Якими Каденюк бачив нас з космоса?

ПАМ'ЯТІ КОСМОНАВТА / 


Україна попрощалась з Леонідом Каденюком. Якось так несподівано все сталось, і знову ловиш себе на думці, що багато не так було, не треба було так поспішати, гнатись за якимись недосяжними сенсаціями, коли такі люди живуть поруч. Він же був єдиним українцем, який бачив нашу землю з космосу. Але, здавалось, що там його про це розпитувати, як вже минуло десяток років, і сотні інтерв`юерів розпитували, що йому додати? Але ось ми вирішили опублікувати його давнє інтерв`ю Укрінформу, шестирічної давнини, і перечитуючи його, розумієш, скільки ще можна було запитати і почути. А не запитаєш. Як у тому геніальному вірші Василя Симоненка: «Він вже більше не встане, і вранці не піде із косою під гору круту…»

 

Про це на своїй сторінці у Фейсбук написав журналіст, керівник УКРІНФОРМу Олександр Харченко.

 

Ось, наприклад, як почувається людина в невагомості. Леонід Каденюк каже: «Знаєте, коли у мене закінчився період адаптації до невагомості, виникло гостре відчуття, що колись я був у цьому стані. Якщо аналізувати, можна знайти кілька пояснень. По-перше, людина перед тим, як народитися, знаходиться в утробі матері, як у невагомості. Друге з припущень - я був у невагомості, коли літав на літаках, хоча там створити тривалу невагомість неможливо з огляду на безпеку польотів. Третє - напівфантастичне - що людина прилетіла колись на Землю з космосу, і на генному рівні ця інформація про стан невагомості записана в кожному з нас. У мене було саме таке відчуття». І його висновок його про це: «А стосовно свідомості у невагомості - це ідеальний стан відсутності себе як істоти. Заплющиш очі - і себе як живу істоту не відчуваєш, а просто усвідомлюєш, що ти є. Я зробив висновок, що свідомість як те, що продукується мозком, не є чимось матеріальним. А якщо вона матеріальна, то це зовсім інший вид матерії, нам поки що невідомий». Звісно, можна все те спробувати уявити собі та спробувати зробити висновки. Але.. але…

 

 

Або ось: « Знаєте, в космосі простір - інший, саме його сприйняття. Якщо на Землі його обов'язково обмежують якісь поверхні - скажімо, та ж сама поверхня Землі, то там - коли дивитися у Всесвіт - сама геометрична сутність простору зовсім інша. Я бачив, що вона багатомірна. На Землі ми рухаємося в двомірному просторі, третій вимір обмежений через гравітацію як реакцію Землі на нашу вагу. А в космосі цей простір - ідеальний, він вбачається 5-6-7-мірним. Вчені, до речі, вже кажуть про існування багатомірних систем. Колись ми навчимося будувати ці багатомірні системи і двигуни з використанням гравітаційних електромагнітних сил - їх не треба накопичувати на борту, щоб кудись стартувати, бо вони є скрізь, їх просто треба вміти використовувати. Так, мені здається, їх використовують ті, хто літає на невпізнаних літаючих об'єктах. Тоді ми зможемо зовсім по-іншому переміщуватися у Всесвіті - з іншими швидкостями, можливо, навіть переміщуватись з одного часового виміру в інший. Думаю, що колись це все ж відбудеться».

Як би більшість з нас поставилась до питання «Чи вірите ви в НЛО?»? І от це ж питання до Леоніда Каденюка, і його відповідь: « А щодо НЛО... Я людина, якій треба самій побачити для того, щоб повірити. Я сам не бачив. Більше того, не зустрічав космонавтів, які бачили. А я знаю майже всіх космонавтів, всієї планети. І серед них ніхто ніколи не казав, що хтось десь бачив. Але не заперечую, що вони є. Більше того, скоріш, вони є, ніж їх немає. Я дивився передачі, бачив багато знімків. І мені цікавий сам спосіб їхнього переміщення в просторі - це зовсім інші принципи руху, зовсім інші двигуни, судячи з усього, вони вміють використовувати гравітацію. У Всесвіті десь близько 70-ти відсотків природних електромагнітних сил, близько 30-ти з них - гравітаційні. Люди не вміють їх використовувати, навіть досі не знають природи гравітації - існують дві гіпотези, які одна одну заперечують. От коли ми навчимося використовувати гравітацію, побудуємо двигуни не на принципі реактивної сили, як зараз, а на принципі використання гравітаційних сил, то зможемо зовсім по-іншому переміщатися у Всесвіті.

Ще один висновок Леоніда Каденюка: «Мені космос підказував, що принцип дії двигуна, заснований на гравітації, має бути надзвичайно простим, він до такої міри простий, що саме через це ми до нього й не можемо додуматись. А можливо, нам і не дано додуматись. Можливо, Вищий розум у цю свою єпархію ніколи людину не пустить, тому що за допомогою гравітації він і керує світом».

І нарешті, питання питань: чи можна вірити в Бога, побувавши в космосі? Пам`ятаєте, був такий жарт в комуністичні часи: « Бога немає, бо космонавти літали в космос і його там не бачили». І от реально запитуємо того самого космонавта, який літав, який здавалося б, як ніхто близький до наукової практики та її практичного застосування в житті. І відповідь Леоніда Каденюка: «Я думаю, що так, космос змінює людину. Сам політ певною мірою віддистанціював мене від науки, яку ми колись проходили, - в тому сенсі, що наука не дала і не дає досі відповіді на запитання, звідки що взялося. Те ж саме біологічне життя на Землі - знаємо, що воно складне, що воно існує завдяки взаємодії молекул білка і нуклеїнових кислот. Вчені знають, що це надзвичайно складний алгоритм. Але як він з'явився, цей алгоритм, перед тим, як виникло життя? Він настільки складний, що сам по собі без якогось зовнішнього втручання не повинен був виникнути. І одне з пояснень появи життя на Землі і взагалі, мабуть, у Всесвіті - це втручання Вищого розуму, який створив цей алгоритм. Та ж сама інформація, величезна її кількість в наших генах - звідки вона взялася?»

Після цього наш журналіст запитує Леоніда: «Можливо, ця відповідь, як Ви казали, теж заблокована нам Вищим розумом?»

І його відповідь: « Так, дуже можливо, що вона заблокована. До речі, американський астронавт Джон Гленн, який вдруге літав у космос 77-річним - через 36 років після свого першого польоту, - сказав таке: коли дивишся в ілюмінатор космічного корабля і бачиш створене, після цього не вірити в Бога неможливо. Я кажу те саме, тільки вживаю трошки інші слова - Вищий розум». Журналіст продовжує: « Отож Ви теж вірите?» І він відповідає: « Я вірю. Також. Повірив після польоту. Ну, і до польоту в мене були думки. Просто сам політ мене значно наблизив до цього розуміння, до усвідомлення того, що Вищий розум є, що доля кожної людини і доля людського суспільства в цілому кимось запрограмована, цим самим Вищим розумом, він нами керує».

Нічого немає випадкового в цьому житті. Смерть Леоніда Каденюка дає нам ще один шанс, ще одну підказку: в той мить, коли наша суєта суєт ( політична, професійна, тусовочна чи будь-якам інша) захльостує нас, зупинитись і запитати себе: куди я поспішаю? Це моє чи не моє? Нарешті, як наша земля з отакою суєтою виглядає з космічних висот? І яким я сам бачусь з космосу? 
 

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації