"Заохочує людей допомагати": як пес із Харкова понад рік волонтерить у Чернівцях

Понад рік у штабі "Волонтерського руху Буковини" волонтерить бельгійська вівчарка Бер. Разом із власником Сергієм Морозовим він переїхав до Чернівців з Харкова. Тут допомагає волонтерам переносити гуманітарну допомогу.

Нещодавно пес став обличчям волонтерського штабу. З його зображенням створили наліпки та листівки – так хочуть заохотити людей більше допомагати.

Суспільне Чернівці розповідає історію собаки-волонтера та його господаря.

До волонтерів доєднався випадково

Сім'я харків'янина Сергія Морозова понад рік тому приїхала потягом до Чернівців. Обрали це місто, бо була можливість недорого орендувати квартиру у знайомого. За цей час сім'я чотири рази переїздила, зокрема й через те, що мають Бера.

До волонтерського штабу Сергій доєднався випадково. Каже, у перші дні в Чернівцях він отримав повістку й, повертаючись з військкомату разом з псом, досліджував місто. Випадково зайшов до волонтерів, які почали підгодовувати його собаку.

"Їжі для собаки ми тоді мали небагато, тому він був достатньо худим. Волонтер побачив його й почав годувати. Ми почали спілкуватися. Тоді було багато людей і роботи, я потроху долучався. Так тут і засів. Зараз "Волонтерський рух Буковини" для мене як друга родина".

У штабі Сергій допомагає вантажити та сортувати допомогу, а також працює з інформаційними базами. Чоловіка майже завжди супроводжує його пес. Оскільки волонтерять щодня з 8 ранку й до вечора, у штабі Бер має свої миски для їжі та води, а також іграшки.

У вільні від волонтерства години чоловік працює. Каже, якби у штабі було більше волонтерів, то міг би більше часу виділяти на роботу й самостійно заробляти на їжу для пса, бо "Берочка їсть багато".

"Сам любить допомагати людям"

На вулицях міста часто можна побачити, як Бер щось переносить у зубах – це може бути сумка з його улюбленими речами або гуманітарна допомога. Також пес іноді супроводжує людей старшого віку до зупинки громадського транспорту. Водночас Сергій слідкує, щоб вантаж не був заважким для собаки.

"Іноді Берчик сам лізе в машину й хоче щось брати. Він все життя носив то сумки, то водичку. Головне, щоб не було важко й щоб не було проблем для здоров'я чи зубів. Я за цим стежу. Стараюся, щоб більш як 3 кілограми не підіймати. А загалом він може тягти полем 10-кілограмовий мішок з піском, але це одноразово", – розповідає Сергій.

Також пес взаємодіє з людьми: дозволяє себе гладити та грається з ними. За словами Сергія, іноді люди приходять в штаб не за допомогою, а щоб навідати Бера, – з собою приносять смаколики.

"Не можу взяти Бера лише, коли ми їдемо в інше місто за допомогою, а у бусі немає місця. Тоді я залишаю його в штабі, але там є багато людей, які хочуть з ними побути. Якщо Беру нічого не пропонують, то він сам починає щось робити", – розповідає волонтер.

"Пес має тисячі вподобань"

Зараз волонтери збирають допомогу для жителів Херсонської та Миколаївських областей. За словами Сергія, кількість допомоги зменшилася. Пояснює це тим, що багато людей на початку вторгнення допомагали з-за кордону, а тепер повернулися в Україну. Також через потенційних шахраїв, посилили контроль за гуманітарною допомогою, тому вона надходить повільніше.

Щоб зібрати більше грошей, у штабі розробили товари із зображеннями Бера. Це наліпки, листівки та борди. Сергій каже, Бера бачать скрізь, а фото з ним збирають тисячі вподобань, тому товари з псом планують продавати на аукціонах, разом з іншими речами, які передають з фронту.

"Рік тому ми могли зібрати 500 аптечок за місяць, зараз не можемо зібрати й 50. А запити на них є постійно. Дівчата запропонували долучити до цього Бера й зробити наліпки. В офісі також стоїть борд, де намальований пес. Так хочемо заохотити людей допомагати".

Сергій каже, що має ще багато справ у Чернівцях, тому повертатися у Харків не планує. Наразі він продовжує підтримувати "Волонтерський рух", бо у ньому залишилося мало хлопців-волонтерів. Також Морозов волонтерить у благодійному проєкті, який допомагає евакуйовувати дітей до Туреччини на період війни.

"Є люди, які допомагають вже десять років, а для мене тільки півтора року тому. Може цей рух і завершиться, коли ми переможемо, але не впевнений, що поїду звідси. Коли людина каже: "У нас в Чернівцях", то це вже місцевий. Я вже таким стаю".

У перший день в Чернівцях Сергію вручили повістку. Відтоді чоловік щомісяця відвідує військкомат. Ходить туди з Бером й хоча залишає його на вулиці, собаку військові теж знають. У чоловіка часто запитують, чи не хоче йти працювати у кінологічну службу, тому, якщо Сергія мобілізують, то планує служити разом з Бером.