Архівні новини зі старого сайту в процесі переносу, тому тимчасово зображення будуть недоступні. Вибачте за незручності

Українська влада тішиться, що програла Румунії в Гаазькому суді

  • 1914

Українська влада не визнає своєї поразки, свідомо спотворюючи той факт, що Україна програла територіальну суперечку з Румунією в Гаазькому суді. Україна претендувала на весь шельф навколо острова Зміїний. Але суд вирішив залишити їй тільки 12 миль навколо острова. В результаті значна частина багатого на нафту й газ шельфу в Чорному морі відійшла до Румунії.

Проте МЗС і Секретаріат президента підносять вирішення Гаазького суду як власну перемогу, пише газета "Дело". "На боці України залишилися практично всі розвідані нафтогазові родовища", - заявив заступник глави Секретаріату Андрій Гончарук.

Фахівці дотримуються іншої думки. Велика частина покладів енергоресурсів відійшла до Румунії. "Ми проводили сейсмологічну розвідку за 40 кілометрів на південь від Зміїного. Саме там розвідали найбільші запаси газу й нафти", - розповіли в "Чорноморнафтогазі".

Єдиною перемогою Києва можна вважати те, що в Гаазі все ж таки визнали Зміїний островом. Але й вона вийшла неповною, адже розміри Зміїного й територіальне значення "не настільки великі, щоб вважати його кінцевою точкою суші України". Виходячи з цього, суд ООН став на бік Румунії й провів морський кордон між двома державами, керуючись Конвенцією про морське право, за якою морський кордон проходить за 200 миль від крайніх точок двох країн. Точкою відліку з українського боку є берегова лінія від мису Тарханкут до мису Сарич, з румунської - гирло Дунаю.

Таким чином, морський кордон було проведено посередині між даними точками. Проте з урахуванням того, що довжина української частини узбережжя навпроти спірних територій становить 1058 кілометрів, а румунської - 258, спірні території континентального шельфу було поділено в пропорції 2,1:1 на користь України. При цьому в Гаазі окремо зазначають, що якщо взяти до уваги географічну конфігурацію розташування острова, то морський кордон при делімітації від острова Зміїного не тягнувся б далі, ніж встановлений судом.

Проте, саме визнання Зміїного островом насправді є важливим. Адже якби було задоволено вимогу Румунії про визнання його скелею, то Україна не мала би права вести навіть у радіусі 12 миль економічної зони розвідку запасів шельфу.

Київ хотів більшого й наполягав на тому, що делімітацію кордонів слід проводити від острова Зміїний як крайньої точки держави. Якби суд ООН у Гаазі взяв до уваги ці аргументи, Україні б відійшла частина континентального шельфу за 40 кілометрів на південь від острова, а 12 миль. Саме на цій території "Черноморнафтогаз" проводив сейсмологічну розвідку. За попередніми даними, на цій ділянці є поклади близько 10 мільйонів тонн нафти і 100 мільярдів кубометрів газу. "Це не запаси стратегічного значення", - заспокоює Володимир Василенко, глава української делегації в Міжнародному суді ООН. І все-таки, реально Україні відійшло тільки близько 12 миль на південь від острова. А на цій території розвідку взагалі не проводили.

Хто винен ?

Винних у поразці в Гаазькому суді глава юридичного департаменту Секретаріату президента Микола Полуденний радить шукати в профільних міністерствах. "Із цим питанням необхідно звернутися до МЗС і Мін'юсту", - сказав чиновник. На думку експертів, зовнішньополітичне відомство України, на відміну від своїх румунських колег, не проводило ніякої роботи з просування своєї позиції.

Румунський же МЗС активно розміщував у західній пресі матеріали, що пояснюють аргументи країни в цій суперечці. А також активно співпрацював з українськими журналістами й навіть організовував їх поїздку на оголошення рішення суду ООН.

Мін'юсту ж інкримінують непрофесійний вибір українських представників у суді. "Одеська національна юридична академія Сергія Ківалова пропонувала своїх фахівців з морського права безкоштовно, але уряд відмовився й послав туди своїх розумників з корумпованих юридичних фірм", - стверджує депутат-"регіонал" Валерій Бондик.

Основним представником України в Міжнародному суді став Володимир Василенко. Його консультантами були 15 юристів-міжнародників. Позов і юридичне обґрунтування складав один із найвідоміших юристів Великобританії сер Артур Вотс. Консультували українського представника також англійський адвокат Майкл Вуд, француз Жан-Поль Кеннедек, а також представник однієї з найбільших юридичних компаній Eversheds Ротман Банді.

У свою чергу, екс-глава ЦВК, ректор Одеської національної юридичної академії Сергій Ківалов вважає головною помилкою України нездатність домовитися з Румунією полюбовно. "Головна помилка української влади в тому, що вона дала згоду на проведення судового процесу, - каже юрист. - Не було б суду - не було б рішення".

Довідка

Вперше територією сучасної України острів Зміїний став у 1939 році, згідно з таємним протоколом Молотова-Ріббентропа між СРСР і Німеччиною. Проте територія залишалося спірною аж до закінчення Другої світової війни. За умовами післявоєнних договорів, Румунія як сторона, що програла, віддала спірну територію СРСР. А в травні 1948 року, за міжнародною угодою, острів остаточно перейшов до складу Союзу.

У 1961 році Румунія і Радянський Союз підписали двосторонню угоду, за якою Зміїний є радянською територією. А у 1975 році румунська сторона підписала Гельсінзькі угоди, чим документально засвідчила, що не має територіальних претензій до інших країн.

А от суперечка щодо визначення водного кордону між Румунією й СРСР виникла в 1980-х роках, коли геологи припустили, що неподалік від острова можуть бути великі запаси нафти й газу.

Через неможливість довести приналежність до своєї території Румунія вирішила оскаржити той факт, що Зміїний - острів, стверджуючи, що це всього лише скеля в морі. Юридичний нюанс полягає в тім, що острів має право на виняткову економічну зону, в тому числі й на освоєння прилеглого шельфу. Визнання ж Зміїного скелею позбавляє українців такого права. Тому одним із основних аргументів румунів стала нерозвинена інфраструктура острова.

Україна вирішила заповнити цю прогалину. В результаті у 2002 році Кабмін України затвердив програму господарської діяльності на острові до 2006 року. В рамках програми острів передали Кілійському району Одеської області. Колишню військову базу почали розвивати як місце для туризму. На острові побудували причал для судіен, хвилеріз, декілька господарських споруд і посадили дерева. Кабмін запланував відкрити туристичний і дайвінг-центри, а також створити регулярне поромне сполучення з Кілією.

Для розвитку інфраструктури на Зміїному відкрили пошту, філію Райффайзен Банку Аваль і ретранслятор мобільного зв'язку. Українська православна церква заявила про намір побудувати на острові храм. Щоб Україна не встигла заселити Зміїний і розвинути інфраструктуру, Румунія осінню 2004 року подала позов до Міжнародного суду ООН. Два роки потому Україна подала контрмеморандум. У результаті, 2 вересня 2008 року Міжнародний суд ООН розпочав процес щодо острова Зміїний. Його засідання закінчилося минулого року у вересні.

Загальна площа Прикерченськогї нафтогазоносної ділянки - 12,96 тисяч квадратних кілометрів. Море тут має глибину від 70 до 2 тис метрів, а щільність вуглеводнів, за попередніми українськими оцінками, становить 30 тисяч тонн умовного палива на 1 квадратний кілометр. Загальний же об'єм запасів нафти й газу оцінюється в 10,8 мільярда кубометрів. Буріння на території ділянки поки що не проводили.

NEWSru.ua