Що робити із дикими тваринами, які знищують врожай на городах людей, і котрі є перенощики смертельно небезпечного сказу?

Подібні випадки не раз траплялися на Кельменеччині, Сторожинеччині, інших регіонах області. Тому питання стоїть руба: як боронити тяжко вирощений урожай, та ї бо себе? Вихід один – не роздумуючи, відстрілювати, беручи до уваги, що поміж дикою тваррю можуть траплятися й уражені сказом особини. Та тільки спробуй – тебе одразу затягають природоохоронні служби, поліція, прокуратура, хіба всіх перелічиш? І обкладуть такими штрафами, що махнеш на все рукою в думці «та нехай вже як є».

Тим часом мисливці краю, члени УТМР, у тому числі і автор цих рядків зі своїми двома гладкоствольними рушницями цілком здатні навести порядок із засиллям не лише диких кабанів, а й червонястих лисиць, які на сьогодні є основними перенощиками сказу. Тут як би виглядало? Взяв дозвіл на відстріл – і порядок. Але не тут було, бо заковика в бюрократії. Аби взяти той дозвіл, керівникам мисливських організацій краю, принижуючись, треба вибивати його тижнями, а то й цілими місяцями. І це тоді, коли дозволи на відстріл треба видавати вже сьогодні, поки свиняча братія не перевернула городи в тій же Михайлівці, Турятці, Синівцях – та всюди.

Може чули про село на Черкащині, котре тероризують кабани, які знищують урожай, а людям порадили викликати до "хуліганів" поліцію?

Особливу ж небезпеку представляє червоняста лисиця. Звіра розвелася сила-силенна. Навіть посеред білого дня лисиці безбоязно внаджуються на людські обійстя, вихоплюючи поживу навіть з курників. Про це сьогодні підтвердять в кельменецькій Новоселиці, на Сокирянщині, навіть в передмісті Чернівців.

Що робити? В Європі вже давно оголосили тотальну війну червонястій лисиці, відстрілюючи звіра цілорічно. А у нас знову бюрократичні пороги з посиланням, що відстрілюючи, ми, таким чином, завдаємо збитків природі. А якщо, не доведи Боже, уражена сказом тварь покусає людину з кого тоді питати?

Ситуація з розряду патових. Зважаючи на небувале досі засилля згаданої дичини необхідно на державному рівні навести порядок. А цей порядок здатні навести мисливці. З обов’язковою умовою ще й стимулювати їх роботу. Адже ідеться не лише про захист городів, де тая картопля росте, а й здоров’я людей. Як це робити і діяти, треба повчитися в Європи. Бо скоро навіть і в курниках не залишиться жодного когутика.

Іван АГАТІЙ, заслужений журналіст України