«Дерево життя» Любові Дуб

МИСТЕЦТВО / Якщо вам хоч раз довелося побачити виставку робіт Любові Дуб, ви неодмінно запам’ятаєте надзвичайну позитивну енергію вишитих на полотні картин, їх неповторну магію. Зазвичай ці добрі, щирі і життєрадісні твори подобаються всім: дорослим і дітям, професійним художникам і простим глядачам. Любов Василівна народилася 26 листопада 1929 року в Бессарабському повіті селі Клішківці (тепер – Хотинський район Чернівецької області) в селянській сім’ї. Як і інші селянські дівчата, рано навчилася вишивати «хрестиком». Але більше любила малювати, проте важке життя не давало дівчині можливості розвинути творчі здібності.

Після війни Любов Василівна разом з чоловіком Григорієм переселилася до Чернівців. Влаштувалися на роботу, народилися діти, життя йшло. Але раптом тяжка хвороба Люби перервала спокій родини, змусила ще молоду жінку піти на серйозну операцію, а згодом вийти на пенсію. Пізніше вона влаштувалася надомницею – вишивала, ткала, в’язала.

Спочатку вишивала відомим з дитинства «хрестиком». Але одного разу побачила на виставці твір, вишитий в незнайомій їй техніці «набивки» (різновид гладі, що виконується за допомогою медичної голки), яка створювала своєрідну пухнасту, ніби живу, поверхню. І була вражена. Це було саме те, про що Люба мріяла з дитинства: техніка давала можливість створювати на тканині справжні картини! З цієї пори захоплення вишивкою змінило життя Любові Дуб, надало йому нового сенсу. Нові враження, мрії, фантазії – все давало сюжети, теми для нових творів.

Особливим джерелом натхнення для майстрині завжди була природа, неповторна в різні пори року, але особливо прекрасна в її найулюбленіші – восени і взимку. Пейзаж – невід’ємна частина більшості творів Л. Дуб. В творчості самобутньої народної майстрині втілилася любов до українського народу, його історії і традицій, його життя. Це просліджується в її кращих панно – тематичних полотнах «На панщині», «Дума про хліб», «Земля».

Твір «На панщині» (1986 р.) являє собою зображення сільського краєвиду з численними фігурками людей, більшість яких працює, збираючи врожай. Художниця, вірогідно, змальовує знайомий з дитинства пейзаж рідної Хотинщини: в центрі – поле зі снопами пшениці, на передньому плані невелика річечка з качками і очеретом, колодязь-журавель, водяний млин, на задньому – пагорби, ялинки, хатка з лелеками на даху і вітряк. На полі мирно працюють селяни в білих сорочках. Бачимо тут матір, яка годує дитину, і це нагадує нам відомі шевченківські рядки, власне, як і вся композиція «На панщині».Твір милує око вишуканою колірною гамою, в якій переважають темо-зелений, відтінки брунатного і жовтий, на тлі яких контрастно виступають біло-чорні фігурки людей.

Ніби продовженням теми вищеописаного твору в часі є панно «Дума про хліб», створене трохи раніше, в 1982 році. В центрі картини – річка, яка ділить композицію на дві частини за, так би мовити, просторово-часовим принципом. В нижньому правому куті – сцена зі старого селянського життя, а в верхній частині композиції – нове, радянське життя. На горизонті – зелені гори, за якими червоно-жовте сонце.

До найкращих творів Л. Дуб належить і «Земля» (за мотивами повісті О. Кобилянської). В ньому, як і в композиції «На панщині», насамперед дивує колористичний талант художниці, вміння гамою барв передати основний настрій твору, що є надзвичайно важливим в образотворчому мистецтві. Адже, належачи за матеріалом і технікою виконання до декоративно-ужиткового мистецтва, за композиційно-колірним вирішенням твори Л. Дуб тяжіють до мистецтва образотворчого. Якщо «На панщині» в цілому несе позитивний заряд, прославляє працю людини на землі, то «Земля» просякнута трагізмом. І цей настрій створюється загальним колоритом з переважанням темно-зеленого, брунатного і чорного, з якими контрастують світлі плями одягу селян.

Твори Л. Дуб підкуповують нас надзвичайною щирістю, чистотою і безпосередністю погляду на оточуючий світ. В цьому вони споріднені з дитячими малюнками, тому стилістично належать до т. зв. наївного мистецтва. Його яскравим зразком є твір художниці «Перемога» (1985). На горизонтальній площині видовженого панно перед нами розгортаються основні події Великої Вітчизняної війни крізь призму світобачення майстрині. Тут і Брестська фортеця, і фашистські бомбардування, танки і солдати, взяття Рейхстагу і парад на Красній площі. Незважаючи на деяку перевантаженість композиції деталями, художниці вдається зберегти рівновагу і колірну гармонію, донести до глядача основну ідею – прославлення героїчного подвигу народу, який захистив свою землю від ворога.

Значне місце серед робіт Л. Дуб займають панно з фольклорною тематикою, в яких вона зображує історію і традиції рідного краю, його народу. Це композиції «Гуцульське весілля» (1978), анок»(1974)«Вільними просторами» (1989) та інші. Твір «Мати» (1987) – уславлення вічних людських цінностей – представляє сучасну українську мадонну, жінку, яка понад усе прагне захистити свою дитину, забезпечити їй щасливе мирне майбутнє.

Твори Л. Дуб зберігаються в трьох Чернівецьких музеях – художньому, краєзнавчому і літературно-меморіальному музеї Ольги Кобилянської. Життя Л. Дуб є доказом того, що талант – Божий дар, який надає особливого сенсу існуванню конкретної людини і залишає іншим людям те краще, що їй вдалося втілити в своїх творах.

Валентина ЛЮБКІВСЬКА,
для БукІнфо (с)