Архівні новини зі старого сайту в процесі переносу, тому тимчасово зображення будуть недоступні. Вибачте за незручності

Петро Кобевко рознюхав подробиці затримання на хабарі професора ЧНУ

  • 9371

ХАБАР ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ / Професіонали з МВС України разом зі співробітниками Чернівецької обласної міліції впіймали за руку хабарника-професора ЧНУ. І це — вочевидь не випадковість, бо про цього хабарника уже десятиліттями ходять хабарні леґенди серед викладачів і студентів. Кажуть, що грошей цей, з дозволу сказати, професор мав стільки, що давним-давно збився з ліку. У нього стало нормою двічі на рік змінювати авта. Купував шикарні останніх моделей.

Раніше він мав високу посаду, керував факультетом. Але ректору, напевне, стало соромно від того, що хабарник зовсім втратив відчуття міри і цілковито загубив совість. Його перевели на посаду завідуючого кафедрою.

Переміщення відбулося, та схема, відпрацьована роками, залишилася. Вона діяла як швейцарський годинник: чітко, без збоїв. Факультет престижний, абітурієнти і студенти — із забезпечених родин. Їхні батьки в основному горбатилися по італіях та еспаніях, присилали долари та еври, котрі потоком лилися до кабінету хабарника К.

Несила було чесним викладачам терпіти захланність свого колеги. Дійшло до того, що порядні та поважні вчені, професори вже не подавали руки хабарнику К., не віталися з ним і не сідали за один стіл. Та йому це було байдуже. У душі, а то й прямо в обличчя хабарник К. насміхався з інтелектуалів, порядних і чесних викладачів. Мовляв, не вміють жити, а інших хочуть вчити. Дивіться, як я живу, і заздріть. Чесні колеги не заздрили. Нечесні на сусідньому, не менш престижному факультеті утворили негласну конкуренцію хабарнику К. Вони, на відміну від К., кохалися у маєтках, а не в автах. Кажуть, що по області мали десятки і більше різних будинків. А керівник збудував собі хатку у так званому Царському селі в Чернівцях — чотириповерховий будинок з ліфтом. Досі розкошує там.
Гадаю, не довго залишилося. Сувора, але справедлива десниця Закону України скоро вхопить за руку і тих хабарників. Теперішній начальник міліції Микола Харабара, напевне, поставив перед собою і колективом завдання — вивести усіх хабарників Чернівецької області на чисту воду. А Харабара слів на вітер не кидає. Сказав — зробив.

Але повернімося до нашого барана. Чи то пак, хабарника К. Безкарність і великі дармові гроші запеленили очі цьому професору. За якийсь час він втратив пильність, сподіваючись, що створена ним схема хабарів працюватиме вічно.

Особливо урожайним виявився нинішній рік. Спекотне літо, вибрики міністра Табачника сприяли хабарникам. Абітурієнти несли гроші до К., як гірський Черемош води у дощову пору. Такса відома всім — 1000 евро. Або 10000 гривень. К. був і залишається педантом. Він брав хабарі у конвертах, підписував їх олівцем і рівненькими пачечками складав до сейфу. Коли набиралася сума, еквівалентна мільйону гривень, відвозив гроші додому і складав до хатнього сейфу. До банку не носив. Аби комусь не стрілило в голову спитати: «Де взяв мільйон?» Сейф уже був забитий під саму гору. Професор вже й сам не знав ні ліку грошам, ані що з ними робити. Можна би було вже й спинитися або прийти на майдан біля Шевченка, коли Франц Федорович організовує акцію «Подаруй дитині життя» і сотні міліціонерів рівними строями підходять до скриньок і вкидають туди зароблені гривні. Уявляєте собі, у цей час на майдані з’являється професор К. з великим міхом грошей (не меншим за той, що знайшли у львівського судді Зварича) і віддає їх на Божу справу: лікування дітей. Уявляєте таке?! І я не уявляю.

Бо засліпили доляри і еври очі цьому негіднику, очорнили підлу душу, затьмарили розум. Йому було все мало і мало. До того дня, поки у міністерстві внутрішніх справ у Києві не розробили спе-ціальну операцію, аби упіймати хабарника. Він уже не ховався і вимагав гроші з кожного вступника. Були знання чи їх не було, професора К. не цікавило. Він лякав батьків, що вступити без хабара неможливо. І вони давали. Найменша ціна вступу – 1000 еврів (10000 гривень). Більше можна. Менше – ні! І гроші – вперед!

Одного дня у приміщенні факультету, навіть не криючись від людей, К. в коридорі взяв хабара в 10000 гривень. Щойно він поклав гроші до кишені, як помітив, що до нього швидко наближається група молодих людей у цивільному. Вони не схожі ні на абітурієнтів, ні на їхніх батьків. Ось тоді в голову стукнуло: «Попався!». Професор швидко забіг до свого кабінету. Вийняв гроші з кишені й почав їх їсти. Пачка була велика – стогривневі купюри. Він ковтав «Шевченка» одного за другим. У горлі пересохло, не давало дихати. Гроші застрягали. Професор давився, але не зупинявся. Ухопив графин з водою і гарячково почав запивати купюри. У двері наполегливо стукали. К. не відповідав. Він хотів з’їсти гроші. Але сотень було цілих 100 штук. Тільки двадцяту доїдав і запивав водою тоді, коли від сильного удару замок не витримав і вилетів разом з дверима. До кабінету увійшла група людей. Професор завмер з виряченими від страху та від болю в горлі, де застрягли чотири сотні, очима.

Ще не встигли кайдани замкнутися на зап’ястях рук, які «нічого не крали» (їм давали і вони брали), як професор гепнувся на долівку без пам’яті. Ця картина шокувала хлопців, що увійшли до кабінету. Вони вже мусіли рятувати життя хабарнику. Викликали «швидку», понятих. До приїзду лікарів зробили штучне дихання, окропили водою, вийняли з рота чотири недожованих «Шевченка». Професор отямився. Але зі страху не міг промовити ні слова. Він, мов той баран, бекав, мекав і хрипів. Щойно оговтався, як у мозок вдарила страшна здогадка: «У сейфі повно грошей! Йой, що то буде?! Що буде?!». У хрипі професора ніхто не міг розібрати слів. Один із міліціонерів (а це були вони) взяв зі столу ключ від сейфа і відчинив дверцята. Там рівненькими стосиками лежали конверти з 50000 долярів, 2500 еврів і 17000 гривень. На них — акуратно вписані олівцем прізвища. Напевне, аби можна було легко стерти після вступної кампанії.

Ось такий був улов того дня на одному з престижних факультетів Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.
Днями стало відомо, що на іншому, теж престижному факультеті вже взяли чи скоро візьмуть одного із ке-рівників-хабарників, який дуже полюбляє нерухомість. Отож — далі буде…

 


Петро КОБЕВКО, газета ЧАС

P.S. А історія з хабарником К. не закінчена. Після затримання на хабарі його відвезли до лікарні. Трохи підлікували. І наступного дня суддя випустив хабарника на волю під заставу в 10000 грн. Напевне, це гроші з тих, які К. не встиг з’їсти. Хабарник на волі! А хіба він один?! Їх багато! Їх не подолати?..