Чи не єдиний унікальний випадок в Україні, щоб міськрада, за ініціативою свободівців, викупивши практично знищений «Локомотивноремонтний завод» за два роки відновила і зробила прибутковим

У НАШИХ СУСІДІВ /

Відновлений мерією Івано-Франківська за ініціативи свободівського мера Руслана Марцінківа Локомотиворемонтний завод вже став прибутковим.

Про ініціативи свободівського мера Івано-Франківська Марцінківа та їх реалізації можна писати багатотомні книги, але доля практично знищеного "Локомотиворемонтного заводу", це окремий розділ тих позитивних змін, які у Івано-Франківську зуміли зробити свободівці за останніх п’ять років.

Вагомим позитивним прикладом свободівського менеджменту можна вважати придбання містом у 2017 році за 34 млн. грн. Івано-Франківського "Локомотиворемонтного заводу", - написав у Фейсбук заступник голови Чернівецької облради, свободівець Віталій Мельничук.

І якщо такого роду підприємства за роки незалежності практично гарантовано знищувались, а на їх місці з часом виростали багатоповерхівки чи котеджні містечка, то саме у цьому випадку мер Івано-Франківська Руслан Марцинків і свободівці ризикнули не дати стандартній руйнівній системі знищити колись прибуткове і важливе для «Укрзалізниці» підприємство.

Директор теперішнього відноволеного «Локомотиворемонтного заводу» Руслан Терешко на зустрічі із буковинськими свободівцями повідомляє: «Купили цей практично знищений завод за 34 млн. грн., за два роки покрили борги які були, крім того сплатили 40 млн. грн. податку та 10 млн. грн. вже цього року. За два роки це підприємство себе окупило але основне, що збережені робочі місця, адже людям півроку не виплачували зарплатню через що звільнилось 100 чоловік а залишилось 220. Але тепер підприємство з кожним днем нарощує обсяги замовлень, і хоча переважна кількість замовлень від «Укрзалізниці», але маркетологи та менеджери посилено працюють над розширенням сфери виробництва та асортименту.

При огляді буковинськими свободівцями цехів підприємства заступник директора напівжартома зауважив, що крім виконання поточної запланованої роботи деколи вдається креативити: «От минулого року на замовлення мерії для встановлення рекорду України з одночасного виготовлення банушу, зконструювали та виготовили великий більш ніж 4 тонний чан з підготовленим тримачем та кріпленням. Якби не було карантину, це чудо-чан замовляли би на різних фестивалях по всій Україні».

Справді свободівська психологія управлінця завжди рухає для створення відновлення та утвердження свого українського. Практика діяльності свободівських міських голів у Івано-Франківську, Тернополі та Хмельницьку додаткове цьому підтвердження.

І хоча в Чернівцях та області свободівці не керують виконавчою владою, але пропозиції для дій і здобутки від вже реалізованого за їхньою ініціативою на місцях мають у багатьох громадах, де є свободівські активісти, окремі депутати чи фракції в місцевих радах.

Саме тому свободівці зі своїми пропозиціями на місцях мають з чим йти до людей і переконувати обирати «Свободу». Більш переконливо про це можна говорити, коли вже є наявний промовистий приклад свободівського керування Івано-Франківськом, де міський Голова свободівець Руслан Марцінків.

Лише там де дієва громада через обрання свободівців влада стає відповідальною і разом з людьми здійснює потрібні для громад зміни та виріщує проблеми, якими не займалися роками.