Олександр Бондаренко: "Моїм колективам важко давалися матчі з "Буковиною"

 "Я грав під керівництвом такого чудового тренера, як Віктор Прокопенко"

- Олександре, у 1992 році Ви зіграли у національній збірній України. Які враження залишилися від цих матчів ?

- Це моя молодість. Здавалося, що тоді усе було краще. Я грав під керівництвом  такого чудового тренера, як Віктор Прокопенко. Таке у житті не забувається ніколи. 

 - Ви тривалий час виступали в угорському клубі БВШЦ (Будапешт). Можна припустити, що це були найкращі роки Вашої кар'єри футболіста…

- В Угорщині мене двічі визнавали кращим захисником країни. Там не такий атлетичний футбол, як у нас. Коли я потрапив в Угорщину, то насолоджувався грою. Та й поля тоді в цій країні були у чудовому стані. Якщо заїдеш у якесь село, то побачиш ідеальний футбольний газон. Дійсно, в Угорщині я провів непогані сезони. Хоча із задоволенням згадую періоди, коли грав у одеському „Чорноморці”, запорізькому „Металурзі”, у команді „Таврія” (Сімферополь). 

"Нішніанідзе виконав усі свої обіцянки"

- У сезоні – 90 Ви допомогли запорізькому „Металургу” здобути путівку до вищої союзної ліги. Однак, зігравши 7 матчів у елітному дивізіоні, опинилися у команді „Темп” (Шепетівка). Чому так сталося ?

- Я місяць лежав у лікарні зі струсом мозку. Після цього важко було потрапити до основи „Металурга”. А мені хотілося грати. Я підійшов до Ігоря Надєїна, якому  сказав: „Якщо Ви на мене о завершення сезону не розраховуєте, то може віддасте іншій команді ?”. Тоді вже стало зрозуміло, що СРСР перестане існувати, а „Темп” ставив завдання виграти Кубок України. Виграш цього трофею давав право грати у вищій лізі чемпіонату Незалежної України. Мене ж запросили у шепетівську команду на три місяці. 

- Президентом клубу „Темп” (Шепетівка) був тоді Джумбер Нішніанідзе, який мав бізнес у Чернівецькій області. Як у Вас склалися стосунки з цією людиною ?

- Нішніанідзе виконав усі свої обіцянки. Він хотів мене залишити у команді. Однак, я йому чесно сказав: „Граю три місяці. А далі – на мене не розраховуйте”. Коли я повертався у Запоріжжя, де планував грати у „Торпедо”, то Джумбер Нішніанідзе зрозумів моє рішення. Від співпраці з цією людиною у мене залишилися лише приємні спомини. 

- Вийшло так, що Ви часто протидіяли чернівецькій „Буковині”. Які враження залишилися від цих матчів ?

- Якщо моя команда брала очки у Чернівцях, то до цього прикладала максимум зусиль. Моїм колективам дуже важко давалися матчі з „Буковиною”. Траплялося таке, що ми програвали. Колись „Буковина” (Чернівці) була сильною командою.

"За кар'єру гравця , напевно, не ставав лише у ворота" 

- Коли Ви грали у команді „Дністер” (Овідіополь), то демонстрували непогану результативність …

- Мені довелося змінити амплуа. За кар'єру гравця, напевно, не ставав лише у ворота. Зрештою, вміння грати на різних позиціях, то дуже добре. 

- Робота з якими тренерами Вам запамяталася найбільше ?

- З Віктором Прокопенком. Царство йому небесне. Можу також відзначити таких фахівців, як Ігор Надєїн, Олександр Томах (вихованець чернівецького футболу – авт.), угорця Шандора. 

- Які, на Ваш погляд, причини сьогоднішніх невдач одеського „Чорноморця” ?

- Колись Валерій Лобановський казав: „Дрібниць у футболі не буває”. Тому коли починають економити на футболі, то тоді буде плачевний результат. 

- Олександре, чим Ви зараз займаєтеся ?

- Я і далі залишаюся у футболі, бо крім нього у житті більше нічого немає. На жаль, у інших сферах діяльності, ми, за великим рахунком, нікому не потрібні.

- Щоби Ви хотіли побажати буковинським прихильникам футболу?

- Мати команду вищого дивізіону. Таке місто, як Чернівці мусить бачити футбол високого гатунку.

Довідка БукІнфо

Олександр БОНДАРЕНКО народився 29 червня 1966 року в Запоріжжі. Виступав у командах „Металург” (Запоріжжя) – 121 (5), „Таврія” (Сімферополь) – 51 (5), „Темп” (Шепетівка) – 16 (3), „Торпедо” (Запоріжжя) – 26 (1), „Чорноморець” (Одеса) – 27, БВШЦ (Будапешт, Угорщина) – 138 (6), „Зірка” (Кіровоград) – 21 (2), „Дністер” (Овідіополь) – 59 (18). Грав у національній збірній України. Захищає кольори ветеранської команди „Ришельє” (Одеса).

Олексій МАМЧУК, БукІнфо, (с)

www.bukinfo.cv.ua

Фото football.odessa.ua