Суть речей: Манчуленко і Шкробанець у студії Оксани Денисюк розбирали на клапті День Свободи

СУТЬ РЕЧЕЙ / 

Друкопис програми „Суть речей” на Станція ФМ від 24 листопада. Запрошені гості: Ігор Шкробанець, перший заступник голови обласного осередку Партії регіонів та Георгій Манчуленко, голова Чернівецької обласної організації Політичної партії "За Україну!". Ведуча: Оксана Денисюк.

Ведуча: Георгію Манолійовичу, який у вас настрій був 22 листопада у День свободи, коли минуло сім років з Помаранчевої революції.

Георгій Манчуленко: одним терміном важко описати свій настрій тому, що він був різним. Перше – це наша новітня українська історія і ті події 2004 року, вони зробили величезні зміни у свідомості українських людей, змінили суспільство, українську державу. забувати їх не можна, це новий вид протесту, адже весь світ, не кажучи вже про Європу, були в захопленні від нас. З іншого боку, у мене були сумні нотки, адже ті завдання, які стояли перед лідерами Помаранчевого майдану, на жаль, не були зреалізовані до кінця. Причин є багато, а одна із них – це відсутність єдності. Це навівало певний сум, але я завжди пишаюсь тим, що був причетний до тих подій, тому що це була нова сторінка в нашій історії, про яку знав і знає весь світ. А щодо результатів, то треба робити серйозні аналізи тим політикам, які прагнуть змін на краще в житті нашого суспільства з тим, щоб більше такого не допускати. Я вітаю всіх українських громадян та тих, хто нас слухає з цією датою, незважаючи на те, що розчарування у нашому суспільстві не мале, але я думаю, що цей негативний етап в нашій історії ми здолаємо.

Ведуча: Ігорю Дмитровичу, а для вас було святом День свободи?

Ведуча: тут варто наголосити, що День свободи 22 листопада – це не є день Ющенка чи Тимошенко. Це той день, коли люди знайшли у собі сили вийти та продемонструвати свою позицію. І от ви кажете, що День свободи не дуже то й святкували, правильно – тому що заборонили.

Георгій Манчуленко: так, заборонили судом акції на Майдані Незалежності. Тільки при нинішній владі суд міг собі таке дозволити. Це просто жах і нормально чи спокійно реагувати на це просто неможливо.

Ведуча: але люди вийшли і це показник.

Георгій Манчуленко: до цієї дати можна по-різному ставитись і це право кожного, але вона є в календарі і її ніхто не викреслить з нашої української історії. І судом забороняти будь-які акції на майдані Незалежності …більше того наспоруджувати там різні конструкцій спеціально для того, щоб там не можна було провести масових заходів. А учасникам Майдану 2004 року було заборонено прийти і відсвяткувати річницю так, як вони вважали за потрібне. А Калашнікову з його братією можна було там протестувати проти тих людей, які там відстоювали свободу і того ж самого Калашнікова. Це цинізм вищого ґатунку – додуматись, щоб суд заборонив акції з відзначення Помаранчевої революції.

Ведуча: Ігорю Дмитровичу, прокоментуйте кількома словами цьогорічне святкування річниці Революції, адже дійсно ще так рано ялинку у Києві ніколи не ставили.

Ігор Шкробанець: я би не шукав хибних пояснень. Давайте пригадаємо 2005 та 2006 рік – вже самі люди, які були на Майдані говорили про те, що їх зрадили. Якщо говорити про ідеали Майдану, то давайте пригадаємо: «Бандитам тюрми», «Свободу не здолати», Юля, Ющенко…що ще нового? І що втілено? Юля, Ющенко? Ні. Я можу собі уявити біль тих людей, які насправді вийшли на Майдан, але потім побачили, що це все заради газових контрактів чи Криворіжсталі, чи заради дружини-американки, чи заради влади, чи заради чого …я не знаю. Я собі уявляю розчарування тих людей, а тому День свободи має бути тим святом, яке об’єднує всю Україну, всі нації та народності, які тут живуть. Але для цього Україна має бути, як по Шевченку: «вільній, новій», тобто має бути що святкувати. Сьогодні, напевно, треба не святкувати. І люди відчувають це більше, аніж політики. Не святкувати – а працювати, працювати, щоб віддавати борги за роки популізму починаючи з Кравчука і закінчуючи урядом Тимошенко. Популізм дорого коштує людям, борги віддавати важко. І що ще гірше, ми усвідомлюємо, що ці борги будуть віддавати і наші діти.

Георгій Манчуленко: я б дійсно хотів загадати деякі гасла 2004 року, зокрема «Бандитам тюрми», яке, на жаль, не було реалізовано. Дійсно, воно не було зреалізовано, але підстави для того, щоб дійсні бандити опинились в тюрмах були. І сьогодні ми пожинаємо плоди того, що це гасло не було реалізовано. Можна різним людям по-різному ставитись до деяких лідерів Помаранчевого Майдану. У мене особисто дуже багато запитань до Ющенка і багато хто може критично ставитись до Юлії Тимошенко, але те, що з нею зараз витворяють – це просто знущання. Це не просто політична нейтралізація – це знущання. Після того, коли у 2010 році відбулась Харківська змова, інакше я це назвати не можу, говорити про те, що газові угоди були поганими немає жодного морального права. Якщо повернутись до гасла «Бандитам тюрми», і якщо б воно було реалізованим у 2004, 2005 та 2006 роках, то я більш ніж переконаний, що ні Тимошенко, ні Луценко сьогодні б за гратами не були. Це наслідки нерішучості тодішнього глави держави і його хитання зі сторони в сторону. Бо, якщо б воно було реалізовано, то ми б не мали зараз того, що ми маємо. А ми маємо сьогодні інше гасло: «Почую кожного» чи «Покращення життя вже сьогодні». Я думаю, що український народ гідно оцінить це гасло «Покращення життя вже сьогодні», особливо, я сподіваюсь, що це буде відбуватись на Сході, Заході, Півдні, Півночі і Центрі. Приємно, що Сході почали розуміти хто реалізує це гасло і хто знаходиться при владі. І ця ситуація, що є зараз дуже сприяє тому, щоб Схід та захід були разом, бо на Сході побачили кого вони привели до влади і з якими гаслами і що вони мають насправді. А насправді мають багато сотень мільйонів гривень на вертолітні площадки, на інші витрати, на посилення репресивного апарату. Ну немає жодній нормальній країні світу такого співвідношення, коли СБУ, МВС разом із внутрішніми військами та державна прикордонна служба усі разом перевищували чисельність Збройних сил України. Це говорить лиш про одне, що вибудовується поліцейський режим і зараз, коли закладаються такі видатки саме на силові структури, то це говорить про те, що репресивний апарат буде посилюватись. Для чого? Бо напевно, з’являється страх перед власним народом. Тому, коли повертатись до гасел, то прикро, що гасло «Бандитам тюрми» не було реалізовано, бо коли б було реалізовано, то ми мали б іншу ситуацію. А «Почую кожного» чи «Покращення життя вже сьогодні», то думаю, що люди дадуть свою адекватну відповідь. І ці осінні акції протесту – вони на весну будуть значно потужнішими, коли до людей дійде які «реформи» насправді відбуваються.

Ігор Шкробанець: ось ця риторика та темп розмови, який ми взяли, викликав у мене негативні емоції. Ми знову увійшли у сперечання хто гарніший чи красивіший, у кого кращі гасла, хто гірший і кого треба за грати. Робота, яка зараз ведеться урядом та Президентом, вона, напевно, не популярна. Тому що вона не має за мету зробити чудо сьогодні тим, щоб узяти борг і роздати (Юліна сотня). А те, щоб повернути економіку країни у русло розвитку, а тут уже, вибачайте, чудо не буває. Чи популярним є, коли кажуть: «платіть податки». Так, краще не платити і так багато хто скаже, але я скажу: «з чого має бути фінансування освіти, медицини?» з податків, але це ж неприємно. Так, влада розуміє, що сьогодні не популярно сказати «платіть податки», але без цього ми не станемо європейськими. У деяких європейський країнах податки складають 20-30%, наприклад, у Швеції, щоб медицина була безкоштовна. Не дуже популярно сьогодні переглядати пенсію, проте треба виходити з можливостей, а не з популізму. Так само не популярно проведення медичної реформи, вона не дасть результат через рік,через три, через п’ять, а дасть результат через 10. Але ми вийдемо на ту систему у Європі, яка складалась роками. Якщо ми сьогодні не повернемось у непопулярні дії по налагодженню того ж європейського способу життя з відповідальність за свою роботу, з відповідальністю за прибутки, за тих, хто гірший, хто слабший, хто хворий – ми не вийдемо туди, що називається європейський простір. Вхід у Європу не через НАТО, ми бачимо приклад Туреччини: вона в НАТО, але не в ЄС. Вхід в Європу не через гасла та декларації, а через розвиток економіки, стан побуту, через безпеку життя і діяльності. І щоб у нас була безпека життя і діяльності, і щоб були захищенні потрібні непопулярні економічні та соціальні реформи. Щоб цю країну з рейок популізму вивести в рейки розвитку.

Георгій Манчуленко: я б підхопив тезу про європейський спосіб життя. Вчора я мав нагоду подивитись випуск новин на одному центральному каналі і там показували на яких авто їздять високопоставлені чиновники ЄС. І мені стало дуже прикро і сумно, бо наш чиновник рангу заступника міністра їздить на набагато коштовнішій машині, аніж міністр чи прем’єр-міністр тієї ж Польщі. Я вже не кажу про багатьох чиновників з Парламенту нашого і що вони собі дозволять: на чому їздити і як жити. Мені дуже подобається гасло про європейський спосіб життя і давайте ми тоді розберемось із Межигір’ям та вертольотними майданчиками, з тими коштами, які виділяються на підтримання тих чи інших приватних ініціатив урядовців (вітрові електростанції.) Так, вони може і потрібні державі, але це не означає, що бюджет має фінансувати ініціативу приватної компанії, власником якої є один із віце-прем’єрів. Хіба це правильно? Це не європейський спосіб життя і якщо ми хочемо до нього прагнути, то давайте принаймні, дивлячись на низькі статки наших людей, жити на багато скромніше. Якщо з київського рівня отих сіл довкола столиці, опуститись до рівня рідних Чернівців і його околиць і подивитись на маєтки ті за 300-400 тисяч не гривень, які належать людям у погонах, то виникає логічне питання – хіба це європейський спосіб життя? Громадяни наші бідують, а чиновники жирують. Це зовсім не по-європейськи і не таким шляхом має розвиватись Україна. Я розумію, о влада має намагатись покращити життя громадян, а не покращувати життя того чи іншого чиновника при владі. Це зовсім не скромно. Наші найдрібніші чиновники замовляють чартерні рейси для того, щоб злітати на зустріч у Європу, а європейці прилітають рейсовими літаками. Вони що такі бідні і їм немає за що замовити чартерний рейс для міністра чи віце-міністра? Ні, от вони як раз і живуть за європейським способом – скромно. Тому що виборці їх запитають: «а чому це ви так нераціонально використовуєте ті гроші, які ми вам платимо у вигляді податків?» а звідси і виникає проблема податків, бо як раз коли наші податки будуть спрямовуватись на такі потреби, то наша казна ніколи не буде наповненою і люди наші будуть бідувати. І ми чудово знаємо, що кінець цього року буде катастрофічним, бо казана практично пуста. Гроші вимітають через фіскальні органи вже авансом на кілька місяців наперед. А чим тоді заповнювати казну наступного року? Хіба це європейський спосіб життя?

Слухач: гарно дякуємо вам за вашу передачу – поки вона існує, допоки є свобода слова тут чи в Україні. Я хочу у пана Манчуленка запитати, а чи є людей попит на чесних чиновників? Він зараз усе перерахував дуже вірно, але сам народ і самі люди – вони не сприймають того, що чиновник має бути бідним, поводитись чесно. Вони своїми діями показують, що машина має бути краща, квартира краща, вчителям чи в лікарню все несуть. Наше суспільство ще не дозріло до такої європейськості та такої держави. От що саме головне, коли суспільство стане на той рівень, що воно буде це вимагати, от тоді чиновник буде так себе поводити. І зараз хто б не прийшов до влади, буде ротація на наступних виборах – воно нічого не дасть, бо немає запиту від населення на чесних чиновників. У нас такий менталітет, у нас хата має бути краща, аніж у сусіда.

Георгій Манчуленко: мені приємно, що нас слухають люди та переймаються тими проблемами, які є в нашому суспільстві.

Слухач: на сьогодні немає реально дійсних людей, які б могли керувати нашої державою. Чому? Тому що наші парламенти оточили лицеміри, стяжателі, люди, в яких немає моральних і духовних цінностей. Тому їм усім треба каятись, а людям надіятись на Бога, працювати і не очікувати від них допомоги, бо від них допомоги не буде. Ситий голодного не зрозуміє. Я просто хочу побажати всім українцям надіятись на Бога, молитись і просити в нього помочі, щоб він змінив їх серця. Тому що насправді людину змінює не людина, а лише Господь Бог.

Георгій Манчуленко: попит на чесних чиновників є. І те, що люди прагнуть жити в достатку, а українські люди завжди хочуть гідно жити – то це є нормально. Але це не означає, що коли хтось хоче мати кращу хату за чесно зароблені гроші – будь ласка. А до чиновників ми зараз повернемось.

Слухач: дуже приємно, що так багато людей відзивається про нашу державу і кожен зі своєї позиції. На думку звичайних простих людей, яким я являюсь, сан нашої держави залежить від економіки та роботи. А які заводи зараз працюють на території Чернівецької області? А тому, коли вже така спірна бесіда почалась, то варто поговорити про те, як краще зробити, щоб дати людям можливість працювати і платити податки. Можна сісти у вагон і лозунги говорити, але ж потяга то немає. А це потяг – це економіка. Тому все, що говорять наші політики збоку слухати трохи смішно, нехай вони краще подумають як дати людям роботу.

Георгій Манчуленко: повертаючись до першого запитання – однозначно, що попит на чесних чиновників є. чиновників на посади наймає український народ і він повинен відповідно ставити вимоги д оцих чиновників, в тому числі і коли вони не чесні. Це знову ж таки було б по-європейськи. Бо якщо у Європі якийсь чиновник дозволяє собі нескромну поведінку в побуті, чи зловживання службовим становищем, то такий політик там більше немає майбутнього. У нас це все нормально і сьогодні можна бути в одній партії, а завтра в іншій, бо до влади прийшла інша команда, його приймають у ту команду. Потім та команда йде в опозицію, приходить інша команда, а він вже в тій команді. Але це не означає, що немає запиту на чесного політика і що українське суспільство має такий менталітет, що воно не хоче чесних політиків. Воно цього хоче. Але воно зараз у такому складному становищі, що воно думає про те, як заробити копійку та погодувати сім’ю, йому ніколи голову відірвати від роботи, щоб заробити ту свою незначну зарплату. Український народ довго запрягає, але коли вже запряже…то вже може бути сумно. Я не хочу, щоб в Україні мали місце події, коли все може дійти до силового протистояння. А коли воно до цього дійде, то не врятує ні СБУ, ні МВС, ніхто. Людський бунт він є страшним по своїй суті. І тоді можуть постраждати і невинні люді, але я думаю, що до цього не дійде. Зараз як раз ситуація є на стільки складною, що чиновники себе на стільки безпардонно ведуть, що вони провокують українських громадян на такі жорсткі виступи та акції протесту. Також я думаю, що ці акції протесту будуть більш жорсткими, адже нас тут навіть слухач запитував відносно працюючих підприємств. Звичайно, це актуально – чим більше працюючих підприємств, тим більше вони випускають продукції, треба, що б вона була конкуренто здатною, продукція продається, підприємство сплачує податок. Але тут уже упирається проблема в Податковий кодекс. Він має сприяти розвитку економіки та усіх видів підприємництва – великому бізнесу, середньому та особливо дрібному. Бо середній та дрібний підприємницький клас – це основа будь-якої розвиненої цивілізованої країни. Але у нас цього не відбувається, у нас відбувається знущання над цим класом. Тому, для того, щоб розвивалась економіка, має бути стимулювання через нормальний Податковий кодекс, останні зміни до якого дуже розрекламовані, але коли поспілкуєшся з підприємцями, то ситуація насправді є дуже сумною.

Ігор Шкробанець: дуже розумний останній телефонний дзвінок. Людям набридло політиканство. Насправді в жодній країні світу стільки не говорять про політику і в жодній країні світу так не надихають на конфлікт і не шукають відьом. Не треба шукати хто винен, який вчитель, лікар чи чиновник…хто винен і що робити? Це ще класики говорили. А мій співрозмовник, якщо він натхненник європейського курсу, то має знати, що людина, яка остання дзвонила, вона абсолютно мудро сказала – мова не про те, хто винен і хто краще живе, перестаньте сварити цих людей і шукати в кого краща хата, а в кого гірша. Зараз курс на створення робочих місць, люди хочуть працювати, заробляти. Це проблема і світова, і українська. І не потрібно затягувати людей у ворожнечу, треба створювати робочі місця та давати людям можливість заробити. Наш народ хоче та вміє заробляти. А від держави вже залежить, чи вдасться створити робочі місця і чи вдасться людей витягти з мітингів і зробити все для того, щоб люди не думали як заробити 100 гривень відстоявши за ту чи іншу владу, а як бути впевненим, що завтра-післязавтра буде робота. Тобто, не треба шукати як посварити людей, а треба шукати шляхи як зробити систему, яка називається державою і тоді ми повернемось до теми, з якої починали – свобода. Тому що свобода насправді це можливість людини себе зреалізувати.

Ведуча: Ігорю Дмитровичу, за кілька місяців буде два роки правління Януковича. Люди ж виходять на майдани не гроші заробляти, не від хорошого життя виходять на майдани чорнобильці, афганці, пенсіонери, студенти. Мені здається, що 2011 рік був надзвичайно колосально заповнений мітингами та протесними акціями.

Ігор Шкробанець: я б так не говорив. Я б не говорив, що щось колосальне відбувається у цих емоціях. Коли одні люди незадоволені чимось – це абсолютно нормально, якщо ми говоримо про демократичне суспільство. Тобто, ми впевнені у тому, що вони можуть піти і висловити свою думку. Це є символом того. Що ми йдемо курсом демократичним. А якщо говорити про чорнобильців, то так, можливо хтось щось втратив при цих змінах, а хтось ні….ми вже з вами домовились, що при формуванні нової держави не може бути такого, щоб усі усім були задоволені.

Ведуча: Вячеслав Піховшек, відомий журналіст на 5 каналі під час інтерв’ю сказав, що Помаранчева революція та Майдан – це найбільше політичне шахрайство України. Як на мене це досить глибока думка, тому я б хотіла, щоб ми трохи подумали про це.

Георгій Манчуленко: можна казати, що це думка глибока, і поважна, і має право на існування, тобто можна знайти різне оправдання такому підходу. Але от саме Піховшек не має жодного морального права давати оцінку подіям 2004 року. Те, що він витворяв на 1+1 з темниками…я от коли про це згадав – мене просто почало тіпати. Мені прикро дивитись, коли його запрошують на передачі досить пристойні канали, він сидить у цьому товаристві і ще дозволяє собі давати якійсь оцінки. З ним навіть на одному квадратному кілометрі противно зустрічатись. Щодо цього може висловлюватись будь-хто, навіть опоненти, але не він. Я шаную прямих, відвертих, аргументованих опонентів, а те, що робилось поза спиною, брудно та цинічно і як вони всі поперли на інавгурацію новообраного Президента …мені було просто гидко. Мабуть, саме з цього почалась поразка Помаранчевої революції тому, що кожен має відповідати за свої вчинки по закону. А було за що відповідати … на жаль, вони не відповіли. От такі наслідки помаранчевого майдану ми маємо станом на 2011 рік. І я ще хочу додати кілька слів щодо того, що Європа не цікавиться політикою і що там не мітингують. Я не буду говорити про Туніс, Лівію, Єгипет, Ємен. Я скажу про стару європейську Францію. Там ніхто б не дозволив так знущатись над собою, як зараз знущаються над нашим народом. Там уже б мільйони людей були б на вулиці, а як там проходять акції – ми усі добре бачили. Тобто, не так як Помаранчевий майдан, коли не було фактично жодного правопорушення, а там стояли тисяч людей і навіть мільйони. Коли ж виходить у Франції значно менше людей, то ви самі бачите що там робиться. І це відбувається в одній з найстаріших європейських демократій. Жодне нормальне європейське цивілізоване суспільство не дозволить так топтатись по собі будь-якій владі. Влада має робити все для того, щоб наші люди жили гідно, має бути достойна пенсія, висока зарплата, нормальні податки, європейський скромний стиль життя та служіння українському народу, а не служіння собі, як це нині роблять чиновники, тай багато попередній робили.

Слухач: пане Георгію, то скажіть будь ласка, нинішня влада зараз успішно втілює у життя лозунг Помаранчевої революції «Бандитам тюрми». Ця влада все робить для того, щоб людям жилось краще, бо треба привести у порядок податки. Ви ж розумієте, що це ріжеться ножем для того, що навести порядок і лад. 5 років нічого не робилось – хіба було краще? А люди дадуть оцінку на виборах – якщо проголосують за цю владу на виборах, значить він підтримує це все і вибори розставлять все на місце.

Ігор Шкробанець: говорили про бунти в Європі. Чи бунти вихідців з Африки та ближнього Сходу у Франції чи Англії – це шлях, щоб жити багато? Не потрібно знову підпалювати ворожнечу, треба розуміти, що нинішня влада на чолі з Президентом робить непопулярні дії для того, щоб навести лад в країні. А за ці два роки для державності нашої країни зроблено набагато більше, аніж за всю минулу історію України, коли був один популізм та суцільні гасла. Та гаслі «розділяй та володарюй» тоді підіймались ті чи інші політики. Щодо цитати, то я не хочу давати характеристику тому, хто її сказав, тобто Піховшеку. Річ у тім, що ми маємо піднятись над тим, щоб говорити отой такий, а отой такий … ми маємо робити висновки з історію. Ніде цього немає ЮЮЮ, так як було МММ, яке обдурило людей. А тут ЮЮЮ обдурило людей. То хіба ми можемо ганьбити цих людей, які повірили в МММ і хотіли краще жити і розбагатіти? І тих людей, які повірили в ЮЮЮ (Ющенко, Юлія та Юесей), цього немає ніде, це я щойно придумав, також не можна ганьбити. Я не хочу біти екстремістом в ефірі і зараз не час ганьбити. Це наша історія і ми маємо з повагою відноситись до людей, які були на Майдані. І Президент Янукович як раз демонструє повагу до цих людей. Якщо говорити пр. наше сьогоднішнє життя, то так – воно не солодке тому що світова криза і тому що Україні треба розраховуватись за популізм. Треба зробити систему і порядок, комплексний підхід до того, щоб налаштувати і соціальну сферу, і економіку, і політику. І не треба говорити про Францію, де малоосвічені вихідці з ближнього Сходу палять автомобілі. Нам цього не треба, на треба інший шлях, нам треба робочі місця.

Георгій Манчуленко: відносно того, що Франція, Британія і вихідців з різних країн. Вони можуть бути вихідцями звідки завгодно, вони є повноправними громадянами цих країн, а тому мають повне право висловлювати свою незгоду з діями влади. Але якщо ми будемо ділити громадян, що це вихідці звідти, а ці звідти, які більш освічені, а які менш освічені – це попахує ксенофобією. І щодо того, що зараз реалізовується гасло «Бандитам тюрми», то це притягнуто за вуха. Бо говорити про того чи іншого опозиційного політика що він є бандит, але суди не довели цього раніше, але зараз витягувати з шухляд справи 15 річної давності та намагатись зробити на цьому якусь політику. А Європа дала цьому оцінку і сказала прямо, що це є політична нейтралізація. Ось така оцінка ЄС нинішньої влади в Україні. То якщо нинішньою владою так багато зроблено для європейського вибору нашої країни, то мені прикро, що зараз усе розвернуто на 180 градусів на схід? То де насправді гасла і де справжні дії? Чи не є це все великою грою на публікою для того, щоб показати себе в очах пристойного європейського товариства пристойними політиками, якими нинішні владоможці не є і ніколи ними не стануть.

Ігор Шкробанець: люди, які сьогодні при владі, вони з розумінням ставляться до тих, хто був на Майдані. Правда і справедливість має бути і зараз влада як раз і бореться за цю правду.

Слухач: маленькая ремарочка – во Франции такие чиновники, как у нас уже бы давно висели на столбах. А почему вы не говорите о наследственности, когда папа чиновник, сынок чиновник, папа считал людей не за человеками, сынок точно так же считает, а то и вообще людей считает за быдло. Скоро будут внуки и те вообще будут людей считать ни за что.

Ігор Шкробанець: якщо говорити про тему чиновників та корупції, то її зараз роздмухують як раз для того, щоб шукати ворога у країні. Саме цей уряд і саме цей президент Янукович домігся того, що проголосували у Верховній раді за новий закон про корупцію, який є достатньо європейським і жорстким. Ось це і є прикладом того, хто спекулює, хто говорить, хто намагається піднятись на хвилі популізму, а хто робить. У державі створюються інституції по контролю за виконанням цього Закону. І ще про один Закон – доступу до публічної інформації, він також прийнятий за влади нинішнього Президента. Цей закон підіймає голос народу і робить його не так,як Ющенко казав «маленьким українцем», а робить його головною і ключовою людиною в державі. Я не хочу більше про це говорити і смакувати цю тему, бо тут владою поставлені крапки для того, щоб не спекулювати на цьому, а щоб налагодити в країні порядок.

Георгій Манчуленко: новий Закон про боротьбу з корупцією – так, він є, але він, на жаль, мертвий. А питання нашого слухача стосувалось так званих мажорів та кумівства. Ми знаємо, що людей зараз нагинають, бізнеси відбирають і таке буває навіть у середовищі Партії регіонів. Тобто, ми знаємо такі випадки навіть в нашій області, коли люди в рясі просять не відбирати бізнес…як він нажитий – то питання інше, але це є. проблема мажорів є і цьому треба класти край, бо це не по-європейськи.

Ведуча: запитання наших слухачів з Фейсбуку. Питання Шкробанцю: скажіть будь ласка, чи чинився на Вас шалений тиск з боку провладної партії , коли Ви після Помаранчевої революції були представником опозиційної партії на високій посаді?Як Ви оцінюєте таку ж ситуацію. але з діаметрально протилежної позиції (тиск на опозиціонерів на посадах), яка відбувається зараз всюди?

Ігор Шкробанець: я легко відповідаю. Якщо зараз говорити, то тиск на кого? На Бориса Баглея, чи тиск на тодішнього губернатора Ткача чи Куліша? На кого у нас зараз в області тиснуть? Коли я прийшов у партію регіонів, я тоді був на посаді першого заступника начальника, після революції був переведений на посаду начальника відділу, проте я не займав політичної посади. Моя освіта лікар, я кандидат, доцент, я працював у сфері охорони здоров’я, тому цей приклад ні до чого і це слаба спекуляція. І я можу сказати, що зараз у нас немає тиску на представників Помаранчевої влади – немає у нас такого і кожен з них це підтвердить. Якщо говорити цілком по країні, то це абсолютно нормально, коли при зміні влади, люди які мають політичні посади, вони змінюються. І це нормально, бо політика – це протидія і розвиток, але й той же час нашій країні треба і трохи консерватизму. У настільки часто змінюються керівники тих самих міністерств, що немає стратегії. Курс створення державної системності – це той курс, який дасть свої плоди через 5-10 років і тому я б хотів, щоб через 10 років свято День свободи було в Україні.

Ведуча: які незворотні зміни в українському суспільстві, пов’язані з Помаранчевою революцією? І що позитивного та конструктивного ми усі винесли з Помаранчевих подій?

Ігор Шкробанець: мені дуже сподобалась думка сьогодні одного слухача щодо того, що українці мають бажання працювати. Величезний висновок помаранчевої революції в тому, що досить МММ, досить ЮЮЮ – треба знаходити своє місце в світі, працювати і кожен з нас відповідальний за себе, за свою родину, за свою країну. Чудо не буває і саме такий курс Президента та уряду сьогодні. Не про чудо мова, а про важку повсякденну працю. Урок Помаранчевої революції, особливо для тих, хто повірив в неї, це те, що вони повірили кумиру (а це вже біблійне), але прийшли до простого – треба пройти свій шлях. І ми йдемо цим шляхом, він не простий, Мойсей вів, а зараз нас веде наша історія і наш шлях. І це шлях, коли правда і праця створять Україну, не чудо заходу чи сходу, а праця українців.

Георгій Манчуленко: мені здається, що відбулись незворотні зміни в історії українського народу у тому розрізі, що народ відчув себе вільніше і що він може впливати на розвиток ситуації у власній державі. З’явилась свобода слова, хоча зараз останнім часом є багато нарікань на звуження свободи слова, яка була завойована саме у 2004 році. Прагнення українців жити краще та відчувати себе повноправними громадянами у своїй власній державі і не миритись з тим, що владоможці просто сідають на шию власному народу та вичавлюють з нього всі соки – це очевидне завоювання 2004 року. І воно глибоко сидить у свідомості українського народу і саме це призведе до того, що рано чи пізно терпіння у нашого народу увірветься. Звісно, що не хочеться, аби у нас були жорсткі протистояння, але якщо ситуація розвиватиметься так і надалі, то це може призвести до поганих наслідків. І влада, якщо вона ще не остаточно глухою та має трохи тверезого розуму, має це бачити та звертати на це увагу. Я сподіваюсь, що вибір на гідне життя, на свободу слова, на демократію та скоромний європейський спосіб життя 2004 року був правильний і буде реалізований, незважаючи на ті потуги, які проявляє влада останнім часом для того, що повернути зовнішню політику на схід.


Інформаційний партнер – БукІнфо (с)