До Хотина перевезли з Харкова склади одного з найбільших виробників велосипедів в Україні – "Велотрейду"

До Хотина перевезли з Харкова склади одного з найбільших виробників велосипедів в Україні – "Велотрейду". У перші дні війни в один із цехів підприємства влучила ракета, яка повністю зруйнувала склад із більшістю запчастин.

Кореспондентка "МБ" поспілкувалася з виконавчим директором "Велотрейду" Микитою Ткаченком. Він розповів про їхню роботу в умовах війни та показав склади, які перевезли в Хотин.

Ракета знищила основне обладнання

За словами Микити Ткаченка, цех, який компанія втратила через ракетний обстріл, вчетверо більший за той, який зараз у Хотині. Крім запчастин, було повністю знищено основне обладнання.

– Війна для нас почалася дуже важко, було повністю знищено найбільший наш склад. Це завдало дуже серйозних збитків, адже там було обладнання, завдяки якому ми складали велосипеди, – каже виконавчий директор. – У перші дні ніхто не знав, що далі робити, як перевозити техніку. Рішення ми ухвалили вже після цього випадку. Через те, що бізнес сезонний, велосипеди продаються дуже нерівномірно. У нас так влаштовано, що майже весь рік ми готуємося, а продажі найбільші навесні. Тобто зустріли війну з найбільшими залишками як готової продукції, так і запчастин. Саме це якраз і повинні були реалізовувати.

У Хотин компанія перевезла вироби зі складів, які вціліли. Наразі тут працює 10 людей, більшість з яких переїхала з Харкова. Саме виробництво знаходиться у Борщеві на Тернопільщині, працівників там близько 50.

– Десь у середині березня ми вже почали думати про переїзд. Я приблизно з шостого березня вже був на заході Україні, шукав приміщення для релокації. У нас досить специфічні потреби як для складу, так і для виробництва. Наприклад, на складі повинен бути дуже рівний бетон, – каже директор.

Склади підприємства – цифрові, для цього й потрібна рівна підлога, а також хороше покриття інтернету. Адже весь товар розміщений не хаотично, а у віртуальних комірках. Це значно полегшує роботу працівників.

– Якби цього всього не було, тут би працювало не 10 людей, а, наприклад, 25. Хлопці, які тут працюють, мають термінали. Весь товар є в базі, і система сама показує, куди потрібно йти й з якої комірки його брати, – додає директор.

Компанія наразі має два хаби. Один працює на захід і центральну частину України, а інший – у Харкові, для сходу.

– Можливо, облаштуємо в Хотині виробництво. На території підприємства, яке надало нам свої склади в оренду, є площа, яка вже погоджена з владою як індустріальний парк. Наскільки я знаю, вже готовий проєкт підводу туди комунікацій. І, як один із варіантів, ми розглядаємо будівництво заводу тут, – каже Микита Ткаченко. – У Харкові також залишилася частина підприємства. Тому в нас зараз два хаби. Звичайно, на сході України дуже низькі продажі.

Попит почав відновлюватися у травні

Микита Ткаченко стверджує: якщо до війни велосипед для українців був здебільшого як хобі, то зараз його більше використовують для пересування містом. Особливо там, де зупиняли рух громадського транспорту.

– Попит на велосипеди почав відновлюватися у травні. Змінилася його структура. Стали більше брати велосипеди для пересування містом. Навіть не через паливну кризу, а через те, що в багатьох містах призупиняли рух транспорту. Наприклад, Харків зараз став досить-таки велосипедним містом, тому що транспорт відновив роботу лише три тижні тому. А до цього, мабуть, машин та велосипедів у місті було порівну. Зараз люди більше цікавляться велосипедами для міста, електровелосипедами, – додає Микита Ткаченко.

Запчастини "застрягли" в Стамбулі

Через те, що Одеський порт закритий, запчастини, які мали доправити із Китаю, – у Стамбулі. За словами Ткаченка, майже весь український імпорт "застряг" саме в Стамбулі або ж у Констанці.

– Через те, що порт в Одесі закритий, частина наших контейнерів опинилася у найближчих – Констанці, це Румунія, та в Стамбулі (Туреччина). Проблеми з доставленням є, але зараз весь український імпорт у такій ситуації, – каже підприємець.

З початком війни компанія знизила ціни на окремі моделі велосипедів, а також почала співпрацю з волонтерськими організаціями.

– У нас є декілька таких спеціальних моделей велосипедів, на яких ми взагалі нічого не заробляємо, вони найпростіші. Зараз коштують приблизно 130-140 доларів. І це такий дуже простий велосипед, для міста, для мінімальних потреб, дуже добре служить волонтерам, з якими ми також співпрацюємо, – каже М. Ткаченко.