Володимир Шаран: «Я приємно здивований тим, що у Чернівцях створили пристойну команду»

- Пане Володимире, які враження залишилися у Вас від виступів у київському «Динамо» ?

- Кожен футболіст мріє виступати у київському «Динамо». Я вважаю, що «Динамо» і зараз є найкращою командою нашої держави. Зрозуміло, що спомини від виступу в київській команді у мене лише приємні. Наш колектив вдало виступав у чемпіонаті України, вигравав Кубок нашої держави. Та й у Європі ми грали непогано.

- Хто Вас запросив у Київ ?

- У 1991 році я захищав кольори львівських «Карпат». Селекціонери «Динамо» звернули на мене увагу. Приїхав Володимир Безсонов, який тоді працював у київському «Динамо», і запросив у свою команду. Я сказав, що бо мені треба ще окріпнути. Пройшло три місяці, завершився чемпіонат, і я став гравцем київського «Динамо».

- Коли Ви перейшли у «Динамо», то багато зірок київського колективу 80 – х років залишили столицю України…

- Дійсно,багатьох зірок «Динамо» продали у закордоні клуби, однак у Києві залишилися такі футболісти, як Олег Лужний, Сергій Шматоваленко, Сергій Заєць, Павло Яковенко. Дуже допоміг Олег Лужний, який взяв мене під свою опіку. У мене зявилася впевненість у власних силах, і я одразу розпочав грати в основному складі «Динамо».

- Київському «Динамо» не вдалося виграти перший чемпіонат Незалежної України. Які, на Вашу думку, причини поразки динамівців у вирішальному матчі від «Таврії» ?

- Ми їхали у Львів з думками про те, що ми обов’язково виграємо цю гру. На жаль, у нас не було такого налаштування на зустріч, яке повинно бути на подібні поєдинки. «Таврія» ж покарала нас за це.

«Ірічук був хорошим нападником, агресивним, настирним»

- У 90 – х роках Ви залишили «Динамо» та перейшли у «Дніпро». Що Вас спонукало до зміни клубної прописки ?

- Так, я пішов у «Дніпро». На той час я не бачив тоді перспектив своїх виступів у «Динамо». Тренер, який тоді працював у Києві, на мене уваги не звертав. А дніпропетровський клуб запропонував хороші умови. До того ж, я хотів дуже грати.

- У «Дніпрі» Ви виступали під керівництвом німецького фахівця Бернда Штанге. Як Вам гралося під орудою нинішнього наставника національної збірної Білорусі ?

- «Динамо» та «Дніпро» - це різні школи. У дніпропетровському клубі виступав під орудою німецького фахівця Бернда Штанге. У кожного футболіста був свій м’яч . А якщо він був спущеним чи брудним, нас штрафували на … 1 долар. Скажу чесно, ми трохи не розуміли німецький менталітет. Все було розкуто, все будувалося на професійному рівні. Не було такого, щоби ми працювали, так би мовити «з під палки». З часом ми усвідомили, що так і повинно бути.

- У дніпропетровському клубі Ви грали разом із буковинським нападником Павлом Ірічуком. Що Ви можете сказати про цього футболіста ?

- Ірічук був хорошим нападником, агресивним, настирним. Мені дуже подобалася гра та Вашого земляка.

- Повернувшись у львівські «Карпати», Ви стали бронзовим призером чемпіонату України. За рахунок чого «Карпатам» вдалося потрапити у трійку кращих ?

- У Львові тоді була дуже сильна команда. У «Карпати» перейшло багато футболістів із «Дніпра». Ми були готові для виконання серйозних завдань. Та й наш тренер Мирон Маркевич виявився чудовим психологом. Мирон Богданович зумів знайти підхід до кожного футболіста нашої команди. Тому і прийшли до львівської команди вагомі успіхи.

- Коли Вам виповнилося 32 роки, Ви завершили кар’єру гравця…

- Виступи на футбольному полі завершив, насамперед, через травми. Я переніс три операції. Міг ще пограти у першому дивізіоні. Мені ж не хотілося опускатися нижче вищої ліги, тому і вирішив піти на тренерську роботу.

«В Олександрії дуже хороші умови для роботи»

- Які враження залишилися у Вас від тренерської роботи в «Закарпатті» ?

- Коли я працював у «Закарпатті», то там були умови навіть не для першої ліги. Фінансові умови в Ужгороді непогані. Однак… Ми не бачили ані зарплати, ані преміальних. Дуже важко доводилося «вибивати» гроші… Та й умови для роботи були дуже важкі, бо не було пристойних футбольних полів. Ми чудово розуміли, що виконати завдання – залишитися в еліті вітчизняного футболу, неможливо.

- Кого з тренерів Ви вважаєте своїм учителем ?

- У мене немає якогось еталону фахівця. Кожен тренер дав мені щось своє. Ці знання я намагаюся використати у тренерській роботі.

- А як Вам працюється у ПФК «Олександрія» ?

- В Олександрії дуже хороші умови для роботи. На жаль, у грі команди трапляються спади. Ось сьогодні (розмова відбувалася одразу після матчу «Буковина» - ПФК «Олександрія» - авт.) ми програли чернівецькій команді. Я гадаю, що до поразок треба ставитися спокійно. Необхідно врахувати помилки та йти вперед.

- Пане Володимире, як Ви оцінюєте нинішній рівень західноукраїнських команд ?

- Я приємно здивований тим, що у Чернівцях створили пристойну команду. Та й Ваші вболівальники постійно ходять на футбол, підтримують своїх улюбленців. У Західній Україні зявилася ще один сильний колектив. Зараз у нашому регіоні рівень футболу піднімається. Тут є «Карпати», «Волинь», «Буковина». Сподіваюся, що і команда «Прикарпаття» з Івано – Франківська також буде прогресувати.

- Ви підтримуєте контакт із представниками буковинського футболу ?

- Із Віктором Олійником, з яким разом грав у львівських «Карпатах». Нещодавно спілкувався з Юрою Гієм. Іноді виходимо на зв'язок із Віталієм Мінтенком.

- Які у Вас справи на сімейному фронті ?

- Тут у мене все гаразд. Є родина, діти. Мешкаємо ми у Кривому Розі. 

 Довідка БукІнфо

Володимир ШАРАН 18 вересня 1971 року в Маріямполі Галицького району Івано – Франківської області. Вихованець Львівського спортінтернату. Навчався у Львівському державному інституті фізичної культури.

Виступ у професійних клубах:

1989 – 1991: «Карпати» (Львів) – 52 (9)
1991 – 1994: «Динамо» (Київ) – 76 (11)
1994: «Динамо – 2» (Київ) – 2 (1)
1994 – 1997: «Дніпро» (Дніпропетровськ) – 74 (18)
1997: «Дніпро – 2» (Дніпропетровськ) – 1 (1)
1998 – 2001: «Карпати» (Львів) – 46 (7)
1998 – 2000: «Карпати – 2» (Львів) – 10 (3)
2001 – 2003: «Поліграфтехніка» (Олександрія) – 21 (1)

Виступав за юнацьку збірну СРСР та національну збірну України

Працював тренером команд «Кривбас – 2» (Кривий Ріг), «Зірка» (Кіровоград), «Закарпаття» (Ужгород). У січні 2010 року став головним тренером ПФК «Олександрія».

Досягнення:

Чемпіон Європи серед юнаків – 90 (збірна СРСР)
Бронзовий призер юніорського чемпіонату світу – 91 (збірна СРСР)
Бронзовий призер чемпіонату СРСР – друга ліга, 5 зона, 1989 рік («Карпати», Львів)
Переможець чемпіонату СРСР – друга ліга, 1991 рік («Карпати», Львів)
Бронзовий призер чемпіонату СРСР – друга ліга, 1990 рік («Карпати», Львів)
Чемпіон України - 1992/1993, 1993/1994, 1994/1995 («Динамо», Київ)
Володар Кубка України – 1992/1993 («Динамо», Київ)
Срібний призер чемпіонату України – 1992 («Динамо», Київ)
Бронзовий призер чемпіонату України – 1995, 1996 («Дніпро», Дніпропетровськ)
Бронзовий призер чемпіонату України – 1997/1998 («Карпати», Львів)

Олексій МАМЧУК, БукІнфо (с)

Фото Сергія Зарайського, БукІнфо / УНІАН