В'ячеслав Ковалевський: "Якщо прийшов у баскетбол, то це має стати улюбленою справою"

Нещодавно у Чернівцях побував відомий український баскетболіст В'ячеславКовалевський, який дебютував у рівненському «Пульсарі» ще у 1994 році. Виступаючи у вітчизняній Суперлізі, Ковалевський протидіяв багатьом майстрам нашого баскетболу. Зараз 34 – річний гравець продовжує захищати кольори рідного «Пульсару», який, до речі, є суперником чернівецької «Стріби» в чемпіонаті України (вища ліга). Під час візиту в Чернівці В'ячеслав Ковалевський погодився на інтерв’ю БукІнфо.

«Було навіть таке, що Сергій Ліщук плакав»

- В'ячеславе, розкажи про свої перші кроки в баскетболі ?

- Я родом із Бердичева. Свого часу тренери ходили по школах, де шукали високих хлопців. Одного разу тренер помітив мене та запропонував зайнятися баскетболом. Ось і до цього часу моє життя пов’язане з баскетболом.

- Як ти потрапив у рівненський «Пульсар» ?

- У Рівне потрапив випадково. Я вчився у рідному Бердичеві, а також вирішив вступити до Волинського педуніверситету. Цього зробити не вдалося. Однак, мій тренер Юрій Кузік був знайомий з рівненським фахівцем Сергієм Шемосюком, тому я опинився у Рівному. У це місто приїхав разом із Анатолієм Дубнюком, який багато років захищав кольори «Пульсару». Я ж вже 15 років виступаю у рівненській команді.

- Які сезони у футболці рівненської команди тобі запам’яталися найбільше ?

- Той сезон, коли ми перемогли у вищій лізі чемпіонату України та з першої сходинки потрапили у Суперлігу. Я став кращим гравцем, а Сергій Шемосюк – кращим тренером року. У перші сезони в Суперлізі ми посідали четверту сходинку, а за підсумками плей – офф ставали п’ятими.

- Ти багато років захищаєш кольори «Пульсару». У тебе були запрошення з інших клубів ?

- Мені важко казати про це. Не виключаю того, що мною цікавилися інші команди. Можу припустити, що запрошення йшло через клуб, який, можливо, вирішував продовжувати зі мною співпрацю.

- Свого часу ти вирішив завершити кар’єру баскетболіста. З чим це було пов’язано ?

- У мене була важка травма. Впродовж року я поновлювався від травми у «Пульсарі». Після відновлювального процесу зіграв кілька матчів. Однак, я зрозумів те, що треба закінчувати з баскетболом, бо не можу грати на високому рівні. Щобільше, мені здалося, що я вже ніколи не вийду на той рівень.

Баскетболом не займався практично півроку. Однак, у Рівному є аматорська ліга. У ній беруть участь декілька колективів. Спочатку виступав у одній з команд. Я потихеньку розпочав грати. Проводив на майданчику 2-3 хвилини, а потім грав за БК «Сарни». Тоді моє перебування на майданчику обмежувалося 5 хвилинами, а вже наприкінці сезону я міг грати і увесь матч. Я зрозумів, що можу ще пограти. Хоча надій на те, що повернуся у «Пульсар» у мене не було. А згодом мені запропонували на пристойних умовах пограти в «Черкаських Мавпах». Я трохи подумав і погодився. Вже потім вийшло так, що я пограв у Черкасах лише три місяці.

- З яких причин ти не затримався в Черкасах ?

- У Черкасах команда дуже хороша. Я відіграв лише один тур, де ми протидіяли команді з Севастополя. У кримських баскетболістів ми виграли з великою перевагою. Я зрозумів, що в черкаському клубі дають дорогу молодим гравцям. Не виключаю того, що через це зі мною вирішили розстатися.

- Чи підтримуєш контракт із відомими гравцями Сергієм Ліщуком і Віктором Герасимчуком, які пограли разом із тобою у рівненській команді ?

- Я чудово знаю те, як розпочинав грати Сергій Ліщук. Він був тоді ще «зеленим». Було навіть таке, що Сергій Ліщук після ігор плакав. Ліщук – худий баскетболіст зі зростом 210. Йому бігати 30 хвилин було важко. Однак Сергій Ліщук почав працювати над собою. Не дивно, що у своїй кар’єрі гравця він досяг помітного прогресу. Як наслідок, Сергій є гравцем іспанської «Валенсії» та національної збірної України. Я контактую з Сергієм лише влітку, бо не бачу його цілий рік. Коли він приїжджає додому, то збирає свою команду гравців 1982 року народження. Ми впродовж тижня бігаємо для себе в баскетбол.

З Віктором Герасимчуком спілкуюся менше. Зараз він поїхав у «Говерлу». Сподіваюся, що нам влітку вдасться поспілкуватися.

- У «Пульсарі» також виступав багаторазовий чемпіон України у складі київського «Будівельника» Андрій Костко. Як склалася його доля після завершення кар’єри баскетболіста ?

- Андрій Костко живе у Рівному. Він кілька разів змінював роботу. Зараз Костко працює у страховій компанії «Провідна». Андрій одружений. Має дитину, якій виповнилося 4,5 роки.

«Враження від «Стріби» у мене позитивні»

- У чемпіонаті України – 2010/2011 у складі «Пульсару» ти зіграв проти чернівецької «Стріби» та зробив вагомий внесок у перемоги своєї команди. Які враження склалися у тебе від гри буковинського колективу ?

- Я дивився гру чернівецької команди проти колективу «Волиньбаскет». У зустрічі зі «Стрібою» луцькі баскетболісти проблем не мали. Мені здалося, що ми також обіграємо чернівчан. Коли ж «Стріба» приїхала у Рівне, то побачив, що її кольори захищають досвідчені баскетболісти. Після цього подумав, що шансів на успіх навіть на власному майданчику у нас обмаль. Однак, як показала гра, ми можемо перемагати буковинців. Десь у нас пішла гра, а десь у «Стріби» ще не налагоджена взаємодія між гравцями. Чернівецькій команді також не вистачає вдалого проведення кінцівки матчу. Тому ми змогли в обох іграх схилити шальки терезів на свій бік у четвертій чверті. Скажу, що Вашому колективові треба виграти кілька кінцівок зустрічі. Це додасть гравцям «Стріби» впевненості у власних силах. Я не бачу інших варіантів того, як вигравати матчі. Врешті – решт, враження від «Стріби» у мене позитивні. Просто хлопці повинні відчути те, що вони одна команда. А так може те, що кожен гравець демонструватиме свій баскетбол. Зрештою, якщо в Чернівцях і надалі буде баскетбольна команда то необхідно «зліпити» її кістяк та розвиватися далі.

- З якими гравцями «Стріби» ти виступав у одній команді ?

- У Черкасах пересікся з Віталієм Скріповим. Коли ми грали проти чернівчан у Рівному, то він лише дебютував у «Стріби». Віталій – хороший хлопець та кваліфікований баскетболіст. Вважаю, що Скріпов зможе допомогти буковинській команді. Знаю також декілька гравців «Стріби». Зокрема, Антона Рожкова.

- Зараз кольори рівненського «Пульсару» захищають багато молодих баскетболістів.. Це робиться через брак коштів чи просто політика клубу передбачає ставку на доморощених виконавців ?

- І те, і інше. Політика клубу така, що краще взяти своїх гравців. Зокрема, «Стріба» набрала баскетболістів, а гри немає. У Рівному є перспективні хлопці. Я не бачу змісту залишати їх на лаві запасних. Тим більше, що наші команди не виступають у Суперлізі, від не вимагають якогось конкретного досягнення. Зрозуміло, що є завдання досягти мінімуму. Хлопцям зробити це під силу. Звісно, якщо дозволяють фінанси, то можна запросити досвідчених гравців. На жаль, у цьому плані у нас не все гаразд.

- Як тобі працюється під керівництвом рівненських фахівцв Сергія Шемосюка та Михайла Переверзія ?

- Я знаю цих фахівців вже давно. Мені працювати з ними легко. Зараз нам необхідно втлумачити молодим хлопцям, те як треба грати в баскетбол. Вони не повинні стояти на місці, а постійно прогресувати.

- Чи плануєш виходити на майданчик і наступного сезону ?

- Думаю, що після закінчення чемпіонату України – 2010/2011 пограю ще один сезон. Сподіваюся, що зможу допомогти своїм молодим партнерам набути досвіду в баскетболі. Відчуваю, що можу ще трохи, так би мовити, «побігати».

- Яка твоя оцінка рівня західноукраїнського баскетболу ?

- Його рівень трохи виріс. Нещодавно створили команду в Чернівцях, є непоганий колектив у Луцьку. Зараз грати у вищій лізі досить цікаво. У нашій групі є беззаперечний лідер «Черкаські мавпи». Інші ж команди можуть попсувати нерви будь – якому суперникові. Навіть колектив «Тернопіль – ТНЕУ» не варто скидати з рахунків. Я радію від того, що у нас зявляються конкурентоспроможні команди. Хотілося би того, щоби вони змогли скласти конкуренцію клубам зі Сходу України.

«Сергій Шемосюк ставив мене грати проти того баскетболіста, який був лідером суперника»

- Чи б не хотілося тобі серйозно зайнятися тренерською роботою ?

- Я вже треную дівчат 2000 року народження. Я тільки вчуся тренерській справі, бо працюю лише два місяці. Коли завершу кар’єру баскетболіста, то продовжуватиму працювати з командами дівчат. Якщо вже розпочав якусь справу, то не треба зупинятися на півдорозі.

- Проти якого баскетболіста тобі гралося найважче ?

- Сергій Шемосюк ставив мене грати проти того баскетболіста, який був лідером суперника. Вважаю, що мені це пішло на користь, бо я набув великого досвіду. Дуже важко було грати проти одесита Вадима Пудзирея, Дениса Іванова, який зараз перебуває у Дніпропетровську, а раніше грав у «Будівельнику». У Білій Церкві грав такий баскетболіст, як Володимир Телєгін. У кожній команді був снайпер. Мені цікаво було протидіяти таким баскетболістам.

- Розкажи про свою родину ?

- Моя дружина Альона родом із Рівного. Виховуємо двох дітей – доньку Вікторію та сина Євгена. Донька займається баскетболом.

- Як проводиш свій вільний час ?

- Коли випадає вільна хвилина, то люблю почитати книжку. Читаю, зазвичай, перед сном. Це для того, щоби добре спалося. Звісно, що вільний час намагаюся провести з родиною.

- Якими будуть твої побажання юним баскетболістам?

- Якщо людина прийшла у баскетбол, то він повинен стати для неї улюбленою справою. Вважаю, що можна досягти будь – якого рівня. Треба лишень ніколи не зупинятися у своєму розвиткові.

Довідка БукІнфо

В'ячеслав КОВАЛЕВСЬКИЙ народився 25 листопада 1976 року в Бердичеві Житомирської області. З 1994 року (з перервою) захищає кольори рівненської команди «Пульсар». У сезоні – 2009/2010 виступав у клубі «Черкаські Мавпи». У 2008 – 2009 роках грав у БК «Сарни». Чемпіон України – 1999/2000 (вища ліга), фіналіст Кубку нашої держави, переможець аматорської першості України (2009 рік).

Олексій МАМЧУК, БукІнфо (с)

Фото сайту БК "Пульсар"