Феномен злободенності публікацій тижневика «Самостійність» 80-річної давності

НАША ІСТОРІЯ /

Історична репліка навіяна окремими подіями наших днів.

Під час відрядження у Львів, де я мав змогу відвідувати всі філії Львівської національної наукової бібліотеки України імені ім. В. Стефаника, я отримав доступ до досить повної збірки примірників тижневика «Самостійність» та його додатків, які зберігаються там. Наразі вони не «оцифровані». При їх вивченні звернув на себе увагу факт феноменальної, як на мене, злободневності публікацій тижневика «Самостійність» восьмидесятирічної давності. Багато статей хочеться цитувати, настільки вони актуальні. Впевнений, що й деякі інші українські часописи міжвоєнного періоду, які редагувалися талановитими журналістами, витонченими політологами, вмілими аналітиками, обізнаними істориками тощо, можуть при їх ретельному вивченні проявитися з цього боку. Події сьогодення в Україні та світі свідчать, що ці видання ще зарано «списувати» на зберігання в архів.

Один чеський політик перед своєю смертю так висловився з приводу надмірного святкування живих осіб: «В послідиім часі так дуже поширилося святкування, що аж повстала з того хороба. Люди видумують собі найріжнородніші ювілеї лише на те, щоб чоловік, а частійше чоловічок, вийшов на поле реклями. Хоробливу людську честилюбивість збільшується до неможливости. Чи ж не розуміють люди, що таким способом вбивається правдива пошана? Як забобон вбиває віру, так святкування живих вбиває правдиву, достойну пошану.»

Нині вже святкує літерат, що пише десять років, обходять уродини сороклітних, невистачить вже відновлення ювілеїв по десяти роках, але святкуємо вже кожних пять років, а врешті кожного року. Не вистачить уже вік, старість, уродини, але вишукується часто найбільш дивні й смішні претексти, щоб тільки можна святкувати.

Додаткова інформація та пояснення до публікації «Святкуємо забагато»

«Самостійність» — націоналістичний тижневик, що виходив у 1934-1937 роки у Чернівцях (тоді Румунія) за редакцією Дениса Квітковського. Максимальний наклад сягав 7000 примірників. Мав великий вплив на молодь. Від його назви націоналістів на Буковині звали «самостійниками». Додатки: «Молода Буковина», сатирично-гумористичний «Чортополох» (1936-1937 роки), «Спортивний листок» та «Літературно-науковий».

Накладом «Самостійності» вийшли два календарі на 1936 і 1937 з багатим літературно-історичним матеріалом до історії західних українських земель (конфісковані, але розповсюджені нелегально). А. Жуковський та Д. Квітковський характеризуючи «Самостійність» відзначали, що «За дуже короткий термін часопис став справді трибуною укранської Буковини. Багато молодих українських журналістів пробували своє перо на сторінках «Самостійності» і тим самим давали газеті багато свіжості й живучості» («Буковина. Її минуле і сучасне», Париж-Філадельфія-Дітройт, Видавництво "Зелена Буковина", 1956, стор. 616-659). «Як розміром, так і змістом ці видання носили на собі тавро неперебірливого румунського терору. Проте й ці прояви нашого культурного життя були доказом, що ми живемо; а що ми хотіли за всяку ціну жити, як самостійна національна одиниця, то прояви цього життєвого бажання були великою заохотою до дальших змагань» (там таки, стор. 639).

Стаття подана без підпису, але по характеру вона явно редакційна. Скоріш за все вона належить перу Осипа Дуди або самого редактора Дениса Квітковського. За формою це стаття-репліка.

В заголовку мається на увазі 60-річний ювілей останнього гетьмана України Павла Петровича Скоропадського (дата народження 3 [15] травня 1873 року).

Найімовірніше в тексті мається на увазі чеський політик Мілан Растіслав Штефаник — словацький астроном, політик, генерал французької армії, перший міністр оборони Чехословаччини, який помер 4 травня 1919 року.

Значення використаних в оригінальному тексті архаїзмів: хороба — хвороба, претекст — привід, підхліблювання — лестощі, підлабузництво.

Репліка (від лат. replico — заперечую або фр. replique — знову, ще прикладаю) — стисле зауваження, підтримка або заперечення, відповідь одного співрозмовника на слова іншого.