Олександр Бондаренко: "Моїм колективам важко давалися матчі з "Буковиною"
"Я грав під керівництвом такого чудового тренера, як Віктор Прокопенко"
- Олександре, у 1992 році Ви зіграли у національній збірній України. Які враження залишилися від цих матчів ?
- Це моя молодість. Здавалося, що тоді усе було краще. Я грав під керівництвом такого чудового тренера, як Віктор Прокопенко. Таке у житті не забувається ніколи.
- Ви тривалий час виступали в угорському клубі БВШЦ (Будапешт). Можна припустити, що це були найкращі роки Вашої кар'єри футболіста…
- В Угорщині мене двічі визнавали кращим захисником країни. Там не такий атлетичний футбол, як у нас. Коли я потрапив в Угорщину, то насолоджувався грою. Та й поля тоді в цій країні були у чудовому стані. Якщо заїдеш у якесь село, то побачиш ідеальний футбольний газон. Дійсно, в Угорщині я провів непогані сезони. Хоча із задоволенням згадую періоди, коли грав у одеському „Чорноморці”, запорізькому „Металурзі”, у команді „Таврія” (Сімферополь).
"Нішніанідзе виконав усі свої обіцянки"
- У сезоні – 90 Ви допомогли запорізькому „Металургу” здобути путівку до вищої союзної ліги. Однак, зігравши 7 матчів у елітному дивізіоні, опинилися у команді „Темп” (Шепетівка). Чому так сталося ?
- Я місяць лежав у лікарні зі струсом мозку. Після цього важко було потрапити до основи „Металурга”. А мені хотілося грати. Я підійшов до Ігоря Надєїна, якому сказав: „Якщо Ви на мене о завершення сезону не розраховуєте, то може віддасте іншій команді ?”. Тоді вже стало зрозуміло, що СРСР перестане існувати, а „Темп” ставив завдання виграти Кубок України. Виграш цього трофею давав право грати у вищій лізі чемпіонату Незалежної України. Мене ж запросили у шепетівську команду на три місяці.
- Президентом клубу „Темп” (Шепетівка) був тоді Джумбер Нішніанідзе, який мав бізнес у Чернівецькій області. Як у Вас склалися стосунки з цією людиною ?
- Нішніанідзе виконав усі свої обіцянки. Він хотів мене залишити у команді. Однак, я йому чесно сказав: „Граю три місяці. А далі – на мене не розраховуйте”. Коли я повертався у Запоріжжя, де планував грати у „Торпедо”, то Джумбер Нішніанідзе зрозумів моє рішення. Від співпраці з цією людиною у мене залишилися лише приємні спомини.
- Вийшло так, що Ви часто протидіяли чернівецькій „Буковині”. Які враження залишилися від цих матчів ?
- Якщо моя команда брала очки у Чернівцях, то до цього прикладала максимум зусиль. Моїм колективам дуже важко давалися матчі з „Буковиною”. Траплялося таке, що ми програвали. Колись „Буковина” (Чернівці) була сильною командою.
"За кар'єру гравця , напевно, не ставав лише у ворота"
- Коли Ви грали у команді „Дністер” (Овідіополь), то демонстрували непогану результативність …
- Мені довелося змінити амплуа. За кар'єру гравця, напевно, не ставав лише у ворота. Зрештою, вміння грати на різних позиціях, то дуже добре.
- Робота з якими тренерами Вам запамяталася найбільше ?
- З Віктором Прокопенком. Царство йому небесне. Можу також відзначити таких фахівців, як Ігор Надєїн, Олександр Томах (вихованець чернівецького футболу – авт.), угорця Шандора.
- Які, на Ваш погляд, причини сьогоднішніх невдач одеського „Чорноморця” ?
- Колись Валерій Лобановський казав: „Дрібниць у футболі не буває”. Тому коли починають економити на футболі, то тоді буде плачевний результат.
- Олександре, чим Ви зараз займаєтеся ?
- Я і далі залишаюся у футболі, бо крім нього у житті більше нічого немає. На жаль, у інших сферах діяльності, ми, за великим рахунком, нікому не потрібні.
- Щоби Ви хотіли побажати буковинським прихильникам футболу?
- Мати команду вищого дивізіону. Таке місто, як Чернівці мусить бачити футбол високого гатунку.
Довідка БукІнфо
Олександр БОНДАРЕНКО народився 29 червня 1966 року в Запоріжжі. Виступав у командах „Металург” (Запоріжжя) – 121 (5), „Таврія” (Сімферополь) – 51 (5), „Темп” (Шепетівка) – 16 (3), „Торпедо” (Запоріжжя) – 26 (1), „Чорноморець” (Одеса) – 27, БВШЦ (Будапешт, Угорщина) – 138 (6), „Зірка” (Кіровоград) – 21 (2), „Дністер” (Овідіополь) – 59 (18). Грав у національній збірній України. Захищає кольори ветеранської команди „Ришельє” (Одеса).
Олексій МАМЧУК, БукІнфо, (с)
Фото football.odessa.ua
-
«У неділю ми від хлопців виїжджали, яких напередодні посповідав. А вже в четвер чотирьох з них вже не було в живих». Інтерв’ю з військовим капеланом Петром Черепюком з Банилова-Підгірного
-
Василь Вірастюк розповів про зради дружині, новонародженого сина, вогнепальне поранення, суд з колишньою та складні стосунки з Іво Бобулом
-
Командир 107 чернівецької бригади ТрО Ігор Ісаченко про важкі бої, війну, своє нове призначення та плани
-
«Тепер я на Буковині»: Як відважна Олена з Херсонщини допомагала ЗСУ в окупації і як дивом залишилася живою
-
Депутат ВР Єгор Чернєв розповів про новий закон про мобілізацію і як каратимуть ухилянтів
-
"Велику Писарівку ворог рівняє із землею": Воєнна кореспондентка з Сумщини Оксана Ковальова розповіла буковинцям, як працювала та жила під постійними обстрілами