Свято «незальожності». ТБ-версія

Те, що «ящик» підготував на головне свято держави, є показовим прикладом - яку незалежність і якої країни святкує нинішній режим. Навіть без подвійних прочитань чи хоча б натяків на якусь патріотичність. Як не намагалися репортери у випусках новин своїми інтонаціями передати «святковість», картинка була красномовнішою.

«Перший національний», як я зрозумів, вів трансляцію з концертних майданчиків різних міст України. По суті ж – скільки я не перемикав канал (бо дивитися це шоу постійно було надто сумно), йшла трансляція з найбільшої площі Європи у місті Харкові, «пєрвой сталіце», як не забував повторювати увесь час конферансьє. Я не маю жодних ілюзій щодо нинішніх «батьків» цього міста. Але трансляція такого концерту на державному каналі у головний день держави – то не плювок у Незалежність, ні. Це демонстрація сили і нових порядків, які разом зі «стабільністю»втюхує українцям правляча кліка. Трофім, «Челсі», Розенбаум, Гурченко - ось якою є нова українська культура. Це раніше «поганий Кучма» патронував фестиваль української музики «Таврійські ігри». Сьогодні міністерство культури «і лічно сам прєзідєнт» виступають засновниками інших дійств. Як наприклад фестиваль «ШансонЪ у моря», що тиждень тому пройшов у Севастополі.

Та я відволікся. Повернімося до знакової трансляції з Харкова. Адже цікавим тут було не лише музичне наповнення, а й організаційні фішки. Як, наприклад, - нагородження визволителів Харкова, ветеранів Великої вітчизняної війни. Жодних применшень заслуг цих дідусів-бабусь з їх «воспомінаніямі про славное прошлое». Просто я не можу зрозуміти, який стосунок ці поважні харків’яни мають до 19-ї річниці Незалежності України? Як і інші «уважаємиє люді», яких під шумок проголосили «почесними громадянами міста»: перший заступник голови облдержадміністрації, генерал міліції, банкір якогось місцевого банку, що «укрєпляєт отношенія с расийскими банками»…

А щоб не забували, що цей шабаш відбувається таки в Україні, був навіть україномовний ведучий. Один з двох, у парі з чернівчанкою Інною Цимбалюк, яка, мабуть «уже очінь плохо гаварит па укрАински». Видимість міжнаціонального балансу попервах створював колишній знавець прогнозу погоди Олексій Дєвєєв-Церконий. А далі і він зник зі сцени, віддавши бразди іншому глашатаю, який віщав уже на «общепонятном».

До слова, трансляції святкових концертів цього дня намагалися потрохи показати 5 канал та М1. І хоча доволі епізодично, та з побаченого можна було зрозуміти, що у Львові, наприклад проведення свята «засунули» подалі від центру міста, у парк, натомість центр столиці України віддали під шароварний концерт. Принаймні – більшу частину святкового дня на Майдані Незалежності після «напутсвій» Віктора Федоровича вигравали музИки, які аж ніяк не асоціювалися з сучасною Україною, хіба що – з Україною рафіновано-лубковою, якою її собі уявляє нинішня державна машина.

Не склалося цього телевечора й з фільмами про Україну. А же ж бо їм взятися? На більшості каналів йшли традиційні бандитсько-мєнтовські серіали, або фільми про доблесних солдатів російської армії. Лише 1+1 показав американський фільм «День Незалежності», який на це свято вже став майже традицією, як «Іронія судьби» на Новий рік.

Український фільм показав лише Інтер. Точніше – антиукраїнський. «Тарас Бульба» з його «руссскім православієм» і ключовою фразою про «царя с востока», який уже скоро покаже усім «нєвєрним»!, був гарною завісою свята чи то молодої європейської держави, чи то нової малоруської губернії…

Єдина радість святкового теледня – годинний концерт «Океану Ельзи» на 1+1 об одинадцятій вечора. «На кожного з наших по сто таких…», «Вам ордени, а нам душі молоді…» Блін, Славко Вакарчук знову актуальний!

Вадим Пелех, «БукІнфо»


 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації