Степан Карачко: Про мої пошуки першої письмової згадки про Чернівці

ДО ДНЯ МІСТА

Історія цієї грамоти незвичайна та навіть детективна. Грамота була надана львівським купцям, молдавським воєводою Олександром Добрим в 1408 році. Вона написана церковнослов'янською мовою, яка в той час широко використовувалася в Молдавії для складання подібних документів. Значить вона могла б зберігатись у львівських архівах.

Але ще в 1908 році коли ішла підготовка до святкування 500- річчя нашого міста почались пошуки грамоти з ініціативи відомого історика Фрідріха Кайндля та вже тоді у львівських архівах та ахівах України її не було. Тоді в 1908 році ходили різні чутки по нашому місті, що грамота згоріла, зникла та, навіть, що вона потрапила до приватного колекціонера який вивіз її в Англію. З часом про неї можливо й забули.

Розуміючи важливість та цінність цього документу перед святкуванням 600 міста Чернівці за один рік, я розробив свій план народної дипломатії та розпочав пошуково дослідницьку роботу. За довгі роки праці в архіві у мене склалися добрі стосунки з архівістами України, Росії, Молдови, Румунії, Канади та Англії.

Мої пошуки цієї грамоти тривали близько року і буквально 20 жовтня 2007 року прийшов лист з «Державного історичного музею» за підписом кандидата історичних наук Андрія Дмитровича Яновського що грамота є у відділі письмових згадок, фонд №17 опис №2 одиниця зберігання 116 і вони готові надати архіву та місту копію Грамоти!

Я радий від того, що зміг зробити і свій посильний внесок у відзначення 600-ліття Чернівців. Як же Грамота потрапила до Москви і там зберігалась у чудовому стані до сьогодні залишається загадкою.

Особливо хочу подякувати директору «Державного історичного музею» міста Москви Олександру Івановичу Шкурко та завідуючому відділу письмових джерел музею кандидату історичних наук Андрію Дмитровичу Яновському.

Фрагмент грамоти (на фото) в перекладі звучить так:

«Божою милістю, ми Олександр воєвода господар землі Молдавською уклав з послами і купцями граду Львова наступний митний договір як вони повинні ходити товарами в нашу країну, заплативши митниці менше ніж раніше, а саме: Ті Львівні, які захочуть привести срібло в нашу країну, спочатку продадуть нам скільки нам буде потрібно, а що залишиться, продадуть і іншим…

У Чернівцях від німецького воза мито - 4 гроші, від вірменського - 6 грошів, від великої рогатої худини - один гріш, від 10 свиней - один гріш. Таке мите чернавське.

У Чернівцях вози не перевіряти, достатньо того, хто купець завіряє, що він не має заборгованого товару: куниць, срібла, воску та добрих коней місцевою породи Від воза з рибою платиться також мито, також як і від остальних.

Це все те, що ми можемо зробити для нашого господаря, короля Польщі, всієї Галичини і Подолії і ми присягаємося зберегти у віка століть, не змінивши нічого з того що написали вище по християнському звичаю…

Свідками при складанні цього договору були: Пан Юрій староста, пан Міхайло з Дорохоя, пан Влад з Сирета, пан Оане Ворник з Сучави, пан Яцько, пан Ляш пахарник, а з боку міста Львова були свідками посли: Мачико Куліковськи, Земірстан Ханес, Ханес Верзест, Русявий Никліус і писар Львова Ханес. Для більшої вірності ми довірили нашому вірному братові Логофету написати і ставити наш великий герб.

Сучава, 6910, жовтень 8.»

Львів’яни отримували право мати в Сучаві свій будинок, тобто свій офіс, але в якому не мали права тримати корчму або варити пиво. За порушення цих заборон львів’яни могли залишитися без цього будинку… Текст, який безпосередньо стосується стягування митних зборів в Чернівцях займає не більше 7-8 %. Зміст решти тексту відноситься до інших міст і населених пунктів, як Молдови так і Польщі, Угорщини, Мунтенії, Валахії, Галичини, Поділля. Приведемо назви цих населених пунктів в порядку їх появи в договорі. Черновіц, Львів, Сучава Четатя Албе (Аккерман), Тігина (Бендери), Бакеу, Бістріца, Бая, Молдавіца, Брашов, Тротуш, Каменіца (Каменец-Подільський), Дорохой, Сирет, Хотин, Роман, Нямц (Пятра-нямц), Бирлад.

До слово «Чернівці» зустрічається в документі 6 разів, Львів – 5 разів, Сучава – 19 разів, Тігина 2 рази. В грамоті згадується всього 22 населених пункти.

В той час коли отримав копію документу, я про це зробив публікації місцевих газетах, а саме: «Вечірні Чернівці», «Чернівці», «Молодий буковиниць» та «Буковина».

Степан КАРАЧКО, краєзнавець