«Безвіз» чи піар влади на фоні знедолення українців?…

І все було б нічого… Ми би аналізували прийняте рішення… Чекали би наступних «голосувань», «узгоджень», «перевірок», «уточнень» старої, нагодованої, самодостатньої, самовпевненої Європи, бо в Євросоюзі на першому місці інтереси своїх держав і обов’язкове дотримання правил, вимог і процедур. Попереду ще не один місяць очікувань терплячих українців, які в листопаді 2013 року гордовито і впевнено заявили на весь світ: «Ми хочемо бути разом з правовою, демократичною Європою! Україна розриває москальські вікові пута і хоче бути у вільній Європі!».

Але не тут то просто так… Наші найвищі очільники в Києві-граді вирішили «використати на повну» результати т.зв. голосування в Європейському Парламенті щодо надання можливості українцям мати право цивілізовано, як і другим народам, подорожувати по Європі, подорожувати без «приниження» під час перетину кордонів, подорожувати і бути гідними, достойними і захищеними громадянами за межами своєї держави.

І першим, хто почав найбільше «радіти» і «поздоровляти» вчора прямо на засіданні безпекового форуму в Києві, це був Президент України. Він, вимовивши своє неодноразово мовлене і раніше: «Є- е – с – с – с!», почав вітати Арсенія Петровича!!, Володимира Борисовича!! і т.зв. «всіх, хто долучився!!». І аж потім наш Гарант згадав між іншим і український народ… Мені стало спочатку ніяково, а потім дуже сумно від того, що Президент України з таким запалом, так емоційно почав «вітати» з черговим, рядовим голосуванням в Євросоюзі за безвіз, до застосування якого ще дуже і дуже далеко. Таких і їм подібних голосувань там в зв’язку з цим буде ще чимало, тому, як казав відомий кіногерой: « Нє спєші»… А коли вже будуть прийняті всі необхідні рішення і перші українці будуть вільно подорожувати Європою…, ось тоді вже можна і вітати.

Мені, як громадянину своєї рідної Української Держави дуже би хотілося, щоб мій Президент вітав тоді з цією немаловажною, а можливо і непересічною, подією в першу чергу Український народ. Саме Український народ, а не колишніх чи діючих прем’єрів, міністрів, леді, «членів команди», всіх «придворних»… Адже, саме ЙОГО ВЕЛИЧНІСТЬ «УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД» повстав проти діючої системи влади в 2013 році, «змів» її з дороги, розпочав Революцію Гідності, привів до влади сьогоднішніх владарів і гордо заявив: « Україна – це Європа!», «Українці хочуть європейських цінностей і Свободи!»

І Європарламент, який переважною більшістю проголосував за надання в майбутньому безвізового режиму Україні, зробив це тому, що він віддав належне в першу чергу Українському народу. І точно уже не владі в Україні, яка своєю корупційністю, антинародністю, пихатістю, зневагою до простих людей, доводить українців до зубожіння, практично суцільної бідності на фоні зловтішання, крадіжок, привласнення суспільного добра, накопичення багатств т.зв. «верхівкою», олігархами, «друзями», «бізнес-партнерами», депутатами, міністрами, членами кабінетів, адміністрацій, і прочая-прочая…

З другого боку, ці т.зв. вітання, «звернення до народу» виглядають радше, як знущання над ним, як використання результатів цього голосування для т.зв «піару» «великої діяльності»?? Уряду, Верховної Ради, самого Президента в той час, коли з огляду на катастрофічне становище економіки держави, розгулу злочинності і корупції, доведення до «краю» соціально-економічного становища народу, авторитет влади, рейтинги підтримки її дій народом сягають «надпрірвових» 5 – 7 %.

Невже наші «дорогі» пани Президент України, Прем’єр-Міністр, Спікер Верховної Ради не засвоїли ще, що народ в Україні вже менше і менше вірить в обіцянки і переможні реляції влади. Його не купити «баєчками» про ефемерні блага. Для 90% українців (результати останнього опитування від 6.04.2017р.) безвізовий режим не є основним в їх житті, їх він мало цікавить, вони більше думають як виживати, харчуватись, лікуватись, вирощувати дітей, утримувати сім’ї. А їхні т.зв. «успіхи», дії Уряду – це подальше погіршення життя людей. Прикладів можна навести чимало. Не треба нам розповідати «казочки» про безвіз, про те, як буде потім, як буде колись. Спочатку зробіть. І найбільше дратує те, що пани від влади, переоцінюють свою недолугу діяльність, своє небажання служити народу, дбати про його добробут і натомість хваляться тим, чого насправді не заслуговують.

Нам українцям треба більш критично відноситись до дій влади, не давати можливості владі відкрито чи потаємно дурити людей, вимагати від владників конкретних результатів в поліпшенні життя людей, а не слухати їх «захоплені» розповіді про «блага» від отримання чергової позики від МВФ. Що від цього людям? Який ефект відчули люди від попередніх кредитів? Кому в Україні живеться добре і заможно?

…А, наразі, продовжується накопичення критичної маси незадоволених діяльністю влади, яке рано чи пізно закінчиться або «прозрінням влади», або продовженням Революції Гідності, яка ще не закінчилася, вона триває…Слава Україні! Героям – Слава!

ІВАШИН Юрій Олексійович – учасник Померанчевої Революції
та Революції Гідності, майданівець.