Юлія Мостова: Перед ривком

ПРЕС-ОГЛЯД / Якщо Юлія Тимошенко найближчим часом не вживе екстрених заходів, то країну чекає помаранчевий реванш. У тому сенсі, що тепер ті, хто 2004-го голосував за Віктора Ющенка і розчарувався в ньому, отримають можливість спостерігати за розчаруванням біло-блакитного електорату у своєму лідері-переможці. Що ж, можливо, в цьому і є певний сенс. Звільнення від ілюзій розкріпачить і другу половину країни. І тоді можна буде говорити про цілісне перезавантаження українського політикуму. Чи якісне — запитання. Ці вибори показали наявність широкого попиту на альтернативні фігури і команди. Інша річ, що за наявності на полиці трилітрової банки з натуральним соком, закатаної залізною кришкою, і порошкових бовтанок у яскравій упаковці, перевагу віддавали останнім. Втім, для того щоб віддавати перевагу натуральним продуктам, треба бути Швейцарією.

Але повернімося до Юлії Володимирівни і Віктора Федоровича, яких українському суспільству ще доведеться «доношувати». Штаб Віктора Януковича напружено чекає: що ж робитимуть їхні опоненти для вишукування необхідних 2 млн. 600 тис. голосів. Аналітики і соціологи регіоналів вважають цю цифру для БЮТ непідйомною. І тому очікують сюрпризів іншого роду. Наприклад, Віктору Януковичу служба безпеки категорично заборонила цілувати хліб на зустрічах із гостинними виборцями, а його найближчому оточенню — будь-що пити в ресторанах і чужих офісах. Люди Януковича і в штабі, і в ЦВК дуже стурбовані скаргою директора поліграфкомбінату «Україна» Валентина Музики, котрий повідомив, що особисто в.о. міністра фінансів у категоричній формі вимагав від директора комбінату, який друкує бюлетені, негайного піти у відставку. Загалом потенціал Юлиного креативу змушує опонентів нервуватися.

Що насправді запропонує виборцям, які вагаються, Юлія Тимошенко, наразі невідомо. Ясно тільки одне: прем’єр не має наміру здаватися; вона категорично відкинула запропонований сценарій, відповідно до якого їй рекомендували відмовитися від участі в другому турі, поступившись дорогою Сергію Тігіпку, котрий зміг би отримати результат вищий, ніж Янукович. Юлія Володимирівна не стала навіть обговорювати сценарій «життя після програшу», попросивши тих, хто не вірить у перемогу, покинути приміщення. Незважаючи на провал роботи майже всіх регіональних штабів, Тимошенко прийняла рішення: коней на переправі не міняти; помилки, які лежать на поверхні, виправити; слабкі регіони зміцнити сильними кущовими кураторами.

Ми ж спробуємо копнути трохи глибше і по можливості зрозуміти, чому Тимошенко, будучи оболонкою значно яскравішою і талановитішою, ніж Янукович, отримала значно слабші позиції перед другим туром?

По-перше, Юлія Володимирівна вперше бере участь у виборах як влада, а не як опозиція. Проти неї виступають не стільки кандидати, скільки економіка країни. По-друге, похід представника влади за президентством передбачає грамотне використання державного бюджету, що конвертується в голоси. Звісно, прем’єр пішла на величезну кількість порушень, фінансуючи цілу низку програм і виділяючи субвенції, не передбачені бюджетом. Ручне управління ним стало притчею во язицех. Питання в іншому: чи ефективно Тимошенко розпорядилася цим владним ресурсом? Депутат-регіонал днями пообіцяв відлити із золота пам’ятник депутату від БЮТ луганчанці Наталії Королевській. За що? 8 млрд. грн. було виділено урядом на програми і проблеми шахтарів Донбасу. Під обіцянку Королевської отримати в Луганській області 16—19% у першому турі і 22—25% — у другому. У результаті Юлія Тимошенко в Луганську заручилася підтримкою 6,51%, а саме 85 тис. 590 виборців, поліпшивши свій попередній результат на десяті відсотка. Один голос, таким чином, обійшовся більш як у 11,5 тис. дол. Залишається тільки порадіти за шахтарів, сподіваючись, що ці гроші в повному обсязі до них дійшли.

Проте з погляду передвиборної кампанії, якби прем’єр витратила ці гроші на реалізацію соціальних програм у Вінниці, Житомирі, Хмельницькому, Рівному, Київщині, електоральна віддача була б значно більшою. Юлія Володимирівна у преферанс не грає, і, очевидно, правило «у першу чергу візьми своє, а потім чуже» їй ні про що не говорить. Втім, Наталію Королевську хвалять не тільки конфіденти Януковича, котрі чемно й уважно слухають її в останні дні, а й... сама Юлія Володимирівна на штабній нараді! І звідси випливає по-третє. Тимошенко підійшла до виборів з прогнилою командою. Провина в цьому виключно Юлії Володимирівни. Практично ніхто й ніколи в БЮТ не поніс відповідальності за неефективність, корупцію та внутрішньоструктурне розкрадання. На відміну від Януковича, Тимошенко не страшно зраджувати — за це нічого не буває. У неї не страшно красти — за це теж нічого не буває. Юлія Володимирівна протягом багатьох років поінформована про внутрішньопартійні відкоти, про неспроможність і хабарництво багатьох обласних, а часом і центральних керівників, про непопулярність місцевих команд, що вершили владу в ряді областей і міст. Але на всі сигнали реакція щоразу була однакова: «Та що ти кажеш?! Я розберуся». А потім, через деякий час, незмінне: «Зрозумій, я не можу порушувати цілісність команди». Тієї самої команди, яка дискредитувала партію і лідера на місцях. Тієї самої команди, яка не змогла запропонувати план ефективної роботи під час кризи.

Тієї самої команди, представник якої каже: «Ще один елеватор для мене, і вся Полтавщина буде за тебе». Тієї самої команди, яка, пропонуючи іншим кандидатам продати квоту в дільничних виборчих комісіях, на Півдні за місце пропонувала 3 тис. грн., а в центральній Україні — вже тільки 600 грн. Компетентні люди стверджують, що навіть Аллі Борисівні за обійми на «Різдвяних зустрічах» «Спаси...» сказали, а «...бі» донести забули.

За це нікому й ніколи не доводилося відповідати. Крім того, у політичній силі, очолюваній прем’єр-міністром, внутрішньої конкуренції немає як такої: вічний Турчинов, вічний Федорчук, вічний Кириленко, вічний Абдулін, вічний Кожем’якін. Сегменти, закріплені за ними, — непорушні. Вирощуванням альтернатив лідер не переймався.

Чого не можна сказати про команду Януковича. Ще у вересні регіонали, по секрету, били на сполох: «У Тимошенко всі стали «до бою», а в нас «кінь не валявся». Роз’єднані, з капіталом взаємних образ, придушені кризовими недоїмками у великих бізнесах, регіонали, здавалося, не становлять ресурсному кандидатові від влади серйозної загрози. Проте рейтинг Януковича зростав. А Юлії Тимошенко, у кращому разі, тримався. Врешті-решт для олігархів партії, які розклали яйця в два кошики, вималювався пріоритетний кандидат. Активізувалися місцеві команди. Пішли гроші. Крім міражу перемоги, ключові гравці бачили ще одне: Янукович — не Спіноза й не Цицерон. При цьому він дуже чуйний сейсмічний датчик. І чудово фіксує рух внутріпартійних груп: коли одна починає надмірно підніматися, а інша опускатися — він оперативно реагує, не допускаючи домінування і своєї безмежної залежності від однієї з них. У цьому плані він хороший учень Леоніда Даниловича.

За прихильність Януковича як майбутнього президента необхідно вести боротьбу. І під час виборів не словом, а ділом доводити свою корисність. Андрій Клюєв конкурує з Юрієм Бойком за майбутній контроль над ПЕКом. Внаслідок чого, зокрема, у комісіях регіонали спрацювали ефективніше, а в Київській області провели вибори вдаліше, ніж Тимошенко. Кожен намагається довести свою ефективність у боротьбі за певний приз, яким після перемоги наділяє лідер. Один бореться за СБУ, фінансуючи радикальний націонал-патріотичний проект, інший — за цю саму посаду, але надаючи головний телевізійний ресурс. Один — бореться за посаду глави секретаріату, намагаючись забезпечити максимально ефективніше й комфортніше проходження перегонів самим лідером, інший — бореться за посаду на Банковій, демонструючи юридичне єзуїтство і здатність розробити схему скасування в Конституційному суді змін, які урізали у 2004 р. президентські важелі. Прислужитися намагаються й претенденти на мерські крісла, адже місцеві вибори не за горами, і підтримка Януковича у разі перемоги знадобиться багатьом.

Але спочатку — перемога. Звісно ж, потому старі рани внутріпартійних і міжкланових протистоянь відкриються. Тому що спочатку сполучна тканина буде перевірена на міцність розподілом місць і потоків. Потім, після проходження інвентаризації потоків, — їх перерозподілом.

Це вже після перемоги люди Януковича розгорнуть роботу з нашоукраїнцями за пошук необхідних 37 голосів для створення коаліції де-юре і забезпечення її працездатності голосами перебіжчиків де-факто. На сьогодні регіонали, за їхніми твердженнями, провели 45 співбесід із членами фракції «НУ-НС» і отримали 30 «акцептів». Решта роботи буде потім.

Це вже потім Янукович вирішуватиме, хто очолить уряд — олігарх-креативник чи професіонал-ретроград.

Це вже потім він вирішуватиме, з якої причини втрачати рейтинг — проводячи непопулярні реформи, насамперед у соціальній сфері, чи відмовляючись їх проводити в ім’я того, аби догодити зголоднілій за два опозиційних роки команді.

Це вже потім ми побачимо, хто перетягне під час розгляду питання про скасування політреформи в Конституційному суді: Янукович чи олігархи, які, попри різницю інтересів, однозначно сходяться на тому, що повернення кучмівських повноважень, коли президент смикав за нитки олігархів, неприпустиме, оскільки вони самі, з допомогою старих і нових політичних проектів, мають намір смикати за мотузки будь-якого з лідерів. Тут доречно згадати фразу Ріната Ахметова, сказану в час «Ч», коли визначалося, бути чи не бути новій Конституції і коаліції ПРіБЮТ: «Ми не можемо втратити демократію. Демократія — це складова вартості нашої держави».

Це вже потім ми станемо свідками полювання відьом на відьом і перерозподілу великої власності між великими і малою — між малими бізнесменами і чинами.

Це вже потім Межигір’я замість Безрадичів, поле для гольфа — замість «Мистецького арсеналу», полювання — замість глечиків.

Це вже потім буде спроба купити, потім — домовитися, потім — закрутити гайки, потім — розігнати дочасно, потім — віддати наказ, а потім — спішно залишити чартерним рейсом країну. Це все може бути потім. Якщо...

А поки що рейтингова перевага, рештки прагнення сатисфакції за 2004 р., страх відповідальності, все ще включений опізнавач «свій—чужий і внутрішньопартійна конкуренція мобілізували команду лідера опозиції. У результаті чого в першому турі виборів, та й, власне, під час кампанії, вона спрацювала ефективніше, ніж команда Тимошенко.

Можливо, цікаві ходи й потужний фінішний ривок, яких так чекають від ЮВТ прибічники і побоюються суперники, допоможе Юлії Тимошенко змінити ситуацію. Але як же багато їй у такому разі доведеться змінювати! Але це буде вже після...
 
 
 
Юлія МОСТОВА, "Дзеркало тижня"
 
Фото Сергія Зарайського, УНІАН/БукІнфо (с)

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації