Олег Скрипка: «З-поміж інших письменників Василь Кожелянко залишається для мене найкращим»
СПОМИН ПРО ДРУГА / Із Василем ми познайомилися вже тоді, коли він став моїм найулюбленішим письменником. Разом із дружиною перечитували усі його твори. Спілкувалися із Кожелянком через друзів, однак довго не могли зустрітися. Він зрідка бував у Києві, а я постійно гастролював. Так і обмінювалися своїми здобутками: я передавав йому диски «ВВ» та етнічної музики нашого видавництва, а він – свої романи. Особливо приємним був той факт, що Василь глибоко вивчав сучасну українську музику і був її справжнім фаном: любив і нашу творчість, і творчість гуртів на кшталт «Гайдамаків» та «Очеретяного кота». Заслуховувався сам і давав послухати своїм друзям.
Знаєте, я багато спілкуюся із людьми зі світу шоу-бізнесу. Вражає, коли при першій зустрічі всі намагаються виглядати кращими, ніж є насправді. Ця показовість часто дратує. Вбачаєш за тією ширмою пустку. А ось Кожелянко був зовсім іншим. Коли наш спільний товариш прийшов із ним до мене додому, Василь не вдавав із себе важливого пана, хоча насправді був для нашої сім’ї справжньою величиною. Не скажу, що ті півночі, що провели у розмовах разом, призвели до якихось глибинних умовиводів... Він вразив мене іншим – особливою філософією буття. Так ніби просто все у нього складалося. Ніби ніколи у нього не було проблем. Ось ця скромність, мудрість і непоказність вразила мене, позаяк це рідкісна риса для людей, які є відомими на всю країну.
Ніколи не приховував, що захоплююся його творчістю. Мій улюблений твір – «Людинець». Прочитав його напередодні Помаранчевої революції. Це ж треба було мати таке особливе чуття, щоби все передбачити! Не можу назвати Василевої книжки, яку би не прочитав. З-посеред інших письменників він залишається для мене найкращим. Тому звістка про його смерть мене дуже вразила. Бачилися всього два рази, однак склалося враження, начебто ми товаришуємо уже сто років. Рідко із ким можна просидіти довгий час на кухні. Кожелянко виявився саме такою людиною – щирою і «своєю», якщо можна так сказати.
Знаєте, я багато спілкуюся із людьми зі світу шоу-бізнесу. Вражає, коли при першій зустрічі всі намагаються виглядати кращими, ніж є насправді. Ця показовість часто дратує. Вбачаєш за тією ширмою пустку. А ось Кожелянко був зовсім іншим. Коли наш спільний товариш прийшов із ним до мене додому, Василь не вдавав із себе важливого пана, хоча насправді був для нашої сім’ї справжньою величиною. Не скажу, що ті півночі, що провели у розмовах разом, призвели до якихось глибинних умовиводів... Він вразив мене іншим – особливою філософією буття. Так ніби просто все у нього складалося. Ніби ніколи у нього не було проблем. Ось ця скромність, мудрість і непоказність вразила мене, позаяк це рідкісна риса для людей, які є відомими на всю країну.
Ніколи не приховував, що захоплююся його творчістю. Мій улюблений твір – «Людинець». Прочитав його напередодні Помаранчевої революції. Це ж треба було мати таке особливе чуття, щоби все передбачити! Не можу назвати Василевої книжки, яку би не прочитав. З-посеред інших письменників він залишається для мене найкращим. Тому звістка про його смерть мене дуже вразила. Бачилися всього два рази, однак склалося враження, начебто ми товаришуємо уже сто років. Рідко із ким можна просидіти довгий час на кухні. Кожелянко виявився саме такою людиною – щирою і «своєю», якщо можна так сказати.
Інша Література
Фото з http://focus.in.ua/culture/
Більше новин по темі:
-
Альпіністка з Чернівців Олена Карлова про сходження на найвищу вершину Америки: “Ти не підкорюєш гору. Вона дозволяє тобі побути біля неї”
-
«У неділю ми від хлопців виїжджали, яких напередодні посповідав. А вже в четвер чотирьох з них вже не було в живих». Інтерв’ю з військовим капеланом Петром Черепюком з Банилова-Підгірного
-
У Чернівцях померла колишня багаторічна директорка школи №24 Таїсія Зоріна
-
У Чернівцях прощаються з молодшим сержантом Володимиром Даничем, який віддав життя за Україну
-
Зеленський посмертно нагородив військового з Новодністровська Руслана Пруса орденом «Золота Зірка». Нагороду отримала дружина Тетяна
-
Буковина пам'ятає чернівчанина Віктора Мігована, який ще на початку війни воював у добровольчому батальйону «Айдар» і загинув під Луганськом