Куди пнеться «Сорбонна»?

ПРЕС-ОГЛЯД / Кілька років тому громадськість обласного центру була обурена будівництвом в центрі міста, серед корпусів національного університету розважального комплексу «Сорбонна». Але її власник, котрий до всього є ще й депутатом міськради, зумів перечекати, поки хвиля збурення стихне, і за потурання міської влади довершив справу. Хоча для цього довелося навіть пам’ятник Юрієві Федьковичу на інше місце перенести, бо виходило так, що Буковинський Соловій сприймався, даруйте на слові, наче швейцар при тому будівельному монстрові… Поціновувачі культурної спадщини та й усі патріотичні чернівчани почувалися приниженими, але змушені були змиритися. Та, з’ясовується, влазливість не знає меж! До неканонічної «Сорбонни» тепер добудовують ще один корпус, навіть більший за попередній, край якого сповзає аж на тротуар. Крок цей настільки зухвалий, що сподівалась, архітектори таки збунтуються, скаже своє гнівне слово, як і минулого разу, преса. Натомість у кількох газетах прочитала сухі, майже протокольні повідомлення, що члени містобудівної ради, до якої входять усі провідні зодчі «маленького Парижа», більшістю голосів задум схвалили, бо «дуже вже гарна та будова». Дивно… Бо, як на мій погляд, нічого гарного там нема. Є просто взірець еклектики з претензією на щось особливе, котрий аж ніяк у історичний університетський ансамбль не вписується.

Ольга ПРОДАН, чернівчанка.

Уже кілька тижнів чернівчани тільки й мають розмов, що про ситуацію із розважальним комплексом „Сорбонна”. Добре, якби це був заклад на зразок французького храму знань і науки, то розмови велися б стосовно якихось освітніх чи культурних тенденцій. Але ж ні, наша СОРБОННА – це всього лише назва (як на глум!) від того славетного університету, в якому навчалися видатні філософи та вчені, формувалася європейська наукова думка. А дискусії ведуться довкола реконструкції літнього майданчика, якщо цю нахабну побудову можна назвати просто реконструкцією.

 

Спочатку власник «Сорбонни» Анатолій Чесанов планував збудувати літній майданчик із скляним покриттям і отримав на це дозвіл. Але мотивуючи тим, що… „ця будівля не прикрасить місто” (нібито йому її хтось нав’язував – ?!) вирішив побудувати повноцінну цегляну споруду, котра, як він каже, обійдеться йому втричі дорожче. Якщо це вам так дорого, пане Чесанов, то навіщо влізали в історичний центр міста і будували там казна-що, ставлячи під загрозу прийняття до культурної спадщини ЮНЕСКО резиденції буковинських митрополитів, що нині є центральними корпусами університету? Мало того, що сама «Сорбонна» розміщена посеред університетських корпусів, так до того ж добудова ще й зводиться з численними порушеннями та, як зазначив архітектор Олександр Кавдонян, «втратила свою містобудівну роль». Але міська влада це чомусь до уваги не взяла, не дослухалася і до позиції такого грізного органу, як відділ охорони культурної спадщини міста та її керівника Олени Пушкової:

– Напевно, наш припис про призупинення робіт недостатньо вагомий, що ним можна зігнорувати. Ми сьогодні не встигаємо за ситуацією, йдемо навздогін за будівельниками, котрі то тут, то там щось порушують – ситуація стала некерованою, – каже пані Олена. – Якщо раніше, у тих попередніх, порівняно невеликих габаритах, «Сорбонна» якось ще «вписувалася в ландшафт», то тепер можна навіть побачити, наскільки непрофесійно зроблено саме місце стику добудови. Одне слово, „засвітилися” ми своєю неєвропейською позицією щодо пам’яток архітектури та історичного середовища міста.

– Такий об’єкт, можливо, міг би бути, але не в цьому місці, а десь… у мікрорайоні «Гравітон». Але тут – історичний центр міста, – продовжує Олена Дмитрівна. Запитую, чи можна якось зупинити процес будівництва, однак отримую відповідь, на яку й очікував: „На сьогодні в Чернівцях ще не було прецеденту, щоб зупиняли вже почате будівництво”. Слід також зазначити, що дорадче рішення приймалося двома органами: архітектурно-містобудівною та громадсько-консультативною радами. До останньої входять і наші вельмишановні представники інтелігенції. Дехто з них, зокрема найбільші знавці давніх Чернівців – голова товариства Український Народний дім у Чернівцях Володимир Старик та авторитетний архівіст Марія Никирса, були проти, але все-таки остаточний вердикт був позитивним.

 

Нехай потім не дивуються, чому ЮНЕСКО відмовило університетові у входженні до культурної спадщини. Бо зате можна буде спокійно відпочивати у «Сорбонні», розважатися там на дискотеці. Громадська думка пересічних чернівчан теж, як мав можливість пересвідчитися, збігається з думкою автора цієї статті. Студентка Ірина вважає, що не потрібно ризикувати рішенням ЮНЕСКО та засмічувати розважальними комплексами історико-культурний центр міста. А пенсіонерка Людмила Петрова категорично проти такої споруди, яка через «свій недоладний глобус нагорі і насування на тротуар псує вигляд вулиці Університетської». Головний архітектор міста Сергій Гомонович хоча і каже, що у власника “Сорбонни” є тепер усі необхідні дозволи на будівництво, але водночас зазначає, що деякі поправки він має в нього внести. Відтак головархітектор зобов’язаний проконтролювати, а чи будуть ті зауваження та побажання щодо остаточного варіанту побудови враховані. До речі, знесення глобуса якраз входить у перелік затверджених містобудівною радою поправок.

 

Але тішитися з цього приводу передчасно. Бо, як видно з усього, «Сорбонна» як нахабно стоїть тепер (поки що частково у риштуваннях), так і стоятиме. Головна увага спрямовується не на те, що її концептуально тут не повинно бути, а на внесення окремих змін та поправок. Котрі не змінюють суті справи, а просто дещо пригамовують справедливий гнів городян з приводу будівничих дій окремих «хазяїв міста», котрим, невідомо з якого дива, все дозволено. А чи справді ще не пізно виправити культурну несправедливість щодо наших древніх Чернівців?!. Принаймні, на останньому своєму засіданні міськвиконком вирішив: до виправлення забудовником допущених ним порушень будівництво призупинити. Хоча призупинення це знову ж таки відволікаючий маневр. Про заборону ж не йдеться...

 

 

Олександр КОРКОІЛ,

газета "Буковина" (Чернівці), №3 від 7 січня 2010 року

Фото газети "Буковина"