Стас П’єха познайомився у Чернівцях із дівчиною, яку під ранок проводжав додому

ЕКСКЛЮЗИВ / 

Через невелику перерву в гастролях Україною Стас залишився у Чернівцях на кілька днів. Тож часу вистачило не тільки на сольний концерт у муздрамтеатрі, а й на відпочинок і знайомство з чернівецькими прихильницями.

- Принесіть аскорбінової кислоти, Стас трохи прихворів у дорозі, - просить адміністратор за годину до виступу.

Однак вже на сцені зірка у повному порядку: весело спілкується із публікою і навіть кепкує з колег «по цеху». Під час виконання пісні «Она не твоя» копіює різкі рухи партнера по дуету Григорія Лєпса і входить в його образ, поправляючи на носі темні окуляри. Хоч зал заповнений не на сто відсотків, енергетика зашкалює.

Виконавши свої найпопулярніші пісні, П’єха не забув і про свою зоряну бабусю:

- Цьогоріч Едіті Станіславівні виповнюється 75 років, із них 55 вона провела на сцені. І я присвятив бабусі пісню «Звезда», яку написав сам.

Звичний хід Стасового виступу розбавили музиканти, які потішили публіку «Червоною рутою». А бек-вокалістка заспівала для чернівчан українською. Після виступу Стас П’єха півгодини роздавав автографи.

Команда П’єхи вечеряла у ресторані нічного клубу «Egoist palace». Особливих вимог до харчування ні в кого не було, хіба троє тримали піст. Окрім основних страв налягали на десерти, алкоголю майже не торкалися. За столом змагалися у розповіданні анекдотів. І тут чемпіоном виявився Стас. На завершення вечірки музиканти відправилися до більярдної, а П’єха віддав перевагу спілкуванню із чарівною чернівчанкою за горнятком кави. Уже під ранок він провів її додому – в один із мікрорайонів міста. Сам же вирушив до готелю «Графська садиба», де зупинилися музиканти.

«У буковинських Карпатах у нас з бабусею були своя хатинка і кінь»

Кореспондент БукІнфо мав нагоду поспілкуватися із співаком. Пропонуємо вам невеличке інтерв’ю.

- Стасе, складається таке враження, що у Чернівцях ти наче вдома.

- Це й не дивно. По-перше, люди, та й саме місто, просто чудові. Так склалося, що у мене є друзі з Чернівців. На зйомках одного з телепроектів я познайомився із вашим земляком Нікітою Добриніним. Він був одним із ведучих, а я сидів у журі. Швидко з’ясувалося, що нам є про що поговорити. Тож коли він зателефонував і попросив привітати на сцені його маму, я з радістю відгукнувся на його прохання. Окрім того, із самого дитинства я навідувався у ці краї разом із бабусею.

- У неї був будиночок у Путилі?

- Так. І, на жаль, він нам уже не належить. Уперше ми навідалися у Карпати, коли мені було чотири роки. Відтоді кожне літо я проводив у Путилі. І в мене там був власний кінь. Під час останнього візиту на Буковину я навіть попросив звозити мене до того містечка. До речі, саме в горах я почав розуміти українську мову. Та й взагалі я страшенно люблю Україну.

- Настільки, що заради зйомок у «Голосі країни» погодився певний час пожити у Києві?

- Взагалі не було жодних перешкод, щоби брати участь в українському проекті! Україна багата не лише пишними формами і красивими обличчями, але й голосами. Голос – це також частина фізіології. Скажу, що в Україні більший запас такого природного драйву, більше сил, особливо у дівчат. У Росії ти слухаєш такий голос, один із ста і думаєш: "Господи, як вона співає!". А тут чи не всі так співають. 

- Тому ти «здав» свою попередню бек-вокалістку Нілуфар на другу частину проекту і взяв у свою команду учасницю першого «Голосу» Катю Грачову?

- (Сміється) Катя просто чудова! У неї дуже дзвінкий голос – це неймовірно гарно. А за Нілу і деяких учасників я вболіваю. Я добре відчуваю людей, оскільки сам психолог за освітою, і маю великий досвід спілкування. Часом з’являється відчуття, що деякі люди - дуже чисті і справжні.

Ігор КРАВЦІВ, БукІнфо (с)

фото Романа Ковальчука, Geometria