Гендиректор Машзаводу Сідляр: Цього року ми б сплатили понад 100 мільйонів податків, якби працювали. Але ми санкції знімемо, бл*ть! І буде Машзавод працювати. Як би комусь не хотілось протилежного

У неділю, 24 вересня в Україні відзначають професійне свято - День машинобудівника. Не варто говорити, яке значення має ця стратегічна галузь для нашої країни в час страшної війни, яку ведуть проти нас нелюди-рашисти. Але, на жаль, зовсім не святковий настрій у буковинських машинобудівників - працівників чернівецького Машинобудівного заводу. У жовтні 2023 року виповниться рік з часу, як на це провідне бюджетоутворююче підприємство були накладені безпідставні санкції РНБОУ, з подачі людей, які далекі від патріотизму та державності.

Але, на щастя, монолітний колектив заводу, який довгі роки очолює Віктор Анатолійович Сідляр, не здається і добивається справедливості навіть тоді, коли, здавалось, все працює проти них. Навіть обласна військова адміністрація, яка першою мала б бити на сполох і робити все залежне, щоб повернути до роботи таке підприємство. Майже рік підприємство в буквальному сенсі виживає, але не здається. За цей час завод міг би сплатити до держвного бюджету понад 100 мільйнів гривень податків. Невже це лишні для держави гроші?!

Втім, крок за кроком, крапля за краплею, але поступово Машзавод йде до своєї мети - відновлення роботи, які б палки в колеса їм не вставляли на різних рівнях. Вже, нібито, знято накладені санкції, але ніяк не може запрацювати указ президента про відновлення роботи Машзаводу. Досі залишаються заблокованими банківскі рахунки.Ситуація складна, але не безнадійна. Бо поряд з Гендиректором підприємства пліч-о-пліч у ціей важкий час став весь колектив Машзаводу, який вірить своєму керівникові, як і він у своїх заводчан.

Віктор Сідляр каже, що його підприємству вже не раз доводилося за останні кілька десятків років переживати кризові моменти. Він переконаний, що і цього разу їх подолають, як би комусь не хотілося, щоб завод збанкрутував. І підстави так думати у нього справді є.

Напередодні Дня машинобудівника Віктор Сідляр дав невелике, але сміливе і чітке інтерв”ю місцевому телеканалу С4, яке ми пропонуємо вашій увазі:

– Вікторе Анатолійовичу, на вихідних святкуватимуть День машинобудівника. Розкажіть, з якими здобутками цього року ваш завод підходить до цього свята?

– Ну, в країні йде війна. Перемога кується на фронті. Здобувається на фронті, а кується перемога в тилу. На жаль, вже одинадцять місяців, з жовтня минулого року, Машзавод перебуває під санкціями. Ми не працюємо. Ось така ситуація на цей момент.

– Було зроблено безліч заяв, було докладено багато зусиль. Чому так?

– Ви знаєте, я скажу відверто, це абсолютно несправедливі санкції стосовно ТОВ “Машзавод”. І ці місяці, і майже рік показали, що підстав накласти санкції немає. Всі інстанції дали відповідь, що санкції будуть зняті. Я розмовляв (і розмовляв неодноразово) з секретарем РНБО Олексієм Даніловим, віце-прем’єрміністром Юлією Свириденко. СБУ відповіла, що подала на зняття санкцій. І ми знаємо, що є рішення РНБО про зняття санкцій. Енний раз РНБО засідала з цього питання і приймала таке рішення. Міжвідомча робоча група при РНБО приймала рішення. Але, на жаль, зараз санкції не зняті. Чому? Мені важко сказати. Ну, зараз така ситуація. Вже готовий указ Президента про зняття санкцій, але фінальна крапка, щоб Машзавод запрацював, ще не поставлена.

– Чи є у вас людина, на яку ви можете “обпертись”, той, хто вам допомагає? І, можливо, є хтось із представників місцевої влади, хто сприяє вам у цьому?

– Я вам скажу, що я опираюся тільки на свій колектив. Одна людина, яка б це зробила, ну це Президент Володимир Зеленський. Але до нього я, на жаль, не маю можливості звернутися особисто. Хто мені допомагає я вам назвав. З центральної влади мені допомагає багато людей. З місцевої… Такі ресурси має одна людина (згідно з законодавством) – це голова ОВА Запаранюк Руслан Васильович. З ним я не говорив вже понад місяць. Не знаю. Його абсолютно не цікавить доля Машзаводу, напевно. І він міг би прикластись, але не прикладається. Ну і Бог з ним.

– Але ж в Запаранюка наче додалось повноважень? До того ж він став головою партії “Слуга народу”. І він зовсім ніяк не сприяє зняттю санкцій?

– Давайте я вам скажу відверто. Його призначили головою партії “Слуга народу”. Такої партії, на мій погляд, взагалі не існує. Це організація. Його призначили, там ні виборів не було, ні нічого. Для чого він це зробив я не знаю. Чим він займається? Не знаю. Я говорю прямо, може трішки емоційно. Але там, де буде Запаранюк в списках…У нас вільна країна, кожен голосує як йому Бог дасть. Бо зараз всі напевно готуються до виборів, не розуміючи, що це не на часі. Зараз на часі війна та економіка. Отже, там, де буде Запаранюк у списках, я за ту партію не проголосуватиму. Особисто я. Інші – хай буде, як буде. Розумієте, інша влада місцева (і мер, і голова обласної ради) не мають тих повноважень, вони в них забрані. Тому це моя точка зору. Хай займається тим, чим займається. А ми санкції знімемо, бл*ть! І буде Машзавод працювати. Як би комусь не хотілось протилежного. Ми запрацюємо! Помагає нам хтось, не помагає – ми будемо працювати.

– Ви сказали, що опираєтесь на свій колектив. Розкажіть, як люди справляються з цією ситуацією? Вони без роботи майже рік.

– Знаєте, мені важко сказати за всіх, але колектив у нас монолітний. І я дякую кожному працівнику. Бачите, у нас доглянута територія. Прибиральники працюють, всі виходять на роботу. Ми платимо людям не заробітну плату, бо не заробляємо. Але платимо простій. Вони отримують кошти. Ми сплачуємо з цих виплат всі відрахування до всіх бюджетів. Розумієте, ми стараємось працювати. Я вдячний людям, а як вони емоційно переживають? Це важко. От якби вам було, якби кожен день питали коли запрацюємо? Це важко. Тому я дуже вдячний колективу. І ще одне хочу сказати. Такі люди, як в нас на Машзаводі, мало де є. Ми допомагаємо фронту дуже багато. Кожен особисто і ми як організація допомагаємо, хоча ми під санкціями. І щось ми таки робимо для фронту. Я не буду говорити що. Але ми працюємо в цей момент, коли самі не маємо роботи – допомагаємо. І це найосновніше. Я дякую кожному працівнику. Вони мене дуже підтримують. Знаєте, бувають моменти розпачі, але саме люди у цей момент мене підтримують. І це дуже, дуже багато значить.

– А як ви самі справляєтесь з цією ситуацією?

– Ви знаєте, ну поки що Слава Богу. Знаєте, як кажуть росіяни “Не умер – не сошел с ума”. Як я справляюсь з ситуацією? От яка історія в Машзаводу? Ну це підприємство, розумієте, яке є знаковим для Буковини. Знаковим! От День машинобудівника ми цього року не будемо відзначати. Минулого року ми премії давали, бо це ж ці санкції наклали після вересня. Були перспективи. Великі податки сплатили. А цього року ми б сплатили понад 100 мільйонів податків, якби працювали, в бюджет, який зараз порожній. Ми просимо в іноземців, у всіх просимо грошей. Ну хіба це державна політика? Хіба це справедливо? Це несправедливо. Але мене тримає те, що я згадую минулу історію Машзаводу. Скільки тут було людей! Скільки тут нам передрікали смерть. А ми вижили. Скільки думали, говорили таксисти “От, все, Машзавод не працює”. А ми тоді працювали на повну котушку. Ну, кожен живе своїм життям.

Як ми святкували Дні машинобудівника? Всі перші артисти України були тут. Руслана тільки виграла Євробачення – перший концерт давала на Машзаводі. Тіна Кароль тільки отримала Гран-прі на “Новій хвилі” (Пугачова їй дала) – перший виступ був на Машзаводі. В нас були всі зірки України, і ні одної зірки російської не було. Хоча телефон обривали, хотіли приїхати. Ні одної руської не було! Бо ми завжди підтримували й підтримуємо все українське. Ну хіба ми можемо просто так здатися? Коли ще зараз тут оці всі слуги, не слуги, раби, всі, де вони зараз? Вони зараз всі патріоти. А наші люди були патріотами, коли тут ще не знали що таке Україна. Розумієте, і це нас надихає – історія. Бо є люди, які (не я) мені навіть не дадуть зійти з цього. Я – ніщо. Наш колектив – все. І я їм дякую, розумієте? Це мене надихає.

– От власне, виходячи з цього, що б ви хотіли побажати своїм працівникам і всім машинобудівникам країни з нагоди цього свята?

– Дякую, що ви завітали. Я хочу побажати всім нам, ну це найперше, це перемоги. Щоб цю війну ми закінчили перемогою. Щоб росіяни пішли, а ми тут залишились господарями своєї землі, зберегли країну Це перше, що я хочу побажати. А своїм людям, своїм колегам я хочу побажати найперше – міцного здоров’я, впевненості в завтрашньому дні. Щоб їхні рідні й близькі були поряд. Щоб вони пишались тим, що працюють на Машзаводі. Або щоб пишались тим, що вони колись працювали на Машзаводі, або мали якийсь стосунок до Машзаводу їхні рідні.

Я всім бажаю щастя і благополуччя. І удачі. В житті дуже важливий такий фактор як удача, розумієте? От маленька невдача – і ми вже не працюємо. Хтось там щось зробив і Машзавод під санкціями. Але я хочу, щоб нам пощастило і все-таки президент підписав цей указ, поставив останню крапку.

Взагалі, я всім людям бажаю добра. І щоб у нас на Машзаводі також були якісь “вороги”. Бо без ворогів нудно жити. Хай їм також буде здоров’я, але нехай ми побачимо, як вони помирають, а ми лишаємось.

Я вітаю ветеранів праці, наших працівників з Днем машинобудівника. Повірте, що все буде добре, я в це вірю. Я дякую всім за роботу, дякую своїм людям за терпіння. Боже, це щастя, що ви є!

Зі святом, дорогі машинобудівники! Зі святом, колеги. Зі святом, Буковина! Тому що День машинобудівника завжди був знаковим на Буковині (концертами, всім). Ну зараз – так. Дякую.

Розмовляла Любов КОПОТЬ, телеканал С4.