Лідер буковинської ВО «Свободи» Віталій Мельничук: «Людей, які зі мною, ціную більше за всі скарби світу»

- Віталію Кузьмичу, як і завдяки чому ви прийшли у політику, зокрема у ВО «Свободу?»

- Коли у 2001 році починалися процеси «Кучму – геть», я разом зі своїми знайомими, яким не байдужа Україна, почав більше цікавитись суспільними речами і невдовзі вступив до Конгресу українських націоналістів. До 2003 року керував організацією, сприяв разом з побратимами розвитку української нації. Але потім до його керівництва прийшов нафтобарон та олігарх Івченко і значна частина людей по всій Україні пішла з Конгресу і почала шукати можливість боротьби за Україну в інших іпостасях. Якраз тоді набирала обертів молода, амбітна сила ВО «Свобода». Ми з побратимами поїхали до Львова, де проходила зустріч з активом Львівської та інших західних областей, поспілкувались з хлопцями - свободівцями і побачили, що це та перспектива, яку можемо впроваджувати на рівні Чернівецької області.

 

Отож вже 15 травня 2004 року ми провели виборчу установчу конференцію, на якій мене обрали першим і поки що досі незмінним керівником Чернівецької обласної організації ВО «Свобода». Таким чином я прийшов у «Свободу», яку ми разом з побратимами почали розвивати, боротись за утвердження української нації в українському суспільстві. З року в рік організація зростає, утверджується, ми крок за кроком робимо свою справу.

- Чи торкнулись люстраційні процеси, які нині розпочались, членів Вашої політичної сили?

- Впродовж 10 років існування організації в партії неодноразово були конфлікти через те, що хтось мав своє бачення, яке не збігалося із загальним баченням ВО «Свобода». І це, я вважаю, є цілком закономірні живі процеси. Хтось виходив із гордо піднятою головою, хтось покидав лави партії з конфліктами. Не хочу говорити прізвища, але було різне. Найтяжчий конфлікт був півтора року тому, людина, яка була з нами, покинула нас і, слава Богу, організація зараз розвивається значно ефективніше, немає хвороб, що були разом з колишнім побратимом.

 

В межах України зі «Свободи» виключено понад 1000 колишніх свободівців, в тому числі й депутатів різних рівнів. Потрібно було очищувати організацію, адже багато хто, відчувши зірку в голові, думав що вже не треба спілкуватися з простими партійцями. Керівництво зайняло чітку позицію щодо очищення партії і це було зроблено згідно зі статутом нашої організації, без піару, як це роблять інші політичні сили. У нас в Чернівецькій області також проходять процеси очищення, мені вдавалося давати дорогу тим, хто не за корисливою метою прийшов в організацію, а за покликом серця та ідейним переконанням. Тому таких катаклізмів у нас не було. Я можу сказати, що наша організація в цьому плані - на доброму рахунку в Україні.

- Невдовзі виповниться рік від початку подій на Євромайдані. Розкажіть про Вашу участь в тих подіях, чим особливо пам’ятне пробудження громадської активності в листопаді 2013 року.

- Щойно почалися перші рухи у столиці, я, як керівник організації, з групою свободівців рушив на Київ. Там побачив, що режим реагує на будь - які прояви активності громадян, повною мірою відчув потребу боротьби за свої права. Після того неодноразово приїжджав з групою людей на Європейську площу, потім ми перемістилися на Майдан Незалежності й разом з народними депутатами, які постійно були в гущі подій, та нашим уповноваженим – народним депутатом України Русланом Зеликом намагалися організувати якісну боротьбу. 3 грудня ми знову поїхали до Києва і саме в той момент необхідно було займати приміщення для перебування людей з областей.

 

Пам’ятаю, як в палац Жовтневий ми зайшли разом із свободівцями з Чернівців та інших областей. Ми разом з побратимами домовились з керівництвом палацу, що вони дадуть частину приміщення на першому поверсі. Потім наші представники розкинули намети і на Майдані, а далі пішов процес, який спинити було неможливо. Стало зрозуміло, що активність людей потрібно піднімати на місцях, тому ми повернулись у Чернівці й тут, на Центральній площі, разом з представниками інших партій діяли й розвивали можливість тиску на режим Януковича. Це робилось по всій Україні.

 

У нас, як пам’ятаємо, саме в кінці січня - на початку лютого на сесії обласної ради колишній голова ОДА Папієв не правильно відреагував на вимоги громади і спровокував величезний конфлікт, який потім переріс в неконтрольованість приміщення обласної ради та адміністрації, через що він з ганьбою покинув адміністрацію.

- Пробудження нації яскраво та обнадійливо проявилось в часи Євромайдану та в перші дні після перемоги над
режимом Януковича. Що відчувається зараз?

- Процеси суспільні, як і процеси фізичні, неможливо зупинити і жити надією, що станеться диво. Після великої хвилі якісного підйому суспільства на поверхню спливають негідники, які лише й вичікують моменту, щоб сісти на «хлібні» місця й керувати. Так було в 2004-му- 2005-му році, коли Ющенкові та його оточенню дали всі можливості, якими вони не скористались. Ми добре орієнтувалися під час Євромайдану, що можна буде зламати хребет режиму Януковича, але треба буде далі думати, як суспільству вирулювати з цих складних ситуацій, адже економіка розвалена, Європа і світ, як би вони добре не ставились до нас, не зможуть забезпечити життя Україні. Те, чого боялись, зараз стається. На жаль, спостерігаємо ренесанс старих кадрів Януковича, та й не тільки його, бо ж корупціонери не мають приналежності тільки до одного режиму. І ту систему корупції, про зміну якої говорилось на Майдані, вони не мали жодного бажання змінювати, бо для цього потрібно було працювати над собою, заявляти, що ти колись помилявся, виправлятися. Це велика робота, самопожертва зрештою. «Свобода» готова була йти на це, ми заявляли про це тоді й говоримо зараз, але інші цього не бажають. Така ситуація є на рівні області, така ситуація й на рівні міста Чернівці. І це дуже зле.

– На місцях та в центральній владі чітко відчувається ренесанс старих кадрів та одночасно різкий спротив активної громади, чого не було в 2005 році після Помаранчевої революції. Яке може бути продовження. Третій Майдан?

- Прояви третього Майдану ми вже бачили у Чернівцях, коли головного лікаря госпіталю везли у сміттєвому баку, і можемо побачити найближчим часом, коли наші бійці будуть повертатися із зони АТО. Людей не шанують, з ними поводяться як з гарматним м´ясом. У багатьох випадках державні кошти грабуються, не робиться жодного звіту, люди не можуть докричатися елементарного, тому посилюється недовіра до влади. Про діалог між громадою і владою не йдеться, ті обіцянки так званої нової влади чітко і вмотивовано звітувати перед людьми, забулися, її представники обросли вже іншим корупційним жирком, а старі кадри знову нашіптують їм як діяти в новій системі координат. Зміна системи влади не вдалася, теперішній Президент, який мав би чітко вести свою державу в напрямках, які він задекларував, цього, на жаль, не здійснює в повному обсязі. Незважаючи на те, що «Свобода» є причетною до влади, оскільки ми взяли спільну відповідальність, ми не можемо бути відповідальними за рішення президента чи прем´єр-міністра.

- Чи зуміє українська демократія боронити себе та повернути контроль над окупованим Донбасом і Кримом?

– У нас так історично склалось, що під боком є великий російський сусід, який практично останні триста років хижо дивиться і на інші держави, і на Україну, незалежно від того, хто у них при владі. А враховуючи, що теперішній керівник Путін має не зовсім здорове уявлення про світ, треба розуміти, що він московську військову потугу може звалити на Україну, не порахувавши, що це десятки, сотні тисяч смертей. Але треба враховувати й інше – українське суспільство мужніє на очах, воно далеко вже обійшло у рівні свідомості керівництво держави. Я вже не кажу про тих, хто був при режимі Януковича. Волонтерський рух, який набрав неймовірних обертів, як може забезпечує наше військо. Звичайно, всім забезпечити неможливо, але тим не менш це робиться на відміну від дій генералітету і тилових керівників війська.

Тому будемо і в цій царині очищувати владу. Переконаний, що щойно трісне кремлівський режим Путіна, ми, безперечно, зможемо взяти під свій контроль і Крим. Але є занадто багато об’єктивних і суб’єктивних обставин, які поки що не дають зрозуміти, як вмотивовано і чітко це можна буде здійснити. Але, віримо, українська нація спроможна з цим справитись.

– Як Ви оцінюєте суспільні настрої в нинішніх умовах – війни і виборів?

– Спілкуючись з людьми на виборах, я відчуваю, що маніпулятивні технології вже не зовсім спрацьовують, як це було раніше. Інколи вони дають зворотну реакцію, тобто суспільство, переживши жахіття війни на сході України, зовсім інакше сприймає політиків, які хочуть сподобатись виборцю. Подобатись виборцю потрібно діями конкретного захисту інтересів людей. Дійсно, величезні кошти викидаються на зовнішню рекламу деяких політичних сил, на різні маніпулятивні штучки. Ми не є партія олігархічного капіталу, ми орієнтуємося лише на підтримку самих членів партії, а також дрібного, середнього бізнесу та тих, хто готовий разом з нами агітувати та переконувати в тому що вірить сам. Завдяки цим патріотам свободівцям все-таки вдається дійти навіть до найвіддаленіших куточків нашої області. Завжди казав і кажу виборцям: не спостерігайте за процесами в державі як телеглядачі, будьте учасниками цих процесів, тисніть на владу, давайте можливість зрозуміти їй, що таким чином ви впливаєте на ситуацію.

- Чи стане реальністю найближчим часом в Україні виборчий процес за пропорційною системою за відкритими виборчими списками?

Це питання було б дуже на часі, бо це є і європейські зразки з дуже великим рівнем відповідальності політичних сил. Думаю, що наступний парламент, який буде обраний, зможе багато за що потрібне Україні проголосувати і що стосується виборів то наступні мають пройти за більш якісним європейським стандартом, пропорційною системою і з відкритими списками.

– Чому люди вдаються до смітникової люстрації і які, на Ваш погляд прояви народного гніву можуть бути у випадку відсутності реального процесу очищення. Як до цих радикальних методів боротьби з корупціонерами ставиться «Свобода?»

- Справа в тім, що суспільні, громадські запобіжники режимом Януковича були зірвані, люди отримали величезні емоційні перевантаження, вони бачили смерть, вони доведені до відчаю, бо не мають ні роботи, ні соціального захисту. Для покращення цієї ситуації влада на місцях, на жаль, нічого путнього не робить. Що б народ не казав, що б не робив, - його не чують. А коли немає діалогу, коли є тільки одноманітне бомбування невідворотності економічної катастрофи, коли є монолог про війну, яку люди бачать по телевізору, їм зриває голову. І катання чиновників у сміттєвих баках – це щадящий… режим народної демократії.

 

Якщо людей не будуть чути, якщо вони не побачать суттєвих змін і нових облич у владі, то почнуть мстити за те, що їх побратимів знищили на барикадах, що в окопах генералітет давав можливість їх безкарно бомбити і вмирати намарне. І це страшні реалії, довіри немає в народу ні до кого. Європейські стандарти у такому суспільстві не діють, бо люди нікому не вірять. І відновлення довіри до влади - це найголовніше, що державні мужі повинні робити. Нема чого чиновникам сидіти в кабінетах, треба йти до людей. Так, багатьом те спілкування може бути «не з медом», доведеться отримувати на горіхи, але людей треба слухати, чути. Парламентські вибори ще якось стримують спротив народу, бо всі очікують позитивного для українського суспільства результату. Але намарні ілюзії можуть породити подальші сплески зневіри, рай до нас не прийде просто так. Ми спільними зусиллями зобов’язані його самі створювати, а без діалогу суспільства і влади це просто неможливо.

 

Тому люди також повинні змінюватися, а не тільки влада. Якщо ви бачите негідника, який вимагає від вас якусь довідку за 100 гривень, застережіть його і подайте заяву в прокуратуру. Не спостерігайте!

– Чернівецькі реалії управління: чому, на Ваш погляд, новий міський голова і далі тримає біля себе «старі» обличчя, які були «гвинтиками» міського механізму при режимі Януковича, та не створив команду реформаторів європейського зразка?

– Дуже шкода, що теперішній керівник міста не має бажання крок за кроком здійснювати те, що було обіцяно раніше. Адже реальні кроки спілкування з громадою дали б йому можливість налагодити чіткий діалог з громадою і тоді в кожному районі міста знайшлося б кілька десятків людей, готових на своїх плечах організовувати вирішення тих чи інших проблем, з ними просто треба було налагодити комунікацію. Звичайно, це можна було б робити, якби за його спиною стояли нові люди. Можливо у нього є якісь аргументи, але про них ми не знаємо. Вважаю, що це вкрай треба було робити спочатку і тоді нові люди з новим мисленням могли б здійснити у Чернівцях серйозну реформаторську зміну – у комуналці, культурі, освіті та інших напрямках. Тим часом нині на рівні міських підрозділів діє та сама система, що й раніше, нажаль і надалі продовжує процвітати корупція, є над чим працювати.

- В цих непростих умовах становлення країни чи довіряєте Ви людям і за яким принципом підбираєте оточення?

– Я завжди намагаюся дати можливість тим, хто мене оточує, самореалізовуватися і робити це ефективно. Я командний гравець, який готовий разом з однодумцями йти до перемоги тієї ідеології, яку сповідую. А людей, які є зі мною, ціную більше за всі скарби світу.

Анна МИКОЛАЙЧУК, журналіст
Джерело: Прес-служба Чернівецької обласної організації ВО «Свобода»