Як Москва "купила" нашу Церкву за хабар у 120 соболiв та 200 червiнцiв

 ПРАВДУ НЕ СХОВАЄШ /

 

330 рокiв тому вперше в iсторiї Української Православної Церкви київський митрополит присягнув Москвi Москва перейняла контроль над Українською Православною Церквою iнтригами та пiдкупом. Такою є iсторична правда.

 

... 1684 рiк. Росiйський патрiарх Йоаким пише листа українському гетьмановi Самойловичу i ставить питання про обрання нового митрополита Київської кафедри. Йоаким був людиною владною i навiть жорстокою, чинив опiр будь-яким впливам Заходу. Київ вiн розглядав як ключовий плацдарм у посиленнi позицiй Росiйської Церкви.

 

Iван Самойлович, гетьман Лiвобережної України, саме в цей час вирiшував, у який спосiб йому поширити свiй вплив на решту України. Вiн розраховував у цiй справi на допомогу Росiї, а українське духовенство розглядав як конкурента, що заважає досягти мети. Вiрив, що, допомiгши росiянам взяти пiд свою юрисдикцiю Київську митрополiю, розширить свою владу.

 

I третя людина, яка вiдiграла ключову роль у цiй драматичнiй iсторiї, - єпископ Луцький i Острозький Гедеон. Саме на нього зробила ставку Москва в боротьбi за Українську Церкву. 29 червня 1685 року його кандидатуру висунули на виборах у Софiйському соборi.

 

Вибори були органiзованi так, щоб свiтськi люди мали в них бiльшiсть. Результат у такому разi став передбачуваним. Цiкаво, що сам Гедеон на цю подiю не прибув. Однак, дiзнавшись про результати виборiв, заявив, що "готовий прийняти жезл архиєпасторський не вiд кого iншого, як вiд московського патрiарха".

 

14 грудня 1685 року Гедеон повернувся в Україну з Москви, де його висвятили у присутностi царiв. Йому подарували карету, обшиту оксамитом, з мiдною оздобою та шестеро карих коней. Залишалась одна серйозна проблема - обрання Гедеона суперечило закону, адже Київська митрополiя на той момент перебувала у юрисдикцiї Константинополя. Для остаточного вирiшення справи пiдпорядкування Української Церкви потрiбна була згода константинопольського патрiарха.

 

Розумiючи це, вiд iменi росiйських царiв Iвана та Петра Москва вiдправляє константинопольському владицi посольство з грамотами-клопотанням, "золото та соболi".

 

З того моменту доля Української Церкви висiла на волосинi. Шанс скасувати фактичну крадiжку Церкви ще був, адже пiд час першої зустрiчi з посольством вiдомий вчений-канонiст Досифей категорично вiдмовився потурати послам, назвавши дiї Росiйської Церкви в Українi "беззаконням". Вiн заявив, що дiяння московського патрiарха Йоакима, який висвятив Гедеона, порушують церковнi канони, руйнують єднiсть Православної Церкви i є зразком втручання у справи чужої єпархiї. З ним погодився й константинопольський патрiарх Дiонiсiй.

 

Здавалося б, задум Москви пiдпорядкувати собi Українську Церкву зазнав провалу. Але це був ще не кiнець iсторiї. Далi почалися полiтичнi iнтриги.

 

Докладнiше про те, як Росiї вдалося захопити славну у своїй давнiй християнськiй iсторiї Київську митрополiю, митрополит Димитрiй (Рудюк), доктор церковно-iсторичних наук, голова Iнституту церковної iсторiї, та Iрина Преловська, спiвробiтник Iнституту української археографiї та джерелознавства iм. М. Грушевського НАН України, професор Київської православної богословської академiї.

 

Чим на той момент, коли вiдбувалися цi подiї, була Київська Церква? Задля чого Московський патрiархат, який колись був частиною Української Церкви, прагнув її захопити?

 

I. Преловська: Київська митрополiя тодi була ласим шматком для Москви. У ХVII столiттi вона складалася з дев'яти єпархiй, враховуючи майже всю сучасну Бiлорусь. I ось у Москвi дочекалися найбiльш сприятливого для них моменту, коли у 60-тi роки ХVII столiття розпочалися пошуки кандидатiв на очiльника Київської митрополичої кафедри. До слова, все це вiдбувалось у час правлiння царiвни Софiї та її двох братiв - Iвана та того ж Петра I, який у той час був ще дитиною.

 

Митрополит Димитрiй: Часом народження Української Православної Церкви вважають 988 рiк, коли князь Володимир охрестив Русь-Україну. Хоча лiтописцi й iсторики називають щонайменше п'ять хрещень Русi, остаточне з яких вiдбулося наприкiнцi Х столiття. Саме з Києва впродовж двох iз половиною столiть ставили єпископiв у рiзнi куточки Києво-Руської держави - i на схiд до Ростова, а потiм до Володимира-на-Клязьмi, а ще пiзнiше й до Москви. Робив це архиєпископ i митрополит Київський та всiєї Руси.

 

Корективи в подальшу долю Київської митрополiї внесла монголо-татарська навала, яка фактично остаточно знищила колись могутню Київську державу.

 

Остаточний розрив Москви та Києва в церковних вiдносинах вiдбувся пiсля падiння Вiзантiї 1453 року: московський митрополит Iона незаконно проголошує автокефалiю окремої Православної Церкви в Московськiй централiзованiй державi.

 

Колись єдина митрополiя Київська i всiєї Руси як така, що об'єднувала в собi домонгольськi києворуськi землi, перестає iснувати. До Києва з Константинополя 1458 року приходить новий митрополит Григорiй Болгаринович, i дороги фактично українського i московського православ'я розходяться аж до 1686 року.

 

Тодi, пiсля смертi Богдана Хмельницького, Москва почала брати пiд контроль Україну, зокрема, в орбiту впливу Московського патрiархату, який був проголошений 1589 року, потрапила i Київська митрополiя.

 

До речi, проголошення Московського патрiархату вiдбулося у дуже дивний спосiб. Пiд час його проголошення не було дотримано жодного принципу такого процесу. Патрiарха Єремiю, який i надав такий статус Росiйськiй Церквi, тримали в ув'язненнi - московськi правителi морили його голодом, аж поки вiн таки не пiдписав цього документа i не погодив утворення Московського патрiархату.

 

Коли Москва почала активно претендувати на Київську митрополiю?

 

Митрополит Димитрiй: Пiд час пiдписання Переяславських угод та обрання гетьманом Юрiя Хмельницького. Саме тодi було ще й проголошено верховенство Московського патрiарха над Українською Церквою.

 

Росiя прекрасно усвiдомлювала, що без Української Церкви їй не вдасться остаточно зламати тодi слабку, але все ж таки українську гетьманську державу. До речi, на той час не всi в Москвi бачили пiдступного ворога, коли Україна ще не вiдчула по-справжньому московських обiймiв.

 

I ось, як ми вже знаємо, настає вирiшальний момент. Минає 15 рокiв, як Київська кафедра не має очiльника. Чому саме цей iсторичний момент стає переломним?

 

I. Преловська: З появою в Українi гетьмана Iвана Самойловича справа з приєднанням Київської митрополiї до Московського патрiархату набрала обертiв. Самойлович був багато в чому наївним - вiн вiрив у те, що Київська Церква збереже свою автономiю та всi титули. Гетьман був заслiплений прагненням влади. З'явився i претендент, який мав стати першим митрополитом, пiдпорядкованим Москвi. Це - луцький єпископ Гедеон (Святополк-Четвертинський). До слова, вiн мав родиннi зв'язки з гетьманом. Донька Самойловича стала дружиною племiнника Гедеона. Як родичi, вони добре дбали про iнтереси один одного.

 

Митрополит Димитрiй: Москва починає свою спецоперацiю. Вона направляє тодiшньому гетьману Iвановi Самойловичу листа такого змiсту: "Послушанiє оказивать Святєйшему Кир Иоакiму патрiарху Московскому..., власть Константинопольского патрiарха отложить, под послушанiєм у нєго нє бить. А новоiзбранного мiтрополiта Кiєвского для архiпастирского рукоположенiя отпустiть в Москву". Це був кричущий антиканонiчний акт!

 

Спершу в Константинополi рiзко засудили дiї Москви та неканонiчну спробу взяти пiд контроль Київську митрополiю, яка безпосередньо пiдпорядковувалася Константинополю. Але за якийсь час константинопольський патрiарх рiзко змiнює свою позицiю - на дiаметрально протилежну. Що сталося?

 

I. Преловська: Дiйсно, досягти домовленостей спочатку росiянам не вдавалось. У Вселенськiй Церквi не погоджувалися прийняти пропозицiї Москви. Тож дипломатичний представник Росiї пiшов до турецького вiзира, щоб змусити його вплинути на константинопольського патрiарха. "Якщо пiдтримаєте нас, то гарантуємо, що Росiя не нападе на Туреччину в найближчiй вiйнi", -- пообiцяли росiяни. А на той час султановi вже оголосили вiйну Польща, Австрiя та Венецiя. Тож, аби уникнути ще одного вiйськового противника, турецький очiльник погодився i натиснув на вселенського патрiарха Дiонiсiя. I ось той не встояв, усе погодив. Не обiйшлося у цiй справi i без хабаря.

 

Митрополит Димитрiй: Так, полiтичнi iнтриги та пiдкуп - ось у який спосiб Москва домоглася свого. До нашого часу дiйшла невеличка розписка, в якiй йдеться про те, що московський посол Нікіта Алєксєєв i представник гетьмана Самойловича Iван Лисиця видали патрiарху Дiонiсiю "три сорока соболiв та 200 червiнцiв" (120 соболиних шкур та 200 золотих монет. -- Авт.) за згоду передати Київську митрополiю в юрисдикцiю Московської патрiархiї.

 

I. Преловська: Рiк по тому Дiонiсiя було за це засуджено, однак саме рiшення не скасували. З того часу Київську митрополiю сприймали лише як частину Московської Церкви. Вiдбулося переписування всiєї документальної iсторiї, всiєї iсторiографiї.

 

Як складалась подальша доля Української Православної Церкви та її керiвникiв уже пiд проводом Москви?

 

Митрополит Димитрiй: Вiд київського митрополита було забране право чинити суд, скликати собори, поставляти окремих єпископiв на українськi єпархiї. Всi цi функцiї вiдiйшли до росiйського святiшого урядуючого синоду. Митрополит втратив право керувати Києво-Печерською лаврою та iншими великими монастирями в Українi. У Києво-печерськiй друкарнi було заборонено друкувати книги з "малороссiйскiм нарєчiєм".

 

За час правлiння Катерини II було закрито багато монастирiв, а їхнi землi передали у власнiсть держави. Саме тодi українськими мiстами та селами ходили ченцi, вигнанi зi своїх монастирiв, i просили крихти хлiба на своє жалюгiдне iснування.

 

Скасовано було й український архiтектурний стиль будiвництва церков, а натомiсть поширено московський цибулькувато-шатровий. У ХIХ столiттi, до речi, на Київськiй кафедрi уже не було жодного українця з походження.

 

I. Преловська: До речi, усiх тих, хто допомiг Москвi, у пiдсумку ошукали. Туреччинi - попри обiцянки - Росiя оголосила вiйну. Гетьмана Самойловича, який спершу отримав за сприяння грамоту iз золотим ланцюжком та два дiамантовi клейноди, звинуватили у провалi цiєї вiйни та заарештували. Його заслали до Сибiру, де i помер. Не натiшився своєю посадою i Гедеон, який помер 1690 року. За якихось чотири роки його правлiння стався вiдчутний занепад Київської митрополiї.

 

Чи є у нас сьогоднi шанс довести свою iсторичну правду?

 

Митрополит Димитрiй: На це є пiдстави. Коли надавали автокефалiю Православнiй Церквi в Польщi, то у "Патрiаршому i Синодально-Канонiчному томосi Вселенської Константинопольської Патрiархiї" вiд 13 листопада 1924 року офiцiйно було заперечено правочиннiсть приєднання до Московського патрiархату Київської митрополiї.

 

У своїх листах Константинопольська патрiархiя неодноразово визнавала Росiйську Церкву в її канонiчних межах саме до 1593 року - без Київської митрополiї.

 

Тож боротьба за Українську Православну Церкву до цього часу триває. Константинополь в нiй остаточної крапки таки ще не поставив. За певних геополiтичних обставин ми маємо шанс здолати iсторичну несправедливiсть...

 

Юлiя КУРIЙ, газета "Експрес"


 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації