Хто врятує Чернівці, Або як втрачається історичне обличчя міста

Одним із документів, на які посилались громадські організації як свідчення того, що на площі знаходилась церква Успіння Пресвятої Богородиці у ХVІІІ-ХІХ століттях, була гравюра австрійського художника Фрідріха Кнаппа під назвою «Князівська крайова церква Успіння Марії. Водохреща у 1860 році». Ця гравюра розміщена в книжці (ілюстрація №14) австрійського історика Раймунда Фрідріха Кайндля «Історія Чернівців», яка вийшла до «500-річчя» Чернівців у 1908 році по замовленню Чернівецького магістрату. На цій гравюрі в центрі площі зображений Митрополит Євген Гакман, який проводить обряд Водохреща, і дерев’яна церква Успіння Пресвятої Богородиці. Також на гравюрі художник відобразив церковну криницю (пізніше за нею закріпилась назва «Турецька»), і будинок, який досі зберігся по вулиці Турецькій, 32.

Але тепер тут будують готельний комплекс (на фото) за проектом архітектора Лариси Вандюк таким чином, що цей будинок буде входити в комплекс. А міг би бути музейний комплекс історії Чернівців! «Прикрашає» готельним комплексом площу товариство «Граніт плюс». Хто замовник, поки невідомо. За проектом архітектора старовинний будинок разом з новим накриють одним дахом. Поступово тут викуповують квартири, мешканці виселяються – і таким чином цей будинок просто перестає бути пам’яткою, якою він завжди був як свідок тих років, коли на площі була церква. Старовинний будинок припиняє своє існування з благословення горе-архітекторів.

Чи розглядався цей проект на містобудівній раді? Чи знає про це Спілка архітекторів? Чи знає Українське товариство охорони пам’яток історії та культури? Дивує й позиція самої архітекторки Лариси Вандюк, яка повинна знати, що до історичної пам’ятки не можна добудовувати новий будинок, адже таким чином нищиться унікальне обличчя нашого міста.

На цій площі багато порушено під час реконструкції. На тому місці, де була церква, можна було збудувати церковну каплицю, але побудували бездарну круглу арку з фонтаном. Церковна криниця теж повністю змінила свій вигляд і перестала бути власне криницею, а повністю виглядає на ісламську каплицю. Нововведення приводять до того, що площа змінює своє старовинне архітектурне обличчя.

Цей будинок – свідок усіх подій, які відбувалися на площі Пресвятої Марії (при Австрії – «Marien Plaz», при Румунії – «Piata Sf. Marii»). Завдяки йому громадські організації змогли довести, що згадана гравюра відображає Водохреща саме на цій площі. А зараз він беззахисний.

Ілля МАР’ЯНЧУК
Газета «Відродження» № 18 від 31.08.2017 р.