«Михайле, ви знаєте, що у вас народився син?!» Однокласниця Володимира Івасюка розповіла БукІнфо про юного музиканта, котрий народився й виріс у маленькому містечку Кіцмань та прославився на весь світ

Я ПІДУ В ДАЛЕКІ ГОРИ... / 

 

Ще у далеких сорокових, коли Михайло та Софія Івасюки разом вчили дітей української мови у Кіцманській середній школі, ніхто не здогадувався, що у них може народитися хлопець, який у майбутньому зазнає світової творчої слави.

 

" 4 березня 1949 року був звичайний робочий день. Олена Василівна Цибульська, завуч школи, відчинивши двері зайшла до кабінету і сказала: 

- Михайле Григоровичу, ви чому ще тут?

- Як чому? Працюю!

- А ви знаєте, що у вас народився первісток? – засміялася директриса.

 

Від почутої звістки, Михайло Івасюк залишив роботу, замотав в'язаний чорний шарф, бо у ті березневі дні ще лютували морози, і побіг у лікарню," - із ледь помітною посмішкою розповідає Галина Семенюк, яка гостинно запросила кореспондентку БукІнфо до себе додому, щоб розповісти цікаві подробиці з життя свого знаменитого однокласника - Володимира Івасюка.

 

  

Довший час Галина Василівна працювала вчителькою музичної школи. Вчила дітей грі на фортепіано і розповідала біографії відомих музикантів, по крихтах збираючи інформацію зі книг та рідкісних публікацій. Зізнається, що найбільше любить розповідати про композиторів, як прославили наш край, особливо про свого однокласника, молодого творчого "українського націоналіста" – Володю Івасюка.
 

Тоді молодому подружжю Івасюків виділили будинок у Кіцмані, куди батьки принесли первістка і почали жити повсякденним сімейним життям. Кажуть, легендарною стала колиска, яку батько зробив своїми руками і щовечора гойдав у ній сина, наспівуючи пісні.
 

"Батьки Володі приділяли велику увагу творчому розвитку. Брали його із собою на різні заходи, збори, культурні вечори, він був присутній на репетиціях учительського хору, де співав сам Михайло Григорович. Так у нього зароджувалася любов до музики. Через два роки у Володі з'явилася сестричка Галя (наймолодша Оксана народилася через 11 років після Володі, - авт.) і батько вирішив залучати дітей до творчості. Так юний композитор почав вчитися грі на скрипці," - Галина Василівна показує архівні фото, які зберігає більшу частину свого життя ніби свої, родинні.

Але музична школа знаходилася у Чернівцях і жителям малого містечка було не просто в ті часи добиратися до обласного центру. Тоді Михайло Івасюк посприяв відкриттю такого закладу у рідному Кіцмані.
 

"Пам'ятаю, мені батько розповідав, як приходив до нього Михайло Григорович і казав: - Василю, запиши свою дівчину до музичної школи. Ти граєш на різних інструментах, нехай твоя донька теж вчиться," - Галина Василівна ділиться власними життєвими історіями, які також тісно були пов'язані із родиною Івасюків.

Так, у 1955 році було сформовано списки дітей, які хотіли навчатися музики. За ініціативи Михайла Григоровича було відкрито філію Чернівецької музичної школи у м.Кіцмань.
 


"У 1956 році я, Володя та багато інших дітей, переступили поріг школи і почали своє навчання в одного вчителя – Юрія Миколайовича Візнюка. Багато батьків хотіли щоб їхні діти вчилися музики, тому доїжджали до Кіцманя здалеку," - пригадує пані Галина.
 


Білявий хлопчина із блакитними очима, скромний, вихований, дружелюбний, таким його знали однокласники, друзі, вчителі. Завжди із хорошим і творчим настроєм.

"Моя мама працювала вчителькою і завжди Володю ставила у приклад, хвалила його почерк, малюнки, казала, що він дуже талановитий і здібний учень," - із легкою посмішкою на вустах говорить Галина Василівна, й продовжує згадувати спільні юнацькі роки.

У 7-му класі Володя вступає до «київської десятирічки» за класом скрипки-альт. Навчання було важким, інші вимоги, стандарти. Через пів року Володимир завітав до Кіцманя і починає вчитися грі на фортепіано.


На цьому фото присутній Анатолій Івасюк - двоюрідний брат, який працював лікарем швидкої допомоги у Кіцмані

"У школі часто готували різні вечори, КВК, концерти. Пам'ятаю, ми малювали плакати, а він сидів за роялем, грав і як закричить до нас: "Дівки, давайте швидше, я ж вам підігрую", - сміється Галина Василівна.

Один із перших ансамблів, де звучали пісні молодого композитора, називався "Буковинка". Виступ у рідному Кіцмані на одному конкурсі з авторським твором "Моя пісня" приніс учасникам перемогу. Молоді хлопці та дівчата потрапили до Києва, де їх нагородили екскурсійною поїздкою по Дніпру.
 


"До речі, дівчина, яка стоїть ліворуч від Володі, його перша справжня любов - Людмила Шкуркіна. Вони певний час зустрічалися, але після того, як він вступив до медінституту, чомусь перестали спілкуватися. Та недовго він провчився.
 
 
Один випадок негативно вплинув на його медичну кар'єру. Композитор відпочивав із друзями у місцевому кафе і, повертаючись додому через парк, хлопці побачили бюст Леніна. Одному із товаришів закортіло одягнути шапку на пам'ятник. Почали кидати, хто ж закине. Шапка десь зачепилася і через спробу дістати його, юнаки зламали монумент. Відкрили карну справу, їх відрахували із університетів, навіть були на виправних роботах," – каже Галина Василівна.

1960 року сім'я Івасюків переїхала до Чернівців. Михайло Івасюк став професором і почав викладати в Чернівецькому державному університеті українську мову та літературу. Саме шістдесяті стали для Володимира найпродуктивнішим.
 


"Він любив їздити у гори і збирати різні старовинні пісні, балади. Природа надихала його на створення чудових творів. Прогулюючись полониною, він зустрів місцеву жительку, яка розповіла йому легенду про "Червону руту". - Галина Василівна повільно витягує з потертої папки із надписом "Володимир Івасюк" власні рукописи: "Легенда про червону руту" і перший текст пісні "Червона рута", які переписала зі старих журналів, які просто боялася втратити.
 



Саме легенда про «червону руту» сильно надихнула молодого композитора на твори, які нині відомі у всьому світі – «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Я піду в далекі гори», «Балада про мальви» та тагато інших. Саму ж знамениту «Червону руту» Володя присвятив своїй одногрупниці Марії Соколівській…

На піснях Володимира Івасюка виросло не одне покоління українців, ним досі захоплюються, він завжди є сучасним й зрозумілим всім поколінням. Його відомі музичні твори співали у найвіддаленіших куточках світу українською мовою.
 


Педагог Львівської консерваторії Лешик Мазепа назвав пісенну творчість Івасюка «яскравою музичною пам'яткою епохи, що породила "шістдесятництво».
 


Справді, його самого у певному сенсі можна вважати "шістдесятником". Адже творчість Івасюка стала символом майбутнього відродження української нації, провісником майбутніх змін, які привели до вистражданої Незалежності...

Даяна ГРУБЕР, студентка ЧНУ ім. Юрія Федьковича
Фото автора. Використані світлини музею Володимира Івасюка у Кіцмані та власного архіву Галини Візнюк

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації