Москва має «повернути» собі території, втрачені після Брестського миру — Сурков

Експомічник президента РФ Владислав Сурков, відомий як кремлівський куратор «Л/ДНР», виступає за «повернення» під контроль Москви територій, втрачених після Брестського миру. Про це він написав у статті " Туманне майбутнє паскудного миру", опублікованій 15 лютого на пропагандистському ресурсі Актуальні коментарі, пише НВ.

За словами Суркова, Росії зараз «нудно і незручно» перебувати у межах договору від 3 травня 1918 року, підписаного представниками більшовиків, Німеччини, Австро-Угорщини, Османської імперії та Третього Болгарського царства за підсумками Першої світової війни.

За умовами Брестського миру радянська Росія брала на себе зобов’язання:

не претендувати на території сучасних країн Балтії ( Латвії, Литви та Естонії) та частини сучасної Білорусі;
вивести війська з Фінляндії та з України, а також визнати УНР незалежною державою;
вивести війська з території Османської імперії та передати їй округи Ардаган, Батум та Карс;
демобілізувати армію та роззброїти флот;
припинити більшовицьку революційну пропаганду в країнах, з якими підписала договір, та союзних їм державах.

Незважаючи на те, що більшість з цих пунктів були Москвою порушені, Сурков вважає «несправедливим» те, що вона у підсумку втратила території, окуповані СРСР після Другої світової та фактично повернулася до кордонів часів Брестського миру.

«Якщо порівняти сучасну карту європейської частини нашої країни з картою, затвердженою горезвісним Брестським миром, то навряд чи знайдеться багато відмінностей. Вражаюче, але західний кордон нинішньої Росії майже буквально збігається з тією лінією обмеження, на яку в 1918 малодушно погодилися більшовики… Виходить, Росія, через багато років була знову відтіснена назад в межі „похабного миру“. Не програвши війни. Не захворівши на революцію. Якоїсь смішної перестройки, якоїсь каламутної гласності вистачило, щоб радянська імперія розповзлася по швах», — вважає він.

У зв’язку з цим Сурков наполягає, що РФ має відновити свою експансію, навіть якщо для цього потрібно застосування сили.

«Ми за мир. Зрозуміло. Але не за поскудний. За правильний… І що далі? Точно — не тиша. Попереду багато геополітики. Практичної та прикладної. І навіть, можливо, контактної», — погрожував колишній помічник Путіна.

Дуже відверта стаття Суркова. Чого чекати Україні

Стаття «Куди подівся хаос? Розпакування стабільності» Владислава Суркова — одного з конструкторів війни на сході України, — гранично відверта у своїй прямолінійності, пише політичний оглядач НВ Дмитро Тузов.

Росією керують застряглі у минулому персонажі з манією власної величі та загостреним до критичних показників цинізмом. Які, втім, цього не приховують. Вже Путін і Медведєв у своїх статтях розповіли, що вони думають про Україну. Отже, спробують щось зробити у цьому напрямі, маючи для цього ресурси своєї країни. Стаття «Куди подівся хаос? Розпакування стабільності» Владислава Суркова — одного з конструкторів війни на сході України, гранично відверта у своїй прямолінійності.

Ми вас захоплюватимемо, — по суті, пояснює Сурков. Просто тому, що це єдиний спосіб чимось зайняти своїх власних співгромадян — носіїв «внутрішньої» ентропії (міри хаосу). Ох вже ці гумільовські слівця «пасіонарність», «ентропія», якими російський інтелігент просто зобов’язаний прикрасити власну мову чи статтю, навіть якщо це оновлена версія гітлерівської «Майн кампф»! «Хороший» винахід, що дозволяє здійснювати підкорення або знищення суміжних народів під псевдонаукову риторику. Тобто щоб тупий і безглуздий бунт усередині самої імперії її в черговий раз не послабив, його носіїв потрібно зайняти розширенням територій. І не нудно, і зігріються у процесі рубання суміжних країн.

Суть описаного Сурковим у тому, що для виживання Росії, власних носіїв «ентропії» необхідно зайняти, так би мовити, корисною справою. Вклавши їм у руки сокиру і відправивши «наводити порядок» за межі цієї самої Росії. Хоча і це не точне формулювання, оскільки все, що за межами Росії, у трактуванні її нинішніх лідерів — теж Росія. Таким чином, вони створили Росію «внутрішню» та Росію «зовнішню».

Ще раз для тих, хто не зрозумів: усе це було заради хаотизації України

До речі, мене завжди дивувало, яким чином фюрер зміг переконати співвітчизників у необхідності надіти шинелі та йти вмирати за межі власної країни. У випадку із Сурковим — усе зрозуміло. Це необхідно заради самої Росії. Щоб розрядити напруги, що концентруються всередині країни. При цьому вкладаючи у голови «носіям ентропії», що рубати треба активно та енергійно. Все просто: щоб енергії, сил та бажання на спроби розібратися, що ж відбувається у «внутрішній імперії», вже не залишалося.

Сурков, слід сказати, досить відвертий у поясненні геополітичної політики РФ: «Соціальна ентропія дуже токсична. Працювати з нею у наших домашніх умовах не рекомендується. Її потрібно виносити кудись подалі. Експортувати для утилізації на чужій території». Тобто суміжні території для Росії — це місце для звалювання власного лайна та утилізації внутрішнього, російського хаосу. Утилізація шляхом використання закону збереження енергії (Сурков просто «виблискує» вкрапленнями наукових термінів на кшталт другого закону термодинаміки). Тобто чим активніше носії російської ентропії діятимуть на тих землях, куди розширюватиметься Росія, тим менше у них буде запасу енергії робити щось у нинішніх межах імперії.

Перспективи захоплених територій

А нещасні мешканці (не всі, але значна кількість) окупованих українських територій думали, що воно, щастя, нарешті, підвалило! Господь Бог почув молитви! Тепер там, де була ця незрозуміла Україна зі своїм жовто-блакитним прапором та мовою, нарешті створюватимуть вітрину «русского мира». Шахти запрацюють утричі швидше, продукти стануть дешевшими і вакцина від коронавірусу «Спутнік V» буде в рази ефективнішою за всі ці буржуйські розчини в пробірках… Не буде нічого цього, довірливі громадяни окупованих територій. Навіть завдання таке не стоїть. Воно (завдання) — в організації полігонів для утилізації всього, що заважає утримувати владу в нинішній Росії. Каналізація енергії, так би мовити. Груша для биття.

Хочете кримський приклад із опуса Суркова? Так, будь ласка: «Імперські технології ефективні і сьогодні, коли імперії перейменовані на наддержави. Кримський консенсус є яскравим прикладом консолідації суспільства за рахунок хаотизації сусідньої країни».

Ще раз для тих, хто не зрозумів: усе це було заради хаотизації України. Для того, щоб її спочатку «хаотизувати», а потім теж проковтнути. Тобто перетворити на звалище для утилізації власного хаосу (ентропії, для краси та «наукового» підходу). І, звісно, для консолідації Росії. От і все. А ви що подумали, шановні кримчани? Що тепер точно житуха почнеться? Наївні, слово честі. Що тепер ви точно станете курортом світового значення? Ну, гаразд, не світового, хоч би місцевого. І громадяни Росії, з патріотичних міркувань, не будуть, за першої ж нагоди, вислизати кудись у Туреччину, Єгипет чи Шрі Ланку? Що унікальні дендрологічні парки, які вижили за часів нелюбимої вами України, не вирубуватимуть? Що не будуть на розчищених від унікальних порід майданчиках будувати багатоповерхівки та дачі для олігархів та начальників? Не перекриватимуть доступ до моря? Ну, ви й наївні люди, дорогі наші кримчани та гості півострова! Ви тепер полігон. Для Суркова і всієї цієї компанії, які присягаються в тому, що й надалі розширюватимуть Росію. А ви ніколи не думали, а навіщо розширювати? Щоб усе перетворити на сміттєзвалище для відходів «ентропії»? Спробуйте знайти відповідь на це запитання. Чесно і без пропаганди з телевізора від Соловйова з Кисельовим.

Імперії завжди намагаються розширюватись. Навіть якщо ризикують луснути

Історія розширення імперій не нова. Вони так усі робили. Ось зараз, на наших очах, об'єднана російсько-білоруська імперія (вибачте, союзна держава), активно розгойдує паркан на польському кордоні.

Поляки, навчені трагічною історією своєї держави (яка й раніше, ще радянським керівництвом не визнавалася державою, а кдб-шні «жарти» у стилі «курица не птица, Польша — не заграница» вкладалися в голови носіїв радянської ентропії), ніби повернулися в минуле. Період спокою під захистом НАТО та ЄС дещо похитнувся. Поляки зрозуміли, що по них знову прийшли. Як приходило НКВС за часів радянсько-російської імперії. Прийшли, щоб знову перетворити на полігон для утилізації (за Сурковим, нічого особистого).

Найприкріше — що поляки, на відміну від українців, хоч встигли розчистити свою країну від совкової гнилі та плісняви. Відбудувати її. Нагодувати народ досхочу, забути про тотальний дефіцит всього — від туалетного паперу до якісної ковбаси. Нормальні дороги збудували. Просто у них запас часу був більшим, і допомога об'єднаної Європи масштабніша. І тут бац — от тобі, бабо, і Юра. Знову Путін, Сурков та Лукашенко кордон хитають. Вони, звичайно, не бояться це робити, дивлячись на те, як розгублена Європа намагається забезпечити себе газом і ще, як пише Сурков, «завдяки рихлій та геть безглуздій структурі єврократичного правління».

Немає у них там у Європі Путіна, який «дисциплінував» би підзвітні та підконтрольні нації. А британці, які мають історичний та успішний досвід протистояння експортерам величезного хаосу (пробачте, — ентропії), навіть вийшли з Європейського Союзу. Що, втім, не заважає їм застосовувати свій чудовий досвід. Можливо, тому деякі заяви Бориса Джонсона стали схожими на фрази Вінстона Черчилля періоду Другої світової війни.

Надії Росії на «ентропію» Китаю

Окрема тема в опусі Суркова — Китай. Тема та надія одночасно. Приклавши вухо до Великої китайської стіни, Сурков почув, що і там вирує «ентропія». Вулкан. Можливо, співідеолог розширення Росії у Донецьку та Луганську області України Владислав Сурков сподівається, що викиди вселенського Везувію впадуть і на Тайвань? Ну не на російський же Сибір і Далекий Схід, падатимуть ці вулканічні викиди, чи не так? А от «тайваньський» напрямок пекінської «ентропії», можливо, стане сигналом до нового переділу світу. У якому кожна «велика» країна, нарешті, візьме своє. Те, що вважає своїм. Але — за взаємною згодою. Щоб «турбулентні потоки» імперій не перетиналися.

Звісно, дорогі українці, ваша думка при цьому ні пана Суркова, ні його колег з «розширення Росії» не цікавить. У цій системі світу, ви — ніхто. І звати вас ніяк. Величина, якою можна знехтувати. Бо ж сказано вам було раніше — «ми один народ». А хто питає думку власного народу в таких важливих речах? Особливо у Росії? Звісно, це дещо дивно, але досить звично для них. Адже в Кремлі вже давно вирішили, з якого боку колючого дроту, який оперізує неоросійську імперію, мають жити українці.

Що спільного між роботами Суркова та Гітлера?

Можна віддати належне одкровенням Суркова. По суті, він представив світові модернізовану версію гітлерівського опусу «Майн кампф». Про поділ світу та управління різними народами. Про зовнішню експансію та утилізацію власних проблем на чужих територіях. До речі, свого часу Гітлер пропонував Черчиллю «поділити світ» між Рейхом та Британською імперією.

Чи залишав фюрер у цій моделі світу самостійне місце для США — ще питання. Можливо Гітлер бачив Америку сферою впливу Британії. Ну, одна мова, майже один народ, яка різниця… Британія, яка відбивалася від нальотів «Люфтваффе», відмовилася від миру такою ціною і від гітлерівської концепції в цілому. Чим усе закінчилося і хто переміг — нам відомо.

Лихо лише в тому, що перемога була здобута нереально високою ціною, яку світ заплатив за зупинення «теорії розширення» імперій до узгоджених, або не узгоджених з іншими імперіями кордонів. Чому за зупинення, запитаєте ви? Так ось же воно — нове видання гітлерівської концепції, з якої трохи струсили пилюку.

Прочитайте статтю Суркова. Обіцяю: вона вас надихне. На розуміння того, що розширення хаосу та територій для утилізації путінської «ентропії» необхідно зупинити. Іншого виходу у народів планети (особливо Європи, межі якої вже ламають живим тараном), не залишається.


 Купити квартиру в Чернівцях
Коментарі:
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації