсь страх.

— А чому падіння у 25% уже вважається трагічним? Українська економіка може впасти набагато суттєвіше.

— Україна — це зовсім інша історія, це історія про те, що коли у вас горить будинок, але вже все село зібралося, і щойно пожежу загасять, усім світом цей будинок відновлюватимуть. Може все згоріти, але поруч велика кількість бажаючих допомогти вже стоять і тримають будматеріали. Всі допомагають, дивіться, в України тепер безмитне ввезення зерна до Європи, це ж унікальна історія. Навіть якщо Україна не дай боже 50% ВВП втратить, нічого страшного не станеться, найстрашніше — це втрата життів людей, убитих, зґвалтованих, травмованих війною.

Для Росії ж втрату в 20−25% ВВП можна порівняти з переходом з Бронзового століття до Кам’яного. Це відхід на стадію у розвитку. Наприклад, у Росії немає виробництва своїх автоматичних коробок передач. Є така собі дружина глави Росстеха Чемезова, яка розпиляла величезні гроші на створенні цієї самої російської автоматичної коробки передач. Зрозуміло, що коробка не була зроблена, а це означає, що в Росії скоро перестануть виробляти автоматичні коробки передач, ну що, їздитимуть на механіці, нічого страшного немає, але вже офіційно прийнято, що стандарт безпечних автомобілів в Росії знижується до 0 євро — без систем очищення, без подушок безпеки, таке відро з гайками. Воно їздитиме, але це буде машина минулого покоління, небезпечна і таке інше. Вже сьогодні новина була, що виходять з придатності в аеропортах сканери, а це означає така величезна країна, як Росія, переходить на ручний огляд ручної поклажі, а це у свою чергу уповільнює процеси в аеропорту і здорожчує їх. Ціна на квитки зросте приблизно втричі, а людина, яка раз на рік злітала на Новий рік до Москви, потім усім розповідатиме, як воно, літати на літаку, чим там годують та інше. Це і є відкат в умовний Кам’яний вік, і наздогнати це буде дуже складно. Коли в тебе процеси перебудовуються на примітивніші — це і є деградація системи.

Україна піде вперед. Наведу приклад Іспанії, де я перебуваю. В Іспанії аеропорти і дороги набагато кращі за низку традиційно багатих європейських держав лише тому, що Іспанія почала отримувати гроші ЄС на розвиток інфраструктури пізніше за інших і, відповідно, отримувала відразу нові технології. Коли Україну відбудовуватимуть, це теж робитиметься за абсолютно сучасними технологіями. Так і вийде, що Росія з Бронзової доби перейде до умовного Кам’яного віку, а Україна — до умовного Залізного.

— Соціальна напруга в Росії з масовими страйками та акціями протесту на тлі економічних проблем — це можливий сценарій чи все ж таки нереальний сценарій?

— Я думаю, що це реальний сценарій, але я не вірю прямо в «голодні» бунти: як в Україні, так і в Росії люди у критичній ситуації легко повертаються до присадибного господарства, і ті, хто застав перші пострадянські роки, добре пам’ятає, як це було. Але соціальна напруга зростатиме і, як і в 90-ті, її першими акторами виступатимуть шахтарі, ті ж шахтарі Кузбасу. Почнуться проблеми на Уралвагонзаводі, він, звичайно, танки робить, але навряд чи довго протримається у ситуації благополуччя.

Навряд чи варто очікувати таких рухів у Москві, яку, швидше за все, завалять грошима. Локомотивами процесу, гадаю, будуть Сибір та Далекий Схід, там, на відміну від Москви та прилеглих міст, навіть мітинги протесту особливо не розганяють. Та сама історія можлива в Красноярську, Новосибірську, Кемерово або Новокузнецьку, якщо народ вийде.

Але все це можливо не раніше вересня-жовтня, а влітку звичайна російська людина працюватиме на дачах, щоб їй було, що восени та взимку їсти. А ось закінчать у середині вересня збирати врожай на присадибних ділянках, тоді й зростання напруги можливе.

— Якими є глобальні наслідки російсько-української війни, наприклад, до осені цього року?

— У бідних арабських країнах, які залежать від зерна з України та Росії, справді можливі проблеми із продовольством, а, відповідно, зростання соціальної напруги. Якщо ви пам’ятаєте, Арабська весна на Близькому сході також співпала з неврожайними на зерно роками у Росії та Україні. Я не кажу, що це була причина, але це, мабуть, стало одним із факторів, що її запустило. Зростання цін, звичайно, неминуче у глобальних масштабах і вже відбувається. Якщо в багатих країнах люди витрачають на їжу 20% свого доходу, а, можливо, зараз витрачатимуть 30%, то в бідних країнах люди витрачають на їжу 70% свого доходу, а треба буде більш ніж 100%, це означає недоїдання. По бідних країнах ударить боляче.

Ось, наприклад, Китай. Насправді, це досить бідне суспільство з дуже незбалансованою економікою, яка зроблена вся на експорт, з деякими невдалими спробами переключатися на внутрішній попит. Причому це економіка експорту, який загалом є предметами першої необхідності. Тому зростання цього експорту йде лише тоді, коли у світі глобально все гаразд. Коли падають доходи, їжу ви все одно купуватимете, але недорогу електроніку — навряд чи, та й від айфона нового відмовитеся. Китай якраз виробляє таку продукцію, від якої у лихоліття відмовляються. А це, у свою чергу, може поставити під загрозу політичну систему Китаю, де товариш Сі збирається на третій термін.

Тому Китай зовсім не союзник Росії у цій війні, і всім своїм виглядом це свідчить. Він, звичайно, скуповує природні ресурси Росії з величезним дисконтом, але вже дав зрозуміти, що не допомагатиме Росії обходити санкції Заходу.

— Чи знайшла за ці два з половиною місяці Росія способи оминати санкції?

— Це неможливо. Можливо, звичайно, робити якісь дрібниці. Наприклад, завезти десять автомобілів Bentley, заборонених для експорту до Росії, для близьких друзів президента. Таке можливо, але ми пам’ятаємо, що навіть Кім Чен Ина має Mercedes, закордонний алкоголь тощо. Обійти серйозно санкції не вдасться, особливо з електронікою або промисловим обладнанням, які завжди під час укладання контракту мають кінцевого адресата. У 2014 році ще можна було, але ми пам’ятаємо, як Siemens постачав у Крим турбіни. Зараз не лише санкції, а й настрій європейських та американських суспільств дуже здорово змінився. Ніхто допомагати Росії не хоче і не буде.

Автор: Ольга ДУХНІЧ, НВ


Коментарі:
Більше новин по темі: