Як з’ясувалося, кожна з них має два і більше смисли. Передусім, як наголосив директор УМЦКБ, заслужений діяч мистецтв України Микола Шкрібляк, важко не помітити, що на кожній із картин – група осіб, родина. А головна суть народного ремесла у тому, щоби були послідовники. Яким би унікальним і самобутнім не був майстер, стійкість і цілісність традиції крізь покоління буде повною мірою збережена лише тоді, коли ця традиція буде передана.

Більше того: сама мета написання картин такого тематичного циклу виявилася дещо несподіваною, проте вона в повній мірі розкриває назву виставки – «Життєдайні джерела». Перше, що стає помітним під час переглядання виставки – веселкова палітра, відкриті та привітні обличчя людей на картинах і життєлюбність як філософська домінанта. Як зізналася Людмила Кубай, майже усі роботи написані 2014 року. Тоді, коли Україну охопила війна і суспільством поширився один колективний настрій – страх, заціпеніння. «Нищилася Україна і українство, тому хотілося створити таку оазу, і нею рятуватися. Лікуватися. Згодом я відчула, що я таки відновлююся».

Специфіку вітаїстичного світобачення художниці підкреслила заступник начальника управління культури, начальник відділу культосвітніх установ, мистецтв та кіно Тетяна Шарагова: «Коли дивимося мистецькі роботи – намагаємося інтуїтивно уявити їх автора. У вас всі пори року чудові, всі барви – світлі. Ваша унікальність у тому, що ви бачите в людях і світі тільки прекрасне».

Особливу атмосферу на відкритті виставки створили Віктор Перепелюк та Юрій Пасічник, котрі познайомили присутніх зі справжнім музичним раритетом – рідкісними козацькими піснями (в тому числі і бароковими), українськими народними піснями літературного походження (деякі – з передісторією), старосвітськими псалмами тощо.

Оригінальність авторської манери Людмили Кубай відзначив у вітальному слові голова Чернівецького обласного осередку Національної спілки художників України Іван Гордіца.

Колористика нововідкритого вернісажу наводить на думку, що іноді позитивна тональність погляду на світ є справді життєдайною. Такою, що здатна відновити гармонію. Такою, що іноді навіть зцілює.

 

Іванна СТЕФ’ЮК, спеціально для БукІнфо (с)