Денис Шутак: «Війна завжди впливає на твій світогляд, змінює людей та виховує»
ГЕРОЇ ПОМІЖ НАС /
Напередодні свят вдалося відвідати у військовому госпіталі бійця «Карпатської Січі» Дениса Шутака. Здавалося б, такий молодий, та вже побував на фронті й встиг отримати бойове поранення.
- Денисе, що вплинуло на твій вибір – кинути навчання та піти на фронт?
Перш за все обов’язок перед Батьківщиною. Плани щодо подальшого життя після школи я побудував ще тоді, коли бойові дії почались. Не міг залишатись осторонь, тому спершу, в період навчання, відвідував бойові вишколи і намагався підтримувати зв’язок зі знайомими на передовій. А вже восени приєднався до лав «Карпатської Січі».
- Настільки нам відомо, раніше ти вів активну діяльність у молодіжній організації «Студентська Свобода»?
Так, саме зі «Студентської Свободи» все розпочиналось. Вишколи, як військові, так і інформаційні, зустрічі із відомими націоналістами підштовхували мене ще більше до усвідомлення того, що я є одним із захисників рідної землі. І приємно, що саме «Свобода» дала мені те підґрунтя. Зараз не легкий час як для людей, так і для військових на сході. Як на мене, такі молодіжні організації повинні розвиватись і готувати молодь для відстоювання своїх прав. Кожен з нас може опинитися на місці політв’язнів, тому наразі маємо думати, як чинити опір режиму так, як ми цього вчились колись.
- Скажи, що відчував, коли розумів, що поранений, але поряд твій побратим у ще гіршому стані?
Ніякого героїзму, лише розуміння, що необхідно допомогти другові. Коли тебе обстрілюють, все одно, який в тебе стан, якщо поряд поранений побратим. Одразу береш аптечку, бинт, джут та рятуєш. Це ніби стан «афекту», але ти все усвідомлюєш до кожної дрібниці. У моєму випадку ні осколки в голові, ні поранення руки не завадило надати першу допомогу товаришу. А потім й сам відчуваєш, що щось не так…і в тебе кров… Та, знаєш, найжахливіше те, що коли прокидаєшся і перше питання: «Як Сон?», а у відповідь співчутливо мовчать… Це важко. Здавалося б, це війна, треба усвідомлювати, що там є і смерть, і поранення, і ще жахливіші речі… Морально треба це переосмислити, треба жити з цим. Переживши хоч один такий момент, твоє життя кардинально змінюється. Розумієш, що все те, за що колись ти переймався – буденність. Власне життя, а інколи життя близького друга важливіше будь-яких дрібниць. А тепер тут…в лікарні… часто сниться життя на фронті. Майже щодня обдумую – чи вартий той подвиг, якщо влада не робить жодного нормального кроку для нашої перемоги? Але ті, хто відчуває, що готові йти на будь-які жертви заради Держави – завжди боротимуться до кінця.
- І на завершення, Денисе, чим плануєш зайнятись під час реабілітації?
Одразу згадав, як ми на фронті мріяли, чим займатимемось після війни. І автостопом по Україні, і подорожі до Європи і власні тренувальні бази…багато було мрій. Не очікував, що так швидко повернусь додому. Тепер головне долікуватись, а надалі ще не вирішив. Хоча думки ближчі до того, щоб повернутись до громадсько-політичної діяльності або ж до навчання. Все ще попереду, а наразі хочу побачитись з рідними та друзями. Перш за все вдячний тим людям, які допомогли під час перших днів лікування. Я пересвідчився, що за будь-яких обставин друзі та волонтери завжди готові надати допомогу та підтримку. Ми переможемо, бо в кожному з нас живе душа націоналіста!
Інтерв’ю підготувала Іванна КАПУСТЯНСЬКА
БукІнфо (с)
Більше новин по темі:
-
«Вирвалася із самого пекла…» Неймовірна історія лікарки з Маріуполя Ганни Кальченко, яка нині допомагає землякам у Чернівцях
-
Як американський фізик Джон Спор зміг утекти з окупованого Маріуполя: "Я роблю компоненти для Patriot, Abrams і Javelin. Росіяни досі шукають мене"
-
Підполковник Олексій Павлюк про мобілізацію, втрати побратимів та мотивацію бійців перед найважчими боями
-
«Моя родина - це хлопці з ЗСУ. Знаю, що вони мене чекають». Як волонтерка зі Сторожинця Тамара Сенюшко проміняла власний бізнес на допомогу армії
-
Журналіст-розслідувач Христо Грозєв висловив свою версію, чому ватажок ПВК "Вагнер" Пригожин в останій момент передумав йти на Москву
-
"За пару тижнів до початку вторгнення вони зайшли через Білорусь, щоб бути у Києві та поряд з містом": Христо Грозєв розповів, як елітний спецназ ГРУ росії планував вбити Зеленського на початку війни