ГОЛОВНА | БЛОГИ | ПРО НАС | АРХІВ | ФОТОСЕРВІС | КОНТАКТИ | ВХІД НА САЙТ
Дивись:
 НОВИНИ
 СПОРТ
 ІНТЕРВ'Ю
 ПЕРСОНАЛІЇ
 АНАЛІТИКА
 ПРЕС-КОНФЕРЕНЦІЇ
 КРИМІНАЛ
 ШОУ-БІЗНЕС
 НАУКА
 ІСТОРІЯ
 ПОЛІТИКА
 СКАНДАЛИ
 ЦІКАВИНКИ
 ТЕХНОЛОГІЇ
 БІЗНЕС
 КУЛЬТУРА
 ЗДОРОВ'Я
 НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ
 ПРЕС-ОГЛЯД
 ЧЕРНІВЦІ
 ЕКОНОМІКА
 ОСВІТА
 ЕКОЛОГІЯ
 МАС-МЕДІА
 РЕЛІГІЯ
 МІЖНАРОДНІ НОВИНИ
 ПРАВО
 КОРДОН
 ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ
 ПРОТЕСТИ
 НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ
 МИСТЕЦТВО
 БЛАГОДІЙНІСТЬ
 ЧЕРВОНА РУТА 2009
 ОБЛАСНА ВЛАДА
 ВІДПОЧИНОК
 АРМІЯ
 ЖИТІЄ МОЄ
 БЛОГИ
 ОЧЕВИДНЕ-НЕЙМОВІРНЕ
АРХIВ
 
новин
веб-конференцiй
опитувань
ПРО НАС
КОНТАКТИ
ПОШУК
 




Новини від Киноафиша.юа
Загрузка...
Загрузка...
Loading...
 
SELECTORNEWS - покупка, обмен и продажа трафика
 
 
 
Loading...
 
ФСК

Новини Чернівці та Буковинського краю. Щоденні чернівецькі новини, буковинські новини, новини буковини, прессконференції, анонси, блоги, опитування.

  Перегляд новини  /  ІСТОРІЯ   >>> 21 Жовтня 2017

Результат проведення операції «Захід» на Буковині – понад півтори тисячі виселених до Сибіру

21 жовтня 1947 р. – 70 річниця масової депортації населення Буковини

НАША ІСТОРІЯ – НАША ПАМ'ЯТЬ… /

 

Найбільшою повоєнною операцією по масовому вивезенню українців до Сибіру стала операція «Захід». 21 жовтня 1947 року о 6-й годині ранку одночасно по Західній Україні були підняті 26644 родини, або ж 76 192 осіб (на Буковині – 616 родин, 1635 осіб) та в товарних вагонах відправлені «у віддалені райони СРСР». Про жахливі умови переселення, під час якого чимало людей загинуло, відомо зі слів багатьох очевидців, які вижили та вже в роки незалежної України розповіли про свою долю. Про обставини ж підготовки та здійснення цього злочину радянського комуністичного режиму таємницю привідкривають архівні документи тих де радянських спецслужб.


Операція «Захід» готувалася щонайменше пів року, у повній таємниці від місцевого населення. Її початок можна відраховувати від 6 травня 1947 року, коли начальник Управління «Міністерства державної безпеки» по Чернівецькій області Решетов видав директиву №15/506, звісно на вимогу керівництва Міністерства з Києва, згідно якої підрозділи та райвідділи Управління повинні були підготувати списки родин учасників ОУН-УПА («вбитих, заарештованих та тих, які продовжували боротьбу») для їх подальшого виселення.

В директиві зокрема зазначалося: «Виселення сімей «бандитів» з одного боку є заходами у відповідь, і заходами репресій проти ОУНівського підпілля, оскільки може покращити результати боротьби з бандитизмом, і з іншого боку позбавляє бандитів родинних зв’язків, які є прямими пособниками постачання бандитів продуктами харчування і в проведенні ними антирадянської діяльності, а також морально впливає на місцеве населення». Тому Решетов пропонує: «Негайно врахувати всі сім’ї бандитів, які підлягають виселенню в віддалені райони СРСР та не пізніше 10 травня 1947 р. надати відомості з вказівкою кількості душ в віці до 16 років і старше». Завдання було виконане. Згодом, в середині червня поступив ще один наказ – переглянути та уточнити (збільшити) списки, який також було виконано. Усі списки із прізвищами по районам вціліли і досі зберігаються в архівних установах.

Підготовча робота тривала все літо. Станом на 15 вересня 1947 року НКДБ підготувало списки на виселення на 785 родин (2192 осіб), а станом на 30 вересня – вже на 950. У остаточному звіті датованому початком жовтня зазначається: «Нами було оформлено на виселення 802 сім’ї. З них затвердили списки на 773 сім’ї. Але за вказівкою штаба керівництва нам була дана вказівка підняти до виселення 600 сімей». Також, «враховуючи можливий недобір, нами одночасно було заплановано до підняття резерв в кількості 182 сім’ї», - зазначалося у документах.

В низці сіл виселення було справді масовим, оскільки торкалося від 10 до 20 і більше родин. Зокрема, від 10 до 20 сімей планували виселити у с.с. Сергії, Дихтинець, Усть-Путила, Довгопілля; по 20 і більше сімей – в с.с. Іспас, Берегомет, Мигово, Ростоки, Мариничі, Руський Банилів, Карапчів, Драчинці, Станівці Путильського та Вашківського (на той час) районів.

В середині вересня 1947 р. було розраховано потребу в автотранспорті, вагонах, збройних сил і оперативного складу органів МДБ для успішного проведення «операції». Зокрема планувалося залучення 1808 осіб збройної охорони (до 1000 осіб – бійці місцевих винищувальних батальйонів, близько 300 осіб – з числа приданого УМДБ батальйону військ МДБ, а також підготовлене прохання додатково направити в область один батальйон військ МДБ).

Крім того, для проведення операції не вистачало працівників МДБ: при потребі у 570 оперативних працівників Управління в Чернівецькій області, навіть залучивши оперів зі східних районів області, мало в своєму розпорядженні максимум 235 осіб. Тому було підготовлене прохання командирувати додатково 335 оперативних працівників органів МВС і радпартактива.

Доставка сімей на станції погрузки передбачалася наступним чином: до 10 км. (згодом замінено на 15 км.) – гужовим транспортом, більше – автомобільним транспортом. З цього розрахунку необхідно 129 автомашин, з них 79 буде мобілізовано в місцевих господарських організаціях і 50 автомашин повинні прибути в область із Радянської Армії. Для забезпечення автомобілів пальним сформовано резерв для «спец-перевезень» - 10 тонн бензину і 300-500 кг. автолу. 

(На фото справа - безпосередні організатори і виконавці депортації)

Для погрузки сімей на станціях залізниці потрібно 60 вагонів, з розрахунку 10 сімей на кожен двоосний вагон. Станціями погрузки визначено Вижницю (30 вагонів; 310 сімей, 923 особи), Вашківці (16 вагонів; 160 сімей, 447 чол.) і Заставну (12 вагонів; 130 сімей, 378 осіб). На станції Лужани з вказаних вагонів формуватимуться ешелони. Пункт призначення – станція Половинка (Вуглеуральск) Пермської залізниці Молотовської (нині Пермської) області.

Незабаром чекісти та військові вже почали прибувати з інших областей України та навіть сусідніх республік. Зокрема, 50 чекістів були командировані із МДБ Молдавської РСР, 20 – із Херсонської області. Прибули близько 200 міліціонерів з Донецької області. Почали виставляти військові гарнізони в районах та селах: згідно вказівки, в селах, де кількість сімей які будуть виселятися складала більше 10 – виставлявся гарнізон внутрішніх військ. Напередодні операції в райони направляться мобілізований автотранспорт із партійними та радянськими представниками. Вагони планувалося подати на станції погрузки в ніч перед початком операції. Ніби всі можливі проблеми враховані, все було готове до проведення виселення.
 
На початку жовтня остаточно затверджено список на виселення, який було визначено у 600 родин, 1748 осіб ( 251 чоловіків, 716 жінок та 781 дітей до 15 років). Зокрема, з Путильського району – 95 сімей, з Вижницького – 225, Вашківського – 160, Заставнівського – 100, Сторожинецького – 30. З інших сімей було сформовано додатковий список, на випадок, якщо призначених до депортації у якийсь спосіб не виявиться на місці. За кожним районом та селом закріплено відповідального від УМДБ. 11 жовтня були затверджені надзвичайно детальні плани вивезення сімей по кожному із семи залучених районів. Додатково ще раз проведено прискіпливу звірку списку з фактичною наявністю сімей по селам і встановлене за ними спостереження, щоб не допустити їх переходу на нелегальне положення чи зміну місця проживання. Райони оперативно відзвітували - «Все намеченные к изъятию семьи взяты под агентурное наблюдение». Членів родин особливо впливових повстанців було одразу заарештовано, ще за кілька днів до виселення.

На початку жовтня війська почали прибувати в райони проведення виселення. Окрім оперативників-чекістів, ніхто про справжню мету їх направлення в райони не знав, ні міліція, ні військові, ні радянські чи партійні працівники. Усі вказані дії прикривалися нібито підготовкою влади до виборів в місцеві ради. В документах зазначалося: «З метою конспірації проводимі нами заходи по справі «Захід» зашифровуються під виглядом проведення підготовчої кампанії по виборам в місцеві ради».

Проте попри усі заходи безпеки та сувору конспірацію, інформація про підготовку до виселення таки просочувалася та поширювалася серед місцевого населення. Наприклад, в документах описано наступну ситуацію: коли оперспівробітник МДБ з дотриманням конспірації відбирав довідки на осіб, передбачених до виселення, голова сільради села Підзахаричі запропонував йому додатково взяти довідки ще на кілька родин, які на його думку повинні бути виселені як антирадянськи налаштовані. Коли оперпрацівник сказав, що довідки йому потрібні зовсім не для виселення, то голова сільради сказав: «Я працюю давно і знаю, які довідки для якої мети потрібні», натякаючи, що подібні довідки брались органами МГБ в період попередніх виселень. В іншому випадку, 4 жовтня 1947 року до МДБ поступила інформація: на Клокучці громадянин Татулевич, двірник в домоуправлінні №119, поміж місцевими жителями заявляє, що незабаром із Клокучки повинно бути вислано в Сибір 14 сімей. Також чутки про виселення людей на Донбас викликала поява донецьких міліціонерів в районах області. Крім того, в документах зафіксовано, що серед єврейського населення міста Чернівці поширювалася чутка, нібито найближчим часом єврейське населення, яке записалося на виїзд до Румунії, буде вивезено на Донбас. Проте в цілому владі вдалося зберегти в таємниці плани щодо депортації родин та дату його проведення, внаслідок чого проведення операції не очікували.

Безпосередньо сценарій як проводилося виселення радянською владою було розроблено та складено відповідну пам’ятку. Згідно неї, напередодні виселення до села направлялася опергрупа, нібито з метою підготовки до проведення виборів та проведення хлібозаготівель. З приїздом в село старший опергруп з складу партактиву скликає нараду активу села, на якій обговорюється питання про господарські та політичні заходи, а після того проводиться бесіда по поточним політичним питанням з розрахунком затягнути цю нараду до 3-4 години ночі. Після цього одразу приступити до проведення операції з залученням активу села. Оперпрацівник направляється до місця проживання сімей, біля будинків безшумно виставляє охорону, із завданням не випускати нікого з цих будинків і затримувати всіх осіб, які приходять в ці будинки. Перед початком операції оперативний працівник оголошує тим, кого виселяють, що рішенням Радянського уряду дана сім’я підлягає виселенню в віддалені райони СРСР у зв’язку з тим, що члени цієї сім’ї проводили активну боротьбу проти радянської влади. 

При цьому оперативний працівник детально роз’яснює їм умови виселення і пропонує приступити до збору майна, попередивши про відповідальність за опір чи спробу ухилитися від виселення. Одночасно оперпрацівник проводив опитування громадян, а також прискіпливо обшукував приміщення. Працівники радянських органів складали опис майна, яке залишалося після виселення, для подальшого розподілення. Окремо інструкція зазначала: «Оперпрацівники та військові підрозділи повинні бути в постійній бойовій готовності і в випадку збройного опору чи виникнення ексцесів вживати рішучих заходів до їх ліквідації, аж до застосування зброї. Районні уповноважені повинні попередити всіх оперативних працівників та командирів військ МДБ, що в усіх випадках застосування в справі зброї необхідно діяти твердо і рішучо». Зазначені моменти визначені також у таємній «Інструкції про порядок проведення виселення сімей активних націоналістів і бандитів із Західних областей України», яка була одним із Додатків до Наказу №00430 від 21 серпня 1947 р.

Окремо зазначалося: «Операцию по выселению начать на рассвете в 5.00 (пізніше дані були скориговані і операція почалася о 6-й годині ранку) в назначенный день одновременно во всех селах і по всем семьям. Операцию по подъёму семей і вывозу их за село закончить в течении 2-3 часов». 

Водночас у пізнішому звіті зазначається: «Отримавши наказ про день операції керівництвом спільно з першим секретарем обкому КП/б/У товаришем Вовк було проведено останню інструктивну нараду уповноважених УМДБ, начальників Міськрайвідділів МДБ і секретарів РК КП/б/У, на якій були підведені підсумки підготовки до операції, вскриті недоліки і дано детальний інструктаж про порядок проведення операції. За день до початку операції, тобто 19.10.1947 року, детальні інструктивні наради були проведені керівниками операції з оперскладом в усіх районах.

Проте, в плани МДБ втрутився фактор, який важко було врахувати та передбачити в планах. В ніч на 19 жовтня в області різко погіршилися погодні умови. Розпочалася завірюха, яка не зупинялася до самого моменту виселення. Станом на день початку операції снігові замети складали від 50 см. в рівнинних районах області до півтора-двох метрів в горах. Всі дороги, особливо до віддалених сіл та хуторів, були заметені, проводовий зв'язок повсюди був зруйнований снігопадами. Щодня і навіть щогодини в Чернівці надходили повідомлення з районів про неможливість проведення операції та з проханнями дати вказівки, як далі діяти у зв’язку з погодними умовами.

Зокрема, 19.10 жовтня в 21.15 з Путили поступило донесення про те, що на перевалі Німчич внаслідок погодних умов автомашина звалилася в ущелину. Було викликано трактор для того, щоб витягнути авто, проте до того часу він так і не прибув. Резолюція на донесенні – «Перевірити чи висланий трактор».

20 жовтня в 11.05 год. з Путили поступило донесення: «Сніг випав більше метра, завірюха продовжується, рух в гори неможливий. Просимо вказівок». Резолюція: «Запрошено вказівку керівництва». За кілька годин з Путили надходить додаткове повідомлення: «Снігопад не вщухає, глибина снігового покриву місцями досягає вище метра. Автомашини по дорогам ніде пройти не можуть. До місця погрузки на станцію Вижниця будуть доставлені підводами і пішими. Райвиконком організує розчистку дороги через перевал Німчич». Згодом знову: «Висота снігу більше метра, в гори пройти неможливо. Чекаємо вказівок». Надвечір, о 17.00 год. з Путили знову телеграфують: «Буран продовжується, сніговий покрив досягає до півтора метри, в гори піднятись неможливо, в центрі рух перервано. Операцію в назначений строк у зв’язку з обстановкою – починати неможливо».

Подібні донесення надходили практично з усіх районів області. Зокрема із Заставни доносили: «Снігова буря занесла всі дороги, пірвала увесь зв’язок, виключила можливість використання автомобілів. Всі здійснені спроби прорватись до сіл на машинах увінчались повним провалом. Так із 22 наявних у нас автомобілів 6 одразу вийшли з ладу, решта прорватись на Дністрянський кущ не змогли, хоча під селом Юрківці була зроблена спроба шляхом мобілізації чоловічого населення прокопати дорогу».

Незважаючи на зазначені обставини, радянська влада не мала наміру змінювати свої плани. Опівночі з 20 на 21 жовтня на адресу Есаулова-Решетова поступила вказівка: незалежно від погоди операцію назначити у визначений день і час. В тих районах, де по умовам погоди автомашина не пройде, вивезення сімей організувати гужовим транспортом до місць, звідки можна буде доставляти на станції погрузки машинами». О 00.15 год. 21 жовтня районним апаратам була дана наступна вказівка: «Операцію почати і проводити в назначений час незалежно від стану погоди. Доставку сімей на пункт погрузки організовували будь-якими засобами». В результаті таких дій влади виселення буковинських родин окрім загального жаху самого факту примусового виселення, додалися ще й нелюдські поневіряння. Людей змушували навіть пішки пробиватися через величезні снігові замети.

У Чернівцях підлягало виселенню 8 родин, або 20 осіб. Під час виселення родини Клопотовського виявилося, що разом з ним проживає і його дочка з 4-х річною дитиною, які не були записані в список на виселення. Через спільне проживання дочку з дитиною дописали до списку та також виселили.

Під час виселення чернівецької родини Серек 19-тирічний син господаря Роман вистрибнув з вікна другого поверху та намагався втекти, але був помічений і затриманий співробітником Донічкіним, який охороняв будівлю ззовні. В документі відзначається необхідність висловити подяку Донічкіну за проявлену пильність.

Інша чернівецька родина Яворських, Георгій та Марія, після оголошення їм рішення радянського уряду про їх виселення, під час упаковки речей та продуктів прийняли невідому отруту, в результаті чого Яворська Марія Миколаївна, 1907 р.н., померла, а Яворського Георія лікарі врятували, та виселили.

У селах Снячів та Великий Кучурів під час виселення не виявилося вдома з батьками 6-тьох дітей, які знаходилися у родичів в інших селах. Оскільки зібрати їх не було можливості через кліматичні умови, їм на той момент вдалося уникнути виселення. Одночасно під час операції втекла Івануц Ульяна Прокопівна, мати засудженого Івануца Василя. У звіті зазначається: «При проведенні операції з боку начальника Чернівецького РВ МВС капітана Чепури і виділеного ним складу було проявлено саме добросовісне ставлення, а також активну участь було прийнято головою сільської ради села Великий Кучурів тов. Бергер – кандидат в члени ВКП/б/, що багато в чому полегшило проведення операції».

Біля Вашківців зробив спробу втечі від конвою Старчанський Іван Костянтинович, 1921 р.н., житель села Барбівці Вашківського району, проте його затримали та повернули до вагону.

В селі Петраши Вижницького району під час виселення родини Темпак Марії Семенівни та її 4-х дітей Марії вдалося втекти. На станцію прибуло лише її 4-ро дітей від 5 до 19 років, яких змушені були відпустити через відсутність дорослого члена сім’ї.

В Добринівцях старший уповноважений райвідділу МДБ лейтенант Столяров самочинно намагався через погану погоду відкласти операцію і закінчив її лише після категоричних вказівок начальника Заставнівського РВ МДБ. Так само один із оперативних співробітників не міг дібратись до одного з сіл на Путильщині, через що його записали до тих, які проявили недостатню наполегливість у виконанні завдання.

Найскладнішою ситуація була на Путильщині, де погодні умови наклалися на умови проживання в горах. Як зазначається в документах, «оперативні групи по кілька діб пробивали стежки в заметах і повернулися з сім’ями до місць збору лише 22-23 жовтня, а одна із груп – лише 24 жовтня». Ті ж, кого пригнали раніше, змушені були кілька діб додатково чекати в закритих вже вагонах, оскільки після погрузки виходити вже не дозволялося.

Звітний документ МДБ зазначає: станом на 24.00 год. 23.10.47 року погружено в вагони 520 сімей. Залишились не погруженими 72 сім’ї Путильського району, які знаходяться на шляху слідування на станцію погрузки в Вижницю». 24 жовтня в середині дня врешті усі сім’ї було завантажено в вагони.
 
26 жовтня 1947 року МДБ підготувало остаточний звіт про проведену операцію. «Доповідаю, що по уточненим даним в результаті операції по справі «Захід» з території Чернівецької області виселено сімей оунівців – 616, виселено людей – 1635 (чоловіків – 269, жінок – 751, дітей до 15 років – 615). Скрились в момент виселення – 17сімей, 51особа. Виявилось хворими 6 осіб. Явилося з повинною – 1 учасник ОУН нелегал з 1946 року, явився після операції в РВ МДБ. Втрат не маємо. Боєсутичок – не було. Бандпроявів – не зареєстровано».

Загалом 89 сімей (266 чол.) було виселено з Путильського району, 199 сімей (530 чол.) – з Вижницького, 151 сімя (403 чол.) – з Вашківського, 108 сімей (277 чол.) – з Заставнівського, 20 сімей (51 чол.) – з Кіцманського, 21 родина (46 чол.) – з Садгірського, 20 сімей (40 чол.) – з Чернівецького району та 8 сімей (22 чол.) – з м.Чернівці.

 
Для радянських каральних органів вказана операція стала прикладом «героїчності та самовідданості» роботи оперативних та партійних працівників, відповідно багатьох після її проведення за проявлений героїзм було відзначено та заохочено різноманітними нагородами.

Зокрема, у звіті про проведену операцію зазначалося: «Через те, що всі дороги, просіки і стежки були завалені товстим сніговим покровом, рух на автомашинах і гужевим транспортом, без попередньої розчистки, став неможливим і всі розрахунки по плану довелося буквально «на ходу» змінити і вишукувати нові засоби і способи пересування. Для характеристики складності обстановки, яка склалася, досить привести такий момент, коли для досягання об’єктів оперативні групи замість запланованих 30 хвилин – 1 години витрачали до 10 і більше годин, причому через глибину снігового покрову йти по снігу було неможливо без попереднього «продавлювання» проходу грудьми. Проте, незважаючи на обстановку, що склалася, всі райони (за виключенням Сторожинецького, де сніговий покрив досягав повсюди до 1,5 метри і більше) до операції приступили в назначений час, тобто з настанням світанку 21.10.1947 року».

Водночас через особливо складні погодні умови виселення сімей не було проведено в Сторожинецькому районі. Там начальник Міськвідділу – майор Івашина спільно з уповноваженим УМДБ капітаном Максимець і секретарем РК КП/б/У самостійно скасували операцію, зіславшись на неможливість її проведення через сильну снігову бурю в день операції. По цьому факту проводила розслідування Особлива Інспекція УМДБ, проте про результати розгляну не вказується.

Відтак, хоча внаслідок складної обстановки операція з виселення в намічений строк не була закінчена і затягнулася до 23-го жовтня 1947 року, проте план виселення, навіть зважаючи на скасуванні операції в Сторожинецькому районі, був виконаний повністю, за рахунок сформованого резерву родин для виселення, тому замість намічених по плану 600 сімей було «піднято» і виселено 616.

Вивчаючи документи архівів стосовно масового виселення буковинців в жовтні 1947 року слід зауважити кілька його особливостей. Головні рішення щодо проведення операції про виселення приймалися Радою Міністрів України та Комуністичною партією, виконували вказівки – органами державної безпеки.

Окреме питання – моральної і політичної відповідальності усіх, хто був причетний до виселень. А це, якщо судити з документів, практично увесь особовий склад Управління МДБ, обласного комітету Комуністичної партії, значна частина співробітників міліції, а також – голови сільських рад, сільський актив, члени винищувальних загонів.

Зокрема до Чернівців відповідні вказівки надходили за підписами заступника міністра Держбезпеки генерал-лейтенанта С.Огольцова, заступника міністра Держбезпеки СРСР генерал-лейтенанта Блінова, Міністра Держбезпеки УРСР генерал-лейтенанта Савченко, Уповноваженого МДБ СРСР генерал-лейтенанта Вадіса, заступника міністра держбезпеки УРСР генерал-майора Дроздова тощо. Для координації роботи з підготовки виселення до Чернівців прибув Уповноважений МДБ СРСР генерал-майор Есаулов.

В радянських документах чітко відзначається, що саме внаслідок політики виселення вдалося остаточно переламати ситуацію в області в плані організації та вступу людей до колгоспів. Зокрема зазначалося: «Виселення дало позитивні результати.

Так в найбільш враженому ОУН селі Садгірського району Топорівка на наступний день після виселення 411 сімей вступили в колгосп. В Ленківцях подали заявив колгосп 50 сімей, в Шубранці – більше 60 сімей». В Заставніському районі в наступні після проведеної операції дні було організовано 5 колгоспів в селах: Кучурів Малий – два колгоспи по 70 сімей, Самушино – один колгосп в 111 сімей, Добринівці – 33 сім’ї, Хрещатик – 40 сімей. При цьому в документах зазначається, що ті, хто вступали в колгоспи, заявили, що вступати раніше вони не могли, оскільки оунівці погрожували розправою всім, хто вступить в колгоспи.
 
Листівку поширювали повстанці наступного, 1948 року:
 


Василь МУСТЕЦА, для БукІнфо (с)
Переглядів (2559) Коментарів (10) Додати коментар Версія для друку
Інші новини по темі
1. Цісар Карл і чернівецькі євреї 1917 року
2. Добровольці Буковини, або Хто захищав Чернівці від російського нападника на початку ХХ століття
3. 14 лютого Чернівці долучаться до Всеукраїнської акції «Я ♥ своє місто ЗА…»
4. Рудоволосий оригінал Бубі, або Чернівецький Google початку ХХ століття
5. Патріотична стаття-вітання буковинців «цілому українському народові» з далекого вже 1932 року, яка й зараз актуальна
Коментарі
Додати свій коментар
  Ваше ім'я
  Місце проживання
  Введіть код
 оновити код
 
 
Увага, коментарі не відповідаючі нашим вимогам будуть видалені.
зачекайте ...


Loading...