Іван Мунтян вважає, що облпсихлікарню має переймати «гідне лікування пацієнтів», а не «інсинуації навколо другорядних речей»

Днями я відвідав комунальну установу «Чернівецька обласна психіатрична лікарня», яка підпорядковується обласній раді. Відвідав без завчасного попередження – хотів побачити реальний стан справ у закладі і умови перебування пацієнтів там, а також обговорити з медичним колективом проблеми закладу і ймовірні шляхи їх вирішення. І переконався, що це було не просто потрібно і вчасно – це вже назріло.

З перших вуст я дізнався про те, як непросто працювати медичному персоналу з такою категорією пацієнтів. Попри те, що загалом лікарі, медсестри, санітарки – це люди особливо жертовної професії, у психлікарні ця жертовність іноді набуває розмірів безмежності… Коли медики за свої кошти купують вапно, аби хоч якось прикрасити побут пацієнтів і свої власні робочі місця. Коли власноруч фарбують стіни. Коли змушені приймати пацієнтів у відділення з ліжками ще радянського зразка… І коли жодної копійки не залишається лікарні зі сплат тих господарюючих об’єктів, які розташувалися на землях лікарні і сплачують орендну плату в міський бюджет.

Під час спілкування, мені вдалося переконати колектив у правдивості того, що вони і так начебто знали, але не насмілювалися повірити. Що вони і є господарями і своєї лікарні, і території, на якій вона розташована.

Адже величезною помилкою, як на мене, було дозволити міській раді Чернівців вилучити частину землі лікарні і передати підприємцеві. Йдеться про чималий ринок «Формаркет», через який проходять суттєві товарообороти, і «на задвірках» якого скніють корпуси психлікарні. Так, підприємець сплачує оренду – але лікарня від того не має жодного зиску. Та ще й землю втратила.

Натомість 70% коштів за оренду землі обласної комунальної установи можуть залишатися в комунальній установі! Якщо не передавати землю містові. І ось підтвердження: інший підприємець (ПП Чоботар) міг би сплатити вже кілька мільйонів податків, якби свого часу міська рада не вилучила частину землі від лікарні, а решта була би належно оформлена. Скільки корисного втратила лікарня через політичні моменти і нестиковки!

Але це обов’язково буде надолужено, я впевнений. Тому що саме лікарні належить право ініціювати будь-які господарські дії і її корпусах і на її території. І я демонстрував колективові непоодинокі листи-звернення колишнього в.о. головного лікаря пана Азова (присутнього і цього дня на нашій зустрічі) з проханням дозволити надати в оренду підприємцеві земельну ділянку і незадіяні приміщення, аби лікарня могла отримувати додаткові надходження на потреби установи… Без обговорення з колективом та відповідності чинному законодавству обласна рада не чинитиме жодних дій щодо закладу – як його приміщень, території, так і його як юридичної особи.

Це стосується і нинішньої реорганізації установи. Перетворення медичних закладів із бюджетних установ на комунальні некомерційні підприємства є одним із ключових етапів медичної реформи. Маємо закон щодо реорганізації медичної галузі. Облрада створила комісію з реорганізації (перетворення) зазначених комунальних установ.

Прикро, що на простій процедурі реорганізації хтось намагається заробити собі політичних балів і для цього вводить в оману, цілеспрямовано дезінформує і колектив установи, і ціле місто, і навіть область. Наголошую: йдеться суто про РЕОРГАНІЗАЦІЮ, як того вимагають чинні закони. І якщо при реорганізації комісія називається ліквідаційною (ну бо так називається!) – не треба нагнітати і обманювати всіх, що це – ліквідація. Це реорганізація.

Процедура реорганізації типова: установа (в нашому випадку – облпсихлікарня) направляє лист до департаменту охорони здоров’я, яким просять реорганізувати відповідно до цього закону. Департамент направляє відповідного листа в ОДА, яка є суб’єктом підготовки реорганізації. Саме обласні адміністрації готують типові проекти рішень про ліквідацію. Чернівецька облрада проголосувала за проект, підготовлений ОДА, без жодних змін. Облрада призначила голову ліквідаційної комісії за типовою формулою: до складу комісії включені представники департаменту, колективу, облради. Головою комісії призначено працівника цієї лікарні – молодого лікаря, який має відповідну кваліфікацію. Уже за тиждень він доповідав про проведену роботу, і продемонстрував свою цілковиту відповідність цій посаді в комісії. Наразі документи-пропозиції на ДФРР вже також у процесі підготовки.

Не бачу жодної проблеми в тому, що комісію не очолила чинна головна лікарка установи, яка перебувала у відпустці по догляду за дитиною і зараз до середини вересня знову у відпустці, і лише незабаром повернеться до роботи, з чим я її вітаю і бажаю плідної праці на цій чільній посаді у вже реорганізованій установі.

Натомість бачу проблему, що за час відсутності головного лікаря, на жаль, від колективу, окрім ініціатив, на які ми відгукувалися, не надійшло жодного пакету документів на державний фонд регіонального розвитку на проведення капітальних ремонтних робіт. Чекаємо цього вже третій рік. Так не мало би бути.

Тому що наслідком цієї безініціативності є ті гнітючі умови, в яких перебуває частина хворих у відділеннях. Гнітючі – це без перебільшення. Коли з фойє зробили прохідну палату з входом у їдальню і чоловічу палату, то це не проблема фінансів. Коли хворих жінок розташовують у прохідній палаті – практично, в фойє, в яке з одного боку виходять двері чоловічої палати, з іншого – довгий коридор, і нарешті – двері до їдальні, то це не проблема фінансів. Це проблема неправильної організації функціонування закладу вже десятиліттями – від радянських часів, коли людина взагалі не мала жодної цінності. І мабуть, чиєїсь зчерствілості. Я обурений цією ситуацією. Пацієнти – хворі, можливо неповносправні. Але ж не мертві! Нікому не дозволено так обходитися з хворими людьми. Будь-яка людина варта того, щоби поважати її гідність.

Відповідальність за такий стан справ лежить на нас усіх. Тому буквально на найближчу сесію обласної ради винесу питання фінансування обласної психіатричної лікарні. Ми негайно знайдемо кошти для ремонту і переобладнання палат у тих відділеннях, де це найбільш необхідно. Фінуправління вже отримало це доручення, працюємо.

Вірю, що нас усіх більше переймає комфорт і просто гідне лікування пацієнтів, а не інсинуації навколо другорядних речей».