The Washington Post: Росія програла у «війні магів»

Київ відновив свої радіоелектронні можливості після важких невдач у 2014 і 2015 роках на Донбасі

Серед ключових помилок Росії під час вторгнення в Україну було одне хибне переконання. Окупанти були впевнені у тому, що вони домінуватимуть у радіоелектронній боротьбі. Натомість агресор спотикнувся і втратив позиції у, здавалося б, знайомій для нього сфері перехоплення комунікацій. А вона стає дедалі важливішим елементом військового успіху.

Несподіваний збій Росії на радіоелектронному полі бою – яскравий приклад того, що пішло не так для Москви після вторгнення 24 лютого. Росіяни переоцінили власні можливості, недооцінили українські – і не врахували фактор військової підтримки НАТО. Ці невдачі зробили російські сили, і навіть деяких її генералів, уразливими.

«Це було поєднання російської зарозумілості та української винахідливості», – стверджує генерал-лейтенант у відставці Бен Ходжес, пояснюючи програш Москви на цьому фронті. Ходжес командував військами армії США у Європі з 2014 по 2018 рік, і є одним із найбільш обізнаних військових експертів.

Радіоелектронна війна є одним із екзотичних військових мистецтв, яке може відіграти вирішальну роль на сучасному полі бою, але майже невідома широкому загалу. Її мета – атакувати супротивника, маніпулюючи електромагнітним спектром через перешкоджання, перехоплення або зміну комунікацій, радарів, GPS або інших сигналів. Це сучасна версія того, що у Великій Британії під час Другої світової війни називали «війною магів».

Уразливість Росії була яскраво продемонстрована зовсім недавно, коли повідомили, що генерал-майор Андрій Симонов, один із провідних спеціалістів з радіоелектронної війни, був убитий під час артилерійського удару української армії по командному пункту поблизу Ізюма. Той факт, що Україна змогла атакувати таку чутливу позицію, ілюструє її дивовижну майстерність у точному наведенні на цілі.

США побоювалися, що українські підрозділи не зможуть спілкуватися у електронному тумані, який напустять росіяни

За словами експертів, Україна підключилася до російських комунікацій, заблокувала їхні сигнали, засліпила спостереження та захопила деякі найсучасніші системи РЕБ (радіоелектронної боротьби). Сполучені Штати та їхні партнери з НАТО надали потрібне обладнання та підготовку для РЕБ. Але американські експерти зазначають, що українці самі пристосували цю високотехнологічну зброю для захисту своєї Батьківщини.

Успіх України став визначним частково тому, що командувачі США та НАТО очікували на домінування Росії в електромагнітному бойовому просторі у цій війні. Росія мала системи, які теоретично могли би створити електронну бульбашку навколо її сил, фактично засліпивши супротивників. У командуванні США побоювалися, що українські підрозділи будуть ізольовані і не зможуть спілкуватися у цьому електронному тумані.

Київ відновив свої радіоелектронні можливості після важких невдач у 2014 і 2015 роках, коли Росія напала на схід України. Успіх російського РЕБ тоді був приголомшливим, і деякі високопоставлені чиновники Пентагону побоювалися, що він повториться і цього разу. Проте під час підготовки до вторгнення 2022 року російські командири припустилися двох помилок: вони гадали, що українські військові не просунулися на полі РЕБ з 2015 року, і проігнорували вплив обладнання та навчань, наданих Києву НАТО.

Сполучені Штати після 2015 року почали постачати Україні захищені радіостанції L3Harris, які дуже складно заглушити, на відміну від старого обладнання радянських часів, яке використовувала Україна.

Українці навчилися використовувати ці сучасні засоби ведення війни на навчальній базі, відомій як Об’єднана багатонаціональна тренувальна група – Україна, створеній у 2015 році Сполученими Штатами Америки та деякими партнерами з НАТО на Яворівському навчальному центрі. Ходжес розказував, що американські командири багато чому навчилися, спостерігаючи за тим, як українці готуються до бою, і що вони навіть переглянули власні методи навчання армії США.

Російський спосіб ведення війни на радіоелектронному полі страждає від тих самих обмежень, що заважають російським силам загалом, кажуть американські військові експерти. Російські системи великі і найкраще підходять для статичних позицій, а не для багатостороннього мобільного наступу, який Росія розпочала у лютому. Російські системи добре діяли у тісній зоні бойових дій на Донбасі в 2014 році, і вони можуть повторити цей успіх у новій кампанії на Донбасі, яка розпочалася минулого місяця.

Російська централізована ієрархічна система командування також заважала її силам РЕБ швидко адаптуватися. Оскільки росіянам не вистачало повного панування у повітрі над Україною, їхні літаки РЕБ часто залишалися на безпечній території у Росії та Білорусі, а це обмежувало можливості збору сигналів і створення перешкод.

Радіоелектронна боротьба є одним із екзотичних військових мистецтв

Коли обладнання для зв’язку росіян вийшло з ладу, вони почали використовувати мобільні телефони, і таким чином розкрили не лише свої військові плани, а й своє місцезнаходження, що дозволило ЗСУ здійснювати точні атаки. Іншою невдачею для агресора стало захоплення Україною деяких російських засобів РЕБ, у тому числі станції передового комплексу «Красуха-4», який українці можуть переналаштувати і використовувати проти росіян.

Станція радіоелектронної боротьби 1РЛ257 «Красуха-4» призначена для протидії бортовим радарам ударної, розвідувальної та безпілотної авіації. Як стверджують її розробники, можливості широкосмугової станції активних перешкод дозволяють ефективно боротися з усіма сучасними станціями радіолокації, що використовуються на літаках різних типів. За деякими даними, комплекс РЕБ «Красуха-4» здатний глушити як сигнал радіолокаційних станцій противника, так і радіоканали управління безпілотними літальними апаратами. Розробка «Красуха-4» розпочалася у середині дев’яностих років, проте серійне виробництво через проблеми із фінансуванням стартувало лише у 2011-му.

Коли історія війни в Україні нарешті буде дописана, розділ про радіоелектронну війну може стати одним із найпоказовіших і таким, у якому допомога США була найменш помітною та найбільш корисною.

Джерело: The Washington Post
Переклад: Наталія СОКИРЧУК, Главком