Голова обласного осередку НРУ Олександр Бурденюк: Нам кегебісти постійно підкидали невідомі могили патріотів, і ми кинулися з головою у цей вир, замість того, щоб утверджувати державу і брати владу в

ІНТЕРВ’Ю / Вересень 2009-го багатий на ювілеї. Він виявився таким же теплим, як вересень 1989-го, коли вперше прозвучала трембіта з мелодією «Червоної рути» у Чернівцях і коли, майже одночасно, утворився у радянській Україні Народний Рух за перебудову. Саме йому судилося стати згодом могильником великої радянської імперії, адже з утвердженням Незалежності України існування СРСР стало просто неможливим.

Кореспондент БукІнфо вирішив порозмовляти про ті історичні та теперішні часи цієї легендарної громадської організації (тепер – партії НРУ) з головою Чернівецького обласного осередку НРУ, одним із засновників Спілки офіцерів України (СОУ), отаманом Буковинського Козацького коша Олександром Бурденюком.

 - Пане Олександре, минуло 20 років, як було створено в Україні першу масову опозиційну до радянської системи громадську організацію, яка стала передвісником української незалежності. Де ви були у 1989 році? Як ви сприйняли особисто ці зміни? Що вас переконало у тому, що альтернативи українській незалежності немає?

- Мої переконання почали утверджуватися у часи Перебудови Горбачова. Саме тоді у людей з’явився доступ до раніше закритої інформації про сталінські репресії, комуністичний режим. Все це почало публікувалось у пресі. Коди я прочитав про ті звірства, у мене з’явились зовсім інші думки про те, що і як відбувалося в колишньому СРСР. Нарешті, коли я познайомився із деякими архівними документами, мої переконання утвердилися остаточно у тому, що ми маємо утвердити Незалежну соборну Українську Державу.
Коли лише почали говорити про Народний Рух, я ще у 1988 році почав друкувати замітки у «Робітничу газету» про необхідність організацій, які здатні протиставити себе Комуністичній партії і таке подібне.

- Де вас застало створення Народного Руху за перебудову?


- Я служив у Рівненській області місті Дубно, був командиром невеличкої військової частини, у 1989 році звільнився зі служби у званні «підполковник запасу». У листопаді місяці став вступив до лав Руху, а через рік вже став головою Дубинської районної організації Руху. Брав участь майже у всіх пікетуваннях Верховної Ради, починаючи з 1990 по 1994 рік. Особисто знайомий з Дмитром Павличком, Іваном Драчем, був знайомий до смерті з Василем Червонієм, ну і звісно з нашим ідейним наставником В’ячеславом Чорноволом. До речі, його мені доводилося захищати від нападок навіть соратників, ще до того, як він очолив Рух. У мене тоді, як голови районного осередку і члена обласного проводу виникали серйозні дискусії з В.Червонієм і М.Поровським, які очолювали Рівненську обласну організацію Руху. Особливо це стосується перших виборів Президента України, коли багатьма піддавався сумніву високий рейтинг Чорновола. І мені дуже прикро по сьогоднішній день, що не дивлячись на рішення Руху про необхідність єдиного демократичного кандидата від опозиції, свої кандидатури не зняли ні Ігор Юхновський, ні Левко Лук’яненко, які за авторитетом серед людей не могли на рівні змагатися з В’ячеславом Чорноволом.

- А коли ви приїхали на Буковину?

- З кінця 1992 року я почав їздити до рідні. Часто приходив у Народний Дім, де засідання Руху тоді вів Олег Панчук. А у січні 1993 року я остаточно оселився на Буковині, одразу включився у громадсько-політичну роботу, приймав активну участь у заходах, які проводив Народний Рух. А обласну організацію НРУ я вже очолив у 1999 році. Це відбулось після того, як вже загинув В.Чорновіл, стався у партії розкол тими людьми, які, мабуть, і досі не розуміють, що вони робили. Більшість людей вже зараз розуміє, якою постаттю для України був Чорновіл, і що не потрібно було робити ніякого розколу.

- Пройшло 20 років з часу створення Руху. Які, на вашу думку, найбільші здобутки і прорахунки організації за цей час?

- Найбільший здобуток – проголошення Незалежності України. Це те, про що мріяли і поклали голови мільйони справжніх української патріотів. Це здобуток, з яким ніколи не зрівняється жодна українська партія, яка існувала чи буде існувати. Такого рівня, який за своїм здобутком досягнув Народний Рух, вже не досягне ніхто. А втрати чи прорахунки… Після проголошення Незалежності, на жаль, наші окремі патріоти почали думати, що все вже досягнуто, і ми зайнялися співами, перепохованнями. Мені ще у 1991 році казали, що Рух своє зробив, досягнув незалежності України і нам треба лише Демократичну і Республіканську партії, які будуть правити як в США. Багато патріотів дійсно піддалися на це. Це була велика помилка. Нам кегебісти постійно підкидували різні невідомі могили патріотів, і ми кинулися з головою у цей вир, замість того, щоб утверджувати державу і брати владу у свої руки. Між іншим, Чорновіл вимагав провести у 1992 році позачергові парламентські виборі його не підтримали відомі люди, як Дмитро Павличко, Іван Драч, які в той момент були в цьому питанні на боці Леоніда Кравчука. Вони у 1994 році на підтримали також Чорновола на посаду Президента України, а тепер багато що не згадують. Про все це маємо пам’ятати і знати.
Мені дуже шкода, що все так трапилося, оскільки В’ячеслав Чорновіл мав великі шанси стати тоді президентом країни.

- Після того Рух добряче залихоманило. На жаль, ви вже згадували про сумнозвісний розкол…

- Я на власній шкірі пройшов ті випробовування. Ще коли я очолював у Рівненській області районний осередок Руху, біля мене крутилися люди, які на всіх наших заходах намагалися найрізкіше щось сказати проти Леніна-Сталіна, комуністів. Але це були лише показові такі виступи, щоби відтиснути від організації тих, хто хотів змін, хотів допомогти Рухові, але боялися ось цього радикалізму. Так ж було у Центральному проводі Руху. Тобто були заслані люди, яких згодом зрозуміли і «відшили». Ми послабили Рух ще тоді. Ми почали будувати на ґрунті НРУ інші партії. На жаль, багато що продовжується і по сьогоднішній день у відношенні до нашої сили. Ми досі не можемо об’єднатися.

- За вашою інформацією, хто тоді «колов» Рух?

- Якось у 1992 році я був у Києві. Тоді Народний Рух утворювався, як партія. Пам’ятаю виступи Левка Лук’яненка, Дмитра Павличка, який погрожував Чорноволові вийти зі своїми прихильниками з політехнічного інституту (де проходив установчий з’їзд) і провести альтернативні збори. Його палко у цьому підтримувала Лариса Скорик і Іван Драч. Я тоді сказав Павличкові: «Якщо ви не довіряєте Чорноволові, то йдіть до нього в заступники і не дайте йому зробити то, що ви вважаєте не потрібним». Але це закладалися підвалини під розкол. Ну а коли він стався, то серед фігурантів, на жаль, були і наші земляки, пани Філіпчук, Манчуленко. Як один із засновників Спілки офіцерів України я був на всіх таких заходах, це все у мене було перед очима. Чорновіл бачив мою активну діяльність, вже згодом він зі мною особисто познайомився.

- Як ви гадаєте, чому сьогодні Рух, як партія, втратив свої провідні позиції у суспільстві? Невже лише через тодішній розкол? Чи доцільно у таких умовах висувати на виборах президента свого кандидата?

 

- Я вам скажу відверто: з тією свідомістю, яка нині є в українського народу, немає значення хто буде президентом. От міняються президенти, а в державі стає ще гірше. Чому? А тому що не вистачає національної самосвідомості. Якщо наш народ не готовий сьогодні відстояти свою позицію, як громадянина незалежної держави Україна, де сьогодні частина тягне до Росія, а частина до Америки, а за Україну ми не чуємо такого віддання, прагнень з укріплення держави, то нічого ми не зробимо. Я відверто заявляю про те, що ми не маємо справжню українську владу, оскільки досі не визнана Українська Повстанська Армія (УПА). Як можна погодитися з тим, що люди, які віддавали своє життя за свою державу, іменем якої сьогодні спекулюють і говорять, але не визнають цих героїв! То можна говорити що є у нас українська влада? Так само як не сприймаю тих, хто кричить і називає «Велика вітчизняна війна». Яка велика вітчизняна? Коли два найлютіших, найстрашніших вороги України воювали і використовували Україну, хто як хотів, нищити нашу націю, називати це «Великою вітчизняною?» Ось поки цей світогляд не зміниться, поки не буде цього розуміння, не буде єдиної помісної православної церкви… Поки цього немає, і цього не відстоюють, нехай не плачуть, що їм погано живеться. Навіть на Буковині половина церков Московського патріархату! Як можна зрозуміти таку позицію? Хіба вона українська? Поки наші люди не зрозуміють, що радянська влада була гіршою від фашистів по відношенню до свого власного народу – це теж одна з речей, яка має бути усвідомлена суспільством.

- Сьогодні НРУ входить у Блок національних сил Буковини. Що вас спонукало влитися у цей блок і які завдання перед собою ставить Рух саме в межах такого блоку?

- Ще задовго до цього ми на Буковині блокувалися з УНП. Я постійно виступав за те, щоб у блок були об’єднані всі національно-патріотичні сили. Тому, коли виникла така пропозиція, наша обласна організації її підтримала повністю. Це дуже позитивний момент. Більше того, я був би радий, щоб такий блок було створено на всеукраїнському рівні. Це єдиний порятунок для України.

Щодо Руху, то на завершення скажу, що всі плани, розробки та ідеї громадської організації перейшли до створеної і нині діючої партії – Народного руху України. Ми з гордістю говоримо, що ми - правонаступники легендарного національного громадського руху в країні. Рух був, є і завжди буде! НРУ ще докладе зусиль, щоб виконати нове основне завдання – привести до влади державо творців, які найперше думатимуть про укріплення і розбудову української держави.

- Коли, на вашу думку, Україна матиме президента - рухівця?

- Тоді, коли підніметься свідомість наших громадян до такого рівня, про який раніше я сказав. За краще життя треба боротись, а не його чекати. Робити це розумно і цивілізовано. На жаль, багато хто ще чекають на месію, яка буде їм щось добре робити, а вони спостерігатимуть. Ні, шановні! Потрібно прийняти закони для всіх, і примусити ВСІХ жити і працювати за цими законами – починаючи від президента і закінчуючи двірником. Я переконаний, що рано чи пізно, ми все одно цього досягнемо в суспільстві. Звісно, за активної, плідної участі невмирущого Народного Руху України!

- Дякую за розмову.



Сергій ЗАРАЙСЬКИЙ, БукІнфо (с)

Фото автора з архіву сайту


 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації