Правий Фронт - Тягнибок: подвоєння результату - перемога чи поразка?

АНАЛІТИКА / На президентських виборах мене, як політолога, перш за все цікавили результати Ющенка, Костенка та Тягнибока. Перших двох я охарактеризував би як націонал-консерваторів, а третій по праву вважається прихильником українського націоналізму. Аналізувати результати Ющенка та Костенка великого бажання немає. В принципі усім все зрозуміло. Всі помилки які були допущені цими політиками протягом останніх п’яти років привели до такої плачевної ситуації. А от результат Олега Тягнибока варто розглядати в розрізі дій українських націоналістів на майбутніх виборах, зокрема до Верховної ради України.

Результат

Я стверджую, що не зважаючи на суттєвий прогрес Олега Тягнибока та партії «Свобода» в цілому, у подвоєнні свого результату в порівнянні з достроковими виборами 2007 року з 0,76% до 1,43% даний результат не можна вважати успішним.
Зрозуміло, що впевненості в тому, що Тягнибок стане Президентом не було ні в кого, також було зрозуміло, що його кампанія мала на меті розкрутку своєї партії для майбутнього проходження ВО «Свобода» до парламенту. Та все ж від результату Олега Тягнибока очікували значно більшого. Думаю успішним вважався б результат 2,5%-3% голосів виборців, що зняло б питання про непрохідність Свободи та вивело самого їх лідера до вищої ліги української політики.
 
Загальний результат Тягнибока 352 282 (1.43%). Давайте глянемо на ті області, що в сукупності перетнули межу 3%, а таких виявилось чотири: Львівська область 79011 (5,35%); Тернопільська область 31659 (4,89%); Івано-Франківська область 38346 (4,95%); Волинська область 19472 (3,31%). Важливо, що у інших західноукраїнських областях та в місті Києві Олегу Тягнибоку не вдалося подолати 3% бар’єр, та й в тій же Волинській області у довх з п’яти ТВО ці завітні 3% також були нездолані.

Під час минулої виборчої кампанії Тягнибок постійно наголошував, що математично: варто на Галичині у трьох областях взяти по 15% голосів, доплюсувати інші результати по Україні і проходження до Верховної ради гарантоване. Очевидно, що ці вибори були саме президентськими, а не парламентськими, але деякі тенденції помітні й зараз.

Для прикладу можна розглянути Тернопільщину, яка стала батьківщиною електорального тріумфу Тягнибока. Тут у 2008 році на перевиборах обласної ради Свобода взяла рекордні 154 325 або 34,69% Де ділись ці голоси? І чи справді це був стійкий націоналістичний електорат? Очевидно ні! Тернопільчани віддали свої голоси за Тимошенко, Ющенка, Яценюка та Януковича, за останнього до речі проголосувало майже у два рази більше виборців ніж за Тягнибока. Тобто, активна робота Тимошенко легко повернула собі прихильність 35,67% виборців, те ж саме стосується Ющенка з його 26,43%. Окрім того, варто зазначити, що на перевиборах до облради взагалі не було представлено партії Арсенія Яценюка «Фронт змін», а на президентських виборах сам він отримав аж 9,91% голосів тернопільчан.

Тобто електорат, що голосував у березні за ВО «Свобода», вирішив віддати свої голоси іншим кандидатам, а стійких прихильників лишилося менше 5% і це при тому, що ведення свободівцями передвиборчої кампанії зводилось до гасла «Не голосуєш за Тягнибока – ти не українець!», що підтверджується цитатою одного з новітніх полемістів партії – Юрія Ноєвого із статті «Ющенко та націоналізм: половинчасті слова, позірні справи» розміщеної на сайті ВО «Свобода»: «Тому підтримувати Ющенка націоналісти, патріоти та й взагалі нормальні люди не можуть». Підкреслюю на слові «нормальні люди».

Очевидно результат Свободи на місцевих виборах та перш за все на виборах до Верховної Ради буде вищий, адже багато галицьких виборців не вважали за потрібне підтримувати Тягнибока як кандидата на пост Президента України, хоча й симпатизували Свободі як політичній силі. Але потужного посилу Олегом Тягнибоком так і не було зроблено, і очевидно конкуренти будуть з того користати і постійно наголошувати на цьому моменті у своїй агітаційній кампанії.

Окрім того варто не забувати, що залишається реальна можливість виборів до Тернопільської обласної ради вже 30 травня по аналогії з тим рішенням, яке зараз зареєстроване у ВР і стосується виборів київського міського голови. Не зважаючи на рішення Конституційного суду про проведення виборів до місцевих органів самоврядування раз у п’ять років, Верховна рада через створення спеціальної слідчої комісії може визнати березневі вибори на Тернопіллі такими, які відбулись з суттєвими порушення і проголосувати за проведення у цьому регіоні чергових виборів на рівні з іншими регіонами держави вже 30 травня цього року. В цьому зацікавлені всі представлені у ВР фракції. В принципі таке рішення буде законним і основні парламентські гравці будуть мати бажання з того скористати. Очевидно, результати цих виборів будуть не такі успішні для ВО «Свобода» з огляду на активну позицію БЮТ та нових регіональних гравців: Яценюка, Тігіпка, Гриценка та нової партії В’ячеслава Кириленка «За Україну!», членами якої є зокрема тернопільський міський голова Андрій Заставний та колишній тернопільський губернатор Іван Стойко.

Що ж стосується результату Олега Тягнибока у всіх інших областях, то вони мене не здивували: результати близькі до одного відсотка і лише в Києві цей результат дещо вищий. Очевидно, що партійні функціонери зазначають про збільшення результату на Великій Україні у шість разів, що й справді є прогресом, але в жодному з цих регіонів партія навіть близько не наблизилась до 3% бар’єру, що дає можливість сформувати фракцію в тій чи іншій обласній раді.

Це говорить про те, що з такими результатами представлення партії в обласних радах можливе лише на Галичині та Волині, і можливо в місті Києві, бо для прикладу результат підтримки Тягнибока на Закарпатті 1,02% чи Черінівецькій області 1,18% є далеким до прохідної межі.

Передвиборча кампанія

Вважаю найбільшим прорахунком кампанії була участь кандидата та пост Президента України Олега Тягнибока у так званому східному турне. Так він спробував довести соборність українських земель та розвінчати галицьку сутність своєї партії, збираючи у залах 200-300 чоловік передпенсійного віку. Тим він довів, що може протиставлятися прокремлівським виродкам у Севастополі. Але результат? На сході він узяв по пів відсотка голосів, але скільки втратив на Галичині, Волині, Закарпатті чи скажімо Хмельниччині?

Чи була реальна команда Тігіпка у регіонах? Ні! На нього працювали ЗМІ та хороша рекламна кампанія. У Тягнибока не було стільки грошей? Очевидно так, але наведу яскравий приклад: програма «Шустер LIVE», де ведучий шоу запрошував до студії всіх кандидатів у президенти. Це найбільш рейтингове політичне шоу країни, яке дивляться без перебільшення мільйони українців. Так от, коли у ньому брав участь Олег Тягнибок, завдяки харизмі та наступальним і емоційним промовам, він отримував 20-25% підтримки публіки в студії, що грало йому на руку, як в плані додаткового часу для пропаганди, так і для усвідомлення глядачами його значимості як політичного лідера всієї України. Але коли у студії були такі персонажі як Мохник, Фаріон, Мірошниченко чи ті, котрі для простого глядача візуально схожого на скінхеда з вулиці хоч і з розумними твердженнями, як Михальчишин, відомий у ЖЖ як [info]nachtigal88, рівень підтримки знижувався до 3-5% і не викликав якоїсь реальної опінії у глядацької аудиторії.

Це дуже важливий чинник! Надто важливий! Тягнибок діяв по-бандерівськи, йдучи походом на Схід, охоплюючи своєю пропагандою сотні українців, в той час, як через телебачення міг охопити мільйони. І не треба говорити про шалені кошти, які треба було платити за участь в ток-шоу. Було достатньо ефірів та й просто різноманітних медійних тем на яких можна було світитись. Та й гроші як не як були. Сотні якщо не тисячі біг-бордів, мільйонні тиражі друкованої продукції, оплата праці членів дільничних комісій та спостерігачів по 200 і 100 гривень відповідно. Таких сум навіть нашоукраїнці не отримували…

Надто мало було роботи в інтернет-мережі. Не кажу про роботу сайту, а про діяльність в соціальних мережах, якісь цікаві пропагндивні підходи для роботи з молоддю, адже саме на молодь і розраховував Тягнибок. Але молодь, навіть галицька молодь, голосувала за інших, зокрема за Тимошенко, Яценюка, Тігіпка… Ця робота не потребувала якихось надто великих ресурсів та й активних прихильників ВО «Свобада», які могли б це ефективно налагодити вистачає. Не було стратегії та координації даного напрямку.

Непрозорість фінансування

До того часу, допоки ВО «Свобода» прозоро не покаже джерела свого фінансування, вона буде втрачати сотні тисяч своїх прихильників. Неодноразово чув звинувачення у підтримці свободівців Коломойським, Балогою, а найбільше Партією Регіонів (група Андрія Клюєва), що були запущені з штабів конкурентів, і не отримуючи реальної відповіді давали свої негативні результати.
Твердження з вуст керівницта партії про фінансування кампанії малим та середнім бізнесом є малоаргументованим та малореалістичним. Для багатьох вибрців Галичини така відповідь недостатня! Не розбивши таких закидів, ВО «Свобода» знову наткнеться на той же камінь і наб’є ту ж гулю.

Варто згадати про проблеми недобраних десятих частин відсотка (2,83% у СПУ в 2007 році та наприклад 2,93% у ПСПУ у 2006 році). Саме цих десятків відсотка не вистачило різним політичним силам аби стати парламентськими партіями. Саме цих десятих відсотка може не вистачити і ВО «Свободі»…

Стосунки з іншими націоналістичними організаціями

Я вже писав у статті «Націоналісти за Ющенка або де недопрацював Тягнибок», що ВО «Свобода» вирішила не йти на співпрацю з існуючими націоналістичними організаціями, очевидно справедливо вважаючи їх не надто спроможними реально допомогти у її політичній діяльності. Але тут є ряд аспектів. Для прикладу позиція Братства ОУН-УПА, тих сивочолих ветеранів, що боролися по лісах проти радянської системи, відіграла свою роль особливо в маленьких містечках та селах Галичини. І вони вирішили підтримати іншого, та й де - у Тягнибока під боком, у Львові, Івано-Франківську та Тернополі… Це найбільш болючий удар по націоналісту Олегу Тягнибоку.

Не варто зменшувати вплив, можливо не так отих всіх інших націоналістичних організацій, як відсутність єдності націоналістичного табору. А це серйозний аргумент для багатьох виборців: «От дивіться ці націоналісти також не можуть об’єднатись!»
А де гарантія, що вже 30 травня на місцевих, а можливо й позачергових парламентських виборах ці ж націоналістичні організації не підтримують Блок Віктора Ющенка чи, для прикладу, партію «За Україну!» В’ячеслава Кириленка…

Кадри

Очевидно партія шукає своє членство, по суті з нуля розбудовує свої структури на сході та півдні України. Хоча, вже на місцевих виборах підбір ефективних майбутніх депутатів має відіграти дуже важливу роль, і патріотичність тут далеко не єдиний фактор. Вже на виборах на Тернопільщині в списки попали багато «хороших людей», та їхній професіоналізм бажає кращого. Та й запрошення у списки «варягів», що не тільки стали депутатами (Анатолій Вітів – волинська організація, Едуард Леонов – кримська організація), але й керівник Тернопільської облради не з місцевих (Олег Кайда – представник львівської організації), що не може вважатись нормальним підходом.

Ще один нюанс. Помилковим є опертя виклично на свої СНПУшні кадри. Варто розширювати кадрову мережу і доповнювати її іншими адекватними людьми. Ефективний приклад, де керівником івано-франківської партійної організації, та й власне заступником Олега Тягнибока по ідеологічній лінії, став колишній кунівець – Олександр Сич, а секретаріат обласної організації очолив колишній член НСНУ – Руслан Марцинків. Вони змогли розбудувати партійну організацію та задати їй нового ритму, що стара команда на чолі з довголітнім членом СНПУ – Ярославом Свелебою зробити не могла. Результат Тягнибока у Івано-Франківську є найкращим з поміж усіх регіонів держави.

Варто йти подібним шляхом і в інших регіонах. Після розгромного провалу Юрія Костенка Українська народна партія залишаться дезорганізованим елементом, а там без сумніву є сотні і сотні адекватних правих діячів, особливо на теренах Центральної України, там де ВО «Свобода» не має ще серйозних потуг.

Рекламна кампанія

Власне вважаю, що пропагандивні месиджі кампанії, візуальне оформлення відео та аудіо матеріалів були правильними! Акцент на позиціюванні Олега Тягнибока як лідера партійної команди та наступальний націоналістичний посил до виборця відіграли свою позитивну роль.

Єдиний як на мене програшний хід – акцентування на питаннях нелегальної міграції. Можливо у Харкові це питання й актуальне. Хоча тамтешні виборці й не оцінили такого рвіння ВО «Свободи», але у Львові чи Луцьку це питання не на стільки актуальне. Треба вміти вибирати ціль для пропагандивного удару, і питання нелегальної міграції на 100% не стало таким.

Висновки

Президентська виборча кампанія, а саме участь у ній Олега Тягнибока потребує реального осмислення командою ВО «Свобода», ґрунтовного аналізу та адекватних кроків у подоланні прорахунків.

Залишається надто мало часу до місцевих, а можливо й до позачергових виборів до Верховної ради, щоб реорганізувати партію та її виборчу стратегію та втілити успішну кампанію і як результат опинитись у парламенті, а отже стати гравцем вищої ліги українського політикуму з усіма витікаючими моментами.
 
Фото Сергія Зарайського, з архіву БукІнфо (с)

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації