Історична репліка навіяна подіями сьогодення: актуально й понині

ЩО ЗМІНИЛОСЯ?! / 

 

На доказ феноменальної злободневності публікацій чернівецьких українських видань національно-демократичного напряму раннього повоєнного щодо Першої світової війни та міжвоєнного періодів пропоную сучасному читачеві невеличку, але надзвичайно актуальну для наших часів статтю, точніше міркування, В’ячеслава Липинського з призабутого вже двотижневика «Самостійна Думка» 85-річної давності.
 
Наведені міркування хоч і лаконічні за формою, але вражають своєю чіткістю, конкретністю, обгрунтованістю та безкомпромісністю.
 

Народні провідники ...

 

Якщо має бути українська держава, мусять народні провідники позбутися усякої трусливости й жадности до жерування тільки в безпечних місцях. Замість держатись на найнижчім рівні, де є найменше небезпеки, найменший риск, і найменша відповідальність, вони мусять зважитися на риск, на боротьбу. Замість плентатися, як досі «за народом», вони повинні попробувати повести народ за собою. Тоді вони перш за все зорґанізуються самі. Бо щоб повести маси, треба мати свою власну силу, тоді коли бігти за масою можна дуже добре й поодинцем. Далі замість дотеперішних партійних спекуляцій і постійної зміни орієнтацій, вони мусітимуть вибрати вже нарешті якусь одну й ясну ідеолоґію, бо без ідеї самим зорґанізуватися і потягнути народ за собою не можливо.

Вячеслав Липинський.


(Чернівці (тоді під Румунією), «Самостійна Думка» число 5 за 05.04.1932, стор. 1)

 

*****

 

Додаткова інформація та пояснення до публікації «Народні провідники ...»


В’ячеслав (Вацлав) Казимирович Липинський (народився (5 (18) квітня 1882 року, с. Затурці, Володимир-Волинський повіт, Волинська губернія, Російська імперія (зараз Локачинський район, Волинська область) — помер 14 червня 1931 року, м. Перніц біля Відня, Австрійська Республіка) — український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму. Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії та «Українського союзу хліборобів-державників». За гетьманату — посол України в Австрії. Частково публікувався під псевдонімами В. Правобережець, Nobilis Ruthenus, Василь Безрідний.

Головні праці В. Липинського: „Данило Братковський” (1909), „Генерал артилерії Великого Князівства Литовського” (1909), „Шляхта на Україні” (польською, 1909), „Аріянський соймик в Киселені в маю 1638” (1910), “Z dziejw Ukrainy” (1912), „Україна на переломі 1657-1669” (1920), „Лист до братів-хліборобів”(1926).

Будучи фундаментальним автором і членом Українського наукового інституту в Берліні і дійсним членом Наукового товариства ім Т. Шевченка в Києві В. Липинський — засновник та ідеолог нового українського монархізму, обгрунтуванню якого присвятив свою видатну публіцистичну роботу «Листи до братів-хлеборобів». Одним із перших обґрунтував необхідність побудови української держави, показавши залежність інтересів народу від того стану, в якому ця держава перебуває.

На думку президента інституту ім В. Липинського у Філадельфії Я. Пеленського, «В Липинський — один з провідних українських істориків, мабуть, найоригінальніший український політичний теоретик, соціолог та ідеолог 20 сторіччя», який починав свою діяльність як консервативний демократ, потім став корпоративним консерватором і гетьманським монархістом, а закінчив як незалежний конституційний консерватор.

За формою публікація «Народні провідники ...» це стаття-репліка або стаття-цитата. Стаття подана без посилання на конкретний твір В. Липинського. Дата публікації свідчить, що автора вже не було серед живих. Першоджерело наведених в статті міркувань: «Листи до братів-хліборобів». В. Липинський. Відень, 1926 (сторінка 437). Це видання на даний час у наявне у всесвітній мережі цілком.

В 1931 році в часописі «Самостійна думка» та його додатках не знайдено ніякої інформації щодо В. Липинського або його статей. Впродовж 1932 року публіковано статтю про нього "Для вшанування пам'яти Липинського" («Самостійна думка», число 1 за 05.02.1932, стор. 12) та дві його статті: "Національний месіянізм" («Самостійна думка української матері», число 4 за 20.03.1932, стор. 1, 2) і "Національна мораль і чесність" («Державно творча трібуна Буковини», число 3/4 за 20.08.1932, стор. 6-7).

Виявлені грубі помилки набору, що деформують суть думок автора, виправлено. Архаїзми, історизми, скорочення збережено. Зокрема не вжито апостроф, якого в оригінальному тексті нема із-за відсутності тоді в Чернівцях повного набору українського шрифту.

Видання «Самостійна Думка» виходило в 1931-1937 роках як часопис (журнал) літератури, науки та громадського життя (загалом часопис виходив під різними підзаголовками: журнал літератури, науки та громадського життя; національно-громадський. журнал; літературно-науковий та суспільно-політичний місячник) за редакцією Сильвестра Никоровича, при активній співпраці Олега Ольжича. Спочатку це був місячник, у 1932 році — двотижневик, а потім знову — місячник. До складу ініціативного комітету видання увійшли: Я. Канюк, С. Никорович, О. Зибачинський, В. Якубович, В. Душелевич, Д. Квітковський. З найближчих співробітників перших років треба згадати І. Бордейного, І. Карбулицького, С. Лакусту, К. Ластівку, О. Дуду, О. Ялловеґа та інших. Тут же можна зустріти такі імена, як М. Шаповал, Н. Григоріїв, О. Мицюк, С. Черкасенко, С. Русова, П. Котович, Є. Онацький, Д. Андрієвський та інші. Крім буковинських та бесарабських авторів, у «Самостійній думці» друкувалися відомі письменники, літературознавці, публіцисти: У. Самчук, М. Мухин, О. Грицай, Р.Сушко, Ю.Артюшенко та інші. На думку багатьох дослідників журнал «Самостійна Думка» послідовно відстоював інтереси українського народу, його матеріали сприяли формуванню національної свідомості українців.

Першою публікацією першого числа місячника «Самостійна думка» за січень 1931 року була стаття Ольги Кобилянської «До українського громадянства!», яка одразу задала надзвичайно високий рівень всьому виданню. До речі, цей заклик до недавнього часу залишався маловідомим загалові. Лише в 2011 році він увійшов у Збірку малої прози «Огрівай, сонце…», яка побачила світ у Чернівцях. Програмово-організаційна стаття нового видання «Від видавництва» на 2-й сторінці дає чітку уяву про настрої та прагнення Редакційного комітету видання.

В 1931-1932 рр. при журналі були додатки "Самостійна Думка Української Матері" та "Державнотворча Трибуна Буковини", редаговані Сидонією Никорович.

У фондах Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича навний місячник "Самостійна думка" за 1931, 1932, 1933, 1934, 1935 роки (наразі вони не «оцифровані»). У фондах Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника більша збірка, але й там вона неповна.

На даний час у всесвітній мережі доступні лише окремі публікації з видання «Самостійна думка», які викладені різними авторами, зокрема і мною. Але робота в цьому напрямі продовжується.

Штамп на першій сторінці представленого на фото примірника першого числа часопису свідчить, що цей екземпляр (а можливо й вся колекція за 1931 рік) належав до зібрання Василя Сімовича, а штамп на титульній сторінці — що він зараз зберігається в фондах Відділу рідкісних та цінних видань Наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

В. І. Сімович — визначний український мовознавець, філолог і культурний діяч (закінчив університет в Чернівцях, учень С. Й. Смаль-Стоцького).

Світлини В’ячеслава Липинського (з дипломатичного паспорту у 1921 році), титульної сторінки першого числа місячника «Самостійна думка» за січень 1931 року та обговорюваної публікації «Народні провідники ...» додаються.


Ярослав ОДОВІЧУК, спеціально для «БукІнфо»,
м. Тячів

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації