Катастрофа для Путіна: 4 ознаки військового провалу росії

Криваве та неспровоковане вторгнення російських військ в Україну вочевидь пішло не за планом. Воно замислювалося як бліцкриг, покликаний захопити Київ і продемонструвати російську міць та нікчемність підтримки Заходу. І якби війна виявилася короткою, якби уряд Зеленського одразу здався, то ми б побачили традиційний раунд санкцій і засудів Заходу, після якого російському президентові Володимиру Путіну все зійшло б із рук і світ зміг би швидко забути про те, що сталося. McDonalds продовжив би працювати в колишньому режимі. BP і Shell теж залишилися б. Роману Абрамовичу не довелося б виставляти на продаж футбольний клуб «Челсі». А російський центробанк так само міг би розпоряджатися своїми іноземними валютними резервами.

Проте Росії не вдалося вирвати швидку перемогу. Вторгнення в Україну переросло в потворну війну на виснаження. І тепер будь-який її результат, за твердженням експертів, стане для Кремля поганим.

«Путін зробив фатальну помилку. Він може не пережити Україну. Він занадто недооцінив опір українців, – коментує ситуацію колишній начальник контррозвідки ЦРУ Джеймс Олсон. – Путін недооцінив згуртованість і рішучість Заходу. Він не може зупинити потік озброєння в Україні. Навіть якщо він переможе військовим шляхом, то не зможе тримати в окупації населення, яке тотально зневажає його та ненавидить все російське. Найкраще, на що він може сподіватися, це на партизанську війну в масштабі, який можна порівняти з Афганістаном».

Mind зібрав чотири ознаки провалу розв'язаної Путіним війни в Україні.

Україна виграла «війну лайків»

За твердженням відомого американського стратегіста Пітера Уоррена Сінгера з аналітичного центру New America Foundation, у сучасній війні найважливіші поля битв розташовані в інформаційному просторі. Там ведеться «кібервійна» та її двійник – «війна лайків» (LikeWar), на якій зламуються інформація та люди всередині комп'ютерних мереж.

«Якщо ваші ідеї виходять і перемагають, то це визначає все, починаючи від того, чи підтримають вашу сторону солдати, цивільні та сторонні спостерігачі, і закінчуючи тим, що з того, що відбувається, люди сприйматимуть як праву справу. А якщо ваші ідеї не перемагають, то ви програєте війну ще до її початку… Росія провалила інформаційну битву так само, як вона провалила свій план із швидкого захоплення Києва», – пояснює Пітер Уоррен Сінгер.

За його словами, Україна майстерно перетворила соцмережі на зброю і завчасно розпочала битву за серця та уми в онлайні. Цю битву наша країна не просто виграє, а вже здобула в ній перемогу, і для Росії вже надто пізно намагатися змінювати громадську думку.

Використані Україною стратегії, на думку Сінгера, гідні того, щоб увійти до підручників із ведення інформаційних воєн. Особливої похвали заслуговують завчасні спростування вкидання противника. Якщо у 2014 році Україні доводилося викривати міф про «розіп'ятого хлопчика» постфактум, то цього разу весь світ бачив підготовку бронетехніки до вторгнення на знімках із супутників і наперед дізнавався, що Росія готує провокації «під чужим прапором» і фейки про капітуляцію.

Також важливу роль відіграли героїчні історії про «примару Києва» та інші «українських Давидів», які протистоять «російським Голіафам». Вони надихнули українців на боротьбу в перші години війни та надіслали сигнал Заходу, що Україну варто підтримувати.

Демонстрацією підбитої техніки та перемог у невеликих битвах ЗМІ змусили більшість українців повірити у швидку перемогу над Росією. А вірусні відео, на яких люди зупиняють танки та протестують в окупованих містах, показали громадянському населенню, як допомогти військовим відстояти свою націю.

Російський наступ «видихнувся»

За словами глави національної розвідки США Авріл Хейнс, Путін «почувається ображеним Заходом і сприймає війну в Україні як таку, яку він не може собі дозволити програти». Проте з кожним днем експерти дедалі більше сумніваються, що він зможе цю війну виграти.

Аналітики зазначають, що Сполученим Штатам вистачило трьох тижнів для того, щоб захопити Багдад у 2003 році. Українській війні вже три тижні, а Путін так само далекий від поставленої мети «демілітаризації та денацифікації», що означають встановлення російського маріонеткового режиму в Україні.

«На більшості територій України російські війська стали здебільшого інертні. Лінії фронтів завмерли. Ми не знаємо точно через що, але, схоже, через глибоку стратегічну та логістичну кризу. Вони мають явні проблеми з постачанням. Вони мають проблеми з обладнанням. Їхні війська виглядають дезорієнтованими та деморалізованими. Український опір уникає великих бойових зіткнень і натомість фокусується на нападах із засідок і на атаках по лініях постачань», – пише ританський політичний аналітик Ян Дант.

За його твердженням, час зараз грає проти Путіна. Українські війська за підтримки Заходу зміцнюють свою оборону, що є явно більш легким військовим завданням, ніж наступ. Тим часом світ накладає дедалі більше санкцій на Росію, задушуючи російську економіку та обмежуючи її можливості фінансувати війну.

Стриманість НАТО принижує РФ

Блок НАТО критикують за відмову закрити небо над Україною або в інший спосіб взяти участь у війні. Однак ця політика невтручання позбавляє Путіна можливості бравувати війною із США. Поразка лише від сил України може зашкодити Путіну набагато сильніше, ніж зіткнення із військами західних країн.

«Відмова НАТО від прямої інтервенції в Україні виявилася мудрою стратегією протистояння російському вторгненню, – пише Аріель Петрович, науковий співробітник Школи державної політики Мерілендського університету. – Військова стриманість США та НАТО може підірвати глобальне становище Росії і стабільність путінського режиму сильніше, ніж пряме втручання іноземних армій у конфлікт».

За словами Аріеля Петровича, здатність України дати відсіч і застопорити наступ Росії стала несподіванкою – особливо для Москви. Вчинивши запеклий опір наодинці, громадяни України показали, що вони не сприймають Путіна як «визволителя», чим забезпечили собі світову підтримку. А росіяни, спостерігаючи за безславним нападом їхньої армії на сусідню країну, починають розуміти, що найгірший ворог Росії – це не Захід, а їхній власний уряд

«Світ стежить за тим, що відбувається, а міжнародні оглядачі розповідають про вторгнення Росії – і її напрочуд повільний прогрес – у безпрецедентній манері. Світ бачить, як російські танки стоять без палива і як російські солдати здаються в полон без бою. Кремлю важко підтримувати імідж нестримної супердержави, коли він не може здолати свого маленького сусіда, розміром як 1/30 Росії та з оборонним бюджетом як 1/10 російського», – розмірковує Аріель Петрович.

Жорстокість армії РФ б'є по ній бумерангом

«Російська армія намагається компенсувати нестачу військових умінь явною жорстокістю. Вона перетворює Маріуполь і Харків на руїни й навмисне б'є по цивільних так само, як раніше робила це в сирійському Алеппо та в чеченській столиці Грозному. Київ може стати наступним. Путін здатний навіть застосувати хімічну зброю. Але така жорстокість часто б'є бумерангом, призводячи до більш запеклого опору», – пише Макс Бут, фахівець із питань нацбезпеки та колумніст Washington Post.

Зруйнувати місто артилерією та ракетами набагато простіше, ніж окупувати. Але руїни створюють вогневі позиції для тих, хто обороняється, і перешкоджають просуванню бронетехніки.

Як писав Mind, більш ніж 100-тисячному наступальному угрупованню Іраку за підтримки США знадобилося дев'ять місяців у 2016–2017 роках, щоб захопити зруйноване місто Мосул, який обороняло лише близько 6000 бойовиків ІДІЛ.

А союзник Росії Башар Асад досі не може придушити повстання в розбомбленій сирійській провінції Алеппо через сім років після інтервенції Росії, незважаючи на численні звірства режиму.