У Чернівцях презентували документальну кінострічку «Невидимий батальйон»

Сьогодні у культурно-мистецькому центрі імені Івана Миколайчука відбулася презентація документального фільму «Невидимий батальйон». Кінострічка відтворює історії шести жінок на російсько-українській війні. Працювали над фільмом три режисерки: Ірина Цілик, Світлана Ліщинська та Аліна Горлова.

Поштовхом до створення такого важливого проєкту є зокрема те, що до 2018 року жінок офіційно не визнавали бійчинями та не присвоювали бойового статусу. Жінок оформляли кухарками, зв’язківцями, швеями, та насправді вони були снайперками, штурмовичками і на рівні з чоловіками захищали і захищають Україну.

На презентацію приїхала ветеранка, активістка, представниця проєкту «Невидимий Батальйон», учасниця Жіночого Ветеранського Руху та проєкту «Veteran Diplomacy Ambassador» Катерина Луцик та голова ГО «Інститут гендерних програм» Олеся Стебло.

Фільм розкриває характери героїнь, які є різними за своїм життєвим досвідом, віком, військовими та цивільними професіями, проте їх всіх об’єднала ця війна і їх історії створюють панорамну картину становища жінки у Збройних Силах.

Фільм «Невидимий батальйон» є частиною проєкту з однойменною назвою. Розпочався він із соціологічного дослідження про участь жінок у російсько-українській війні. Під час проєкту зняли дві документальних стрічки, ще одна – це «Явних проявів немає», де розкрили тему повернення ветеранок до мирного життя. Метою проєкту «Невидимий батальйон» є показ того, як воюють жінки та спроба змінити гендерні стереотипи в суспільстві.

Катерина Луцик розповідає, що після фільму і адвокаційної кампанії активістам, митцям вдалося добитися змін у законодавстві України. Тож уже на даний час внесли зміни в Закон і зараз 63 посад, саме бойових посади, дозволено для жінок і більше, ніж 450 посад цивільними працівниками ЗСУ також зараз доступні жінкам.

Пішла ж Катерина на війну рятувати життя. Вона медик і на початку війни, коли був значний брак медиків на фронті, дівчина вирішила надавати медичну допомогу.

– Через відносно легке поранення я втратила друга. Це був один із поштовхів чому я пішла добровольцем на війну. Фільм був представлений більше ніж у 10 країнах світу, більше ніж у 100 містах України. І цим самим ми висвітлювали всю правду всіх подій, які відбуваються на Сході України. На жаль у інформаційній війні ми дуже програємо і до цих пір не всі люди ще знають, що у нас йде російсько-українська війна. Багато хто думає, що це внутрішній конфлікт, – каже Катерина.

Ветеранка зауважує, що всі 6 історій є різними: «Це різні жінки за освітою, за професією, за характером, яких всіх об’єднала війна. Хтось розповідає свою історію про постравматичний синдром, хтось про те, як важко було покинути родину і піти на війну, хтось розповідає про те, як їх не сприймали у Збойних силах, як жінку. Всі вони дуже сильні і дуже круті».

Кореспондентка БукІнфо поцікавилася у Катерини ставленням місцевих мешканців до українських захисників.

Ветеранка розповідає, що на початку 2015 року, коли вони були у містах Донецької області місцеві не розуміли всієї картини та були залякані. – Вони боялися і приймати нас, і відштовхнути. Тому вони намагалися як мінімум з нами контактувати. Звісно, з часом це все змінювалося. Нещодавно я їхала у місто Краматорськ і зараз можу впевнено сказати, що це дійсно проукраїнське місто і це надзвичайно радує, – каже Катерина.

Автори зазначають, що метою фільму є також нагадування світу, що в Україні йде не «громадянська війна», як стверджує російська пропаганда, а війна з російським агресором. Важливо пам’ятати, що на фронті гинуть і калічаться жінки, але також жінки воюють і перемагають.

Чернівчанка Марія Олексієнко ділиться, що надзвичайно рада прийти на презентацію фільму: «Це надзвичайно важлива робота для усвідомлення нас як нації. Тож варто йти на такі стрічки і дізнатися більше правди про наших захисниць».

Альона ЧОРНА, БукІнфо (с)
Фото авторки