Владислав Лупашко: «У «Буковині» створено чудову атмосферу»
- Владиславе, як у тебе виник варіант із виступом у «Буковині» ?
- Тренерський штаб чернівецької команди мав зацікавленість у гравцеві, який виступає на позиції центрального півзахисника. Ми обговорили усі питання, і я приїхав у «Буковину».
- Які у тебе враження від нашої команди ?
- У «Буковині» працює амбіційний тренер Вадим Заяць. Це дуже добре для колективу. Якщо є амбіції з боку керівництва клубу та тренерського складу, то команда постійно прогресуватиме. «Буковина» - хороший колектив. У команді створено чудову атмосферу.
Перед «Буковиною» стоїть завдання посісти 5 місце. Вважаю, що ми зможемо досягти цієї мети. Для того, щоби вирішувати серйозні завдання, треба розвивати інфраструктуру клубу та йти у ногу з часом. Треба мати пристойні тренувальні поля. Знаю, що у Чернівцях хочуть досягти цього. Зрештою, коли команда досягає результату, то легше привернути до неї увагу з боку забезпечених людей, які прагнуть допомагати футболові.
- Чи пересікався раніше з нинішніми гравцями «Буковини» ?
- Раніше виступав у одній команді лише з Олександром Семенюком. А іншим гравцям «Буковини» я протидіяв тоді, коли грав у різних командах.
- Владиславе, відомо, що у чемпіонаті України (ДЮФЛ) ти виступав за УФК (Дніпропетровськ), а твоїм настаником був Віктор Ястребов, який тренував відомого футболіста Віктора Скрипника...
- Я родом з міста Білгород – Дністровський Одеської області. А у 8 класі переїхав у Дніпропетровськ. Там займався чотири роки та закінчив школу. Були варіанти з «Дніпром», однак тоді втрутилися агенти. Вони сказали, що краще стати гравцем команди «Борисфен» (Бориспіль). Тоді буде більше можливості переїхати у чемпіонат Росії. Я не жалкую про те, що потрапив у «Борисфен». Це досвід.
- Владиславе, ти захищав кольори донецького «Металурга». З яких причин тобі не вдалося закріпитися в основному складі колективу з Донецька ?
- Впродовж двох років я був капітаном дублюючого складу донецького «Металурга». Усе нібито було добре. Незважаючи на те, що у «Металурзі» виступало багато іноземців, я завжди тренувався та перебував на усіх зборах із першою командою. Врешті – решт, змінилися тренери, амбіції. Сказали, що треба вирішувати завдання у дублі. Молодих футболістів перевели у дублюючий склад. Ми там і грали. Потім був перехідний період. Я сподівався на те, що гратиму у першій команді. На жаль, мені не надали цієї можливості.
- І ти вирішив стати гравцем команди «Княжа» (Щасливе)...
- Мені зателефонував Степан Матвіїв, який тоді тренував команду «Княжа» (Щасливе). Він запропонував перейти у його колектив. Команда з Київської області ставила перед собою серйозні завдання, і я погодився перейти у «Княжа». Ми увійшли у першу лігу, однак нестабільна фінансова ситуація у країні призвела до того, що довелося перейти у ФК «Львів». ФК «Львів» - дуже хороша команда. Ми з дружиною закохалися у Львів. До речі, до мого переходу в «Буковину» нам сказали те, що Чернівці дуже схожі на Львів. Кажуть, що Чернівці – дуже гарне місто. Тому цікаво познайомитися з ним.
- Владиславе, останнім часом ти виступав у столичній «Оболоні», яка у елітному вітчизняному дивізіоні була «грозою авторитетів». Нещодавно цей клуб зник з футбольної карти України...
- Усе було гаразд, однак неузгодженість у діях керівництва клуба впливала на команду. Не було, насамперед, послідовності у роботі. Спочатку усе було добре. Нас усім забезпечували. І все ж, одного моменту усе почалося, так би мовити, «ломатися».
- Розкажи про свою родину...
- Я одружений понад два роки. Дружину звуть Катерина. Виховуємо доньку Меланію, який виповнився 1 рік і 3 місяці. Дуже скучив за своєю родиною, яка мешкає неподалік від Києва.
- Якими будуть твої побажання буковинським уболівальникам ?
- Запрошую наших уболівальників на домашні матчі «Буковини». У нас щось може не виходити, однак можу гарантувати одне: команда буде битися. Хочу побажати шанувальникам футболу ходити на поєдинки нашої команди та шукати у грі «Буковини» позитивні моменти. На жаль, іноді вболівальники запам'ятовують погане. Треба радіти футболові, а ми прагнутимемо досягти позитивного результату.
БукІнфо (с)
Фото Романа Ковальчука
Більше новин по темі:
-
Василь Вірастюк розповів про зради дружині, новонародженого сина, вогнепальне поранення, суд з колишньою та складні стосунки з Іво Бобулом
-
Командир 107 чернівецької бригади ТрО Ігор Ісаченко про важкі бої, війну, своє нове призначення та плани
-
«Тепер я на Буковині»: Як відважна Олена з Херсонщини допомагала ЗСУ в окупації і як дивом залишилася живою
-
Депутат ВР Єгор Чернєв розповів про новий закон про мобілізацію і як каратимуть ухилянтів
-
"Велику Писарівку ворог рівняє із землею": Воєнна кореспондентка з Сумщини Оксана Ковальова розповіла буковинцям, як працювала та жила під постійними обстрілами
-
«Вирвалася із самого пекла…» Неймовірна історія лікарки з Маріуполя Ганни Кальченко, яка нині допомагає землякам у Чернівцях