Іван Рибак: Серіал "Чорнобиль" має нагадати всім про відповідальність влади перед суспільством та рівень ядерної загрози на планеті

НІКОЛИ БІЛЬШЕ… /


Днями переглянув британо-американський міні-серіал "Чорнобиль", який за короткий період часу вже стає бестселером у світі. Фільм, створений за сценарієм Крейга Мезіна та зрежисований Юганом Ренком, розповідає про техногенну катастрофу, про одну з найстрашніших катастроф, яка сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.

 

Прем'єра історичної драми відбулася 6 травня, але вже б'є у рейтингах блокбастери "Володар перстнів" та "Гра престолів". І це є свідченням того, що людство усвідомлює весь масштаб Чорнобильської трагедії. На відміну від деяких політиків, котрі намагаються і далі заплющувати очі на ризики, пов'язані з атомною енергетикою.


У часи, коли відомі політичні діячі знову розмахують ядерними кийками, насторожене ставлення до небезпеки, яку несе у собі мирний атом, притуплюється. Тому вважаю британо-американський серіал вчасним і злободенним. Світові знову продемонстровано всю глибину глобальної катастрофи, якої тоді вдалося уникнути. Ціною життів героїв, звичайних людей, котрі сумлінно виконували свої обов'язки. Ціною здоров'я простих українців, дітей Прип'яті, яких задля збереження обличчя комуністичної імперії утримували у зоні лиха, просякнутій зашкальним ядерним випромінюванням.
 


Документальність і точність, з якою відтворена кожна секунда аварії, дійсно вражає. Це історія, яку ми маємо знати та пам'ятати. Ця трагедія стосується кожного з нас. Тому я особисто вражений самим серіалом, тим драматизмом, з яким передана ця катастрофа світового масштабу.
 

Американський режисер чітко розпізнав прірву, яка тоді була між партноменклатурою СРСР та простими людьми. Весь рівень безвідповідальності тодішньої влади перед власним народом і світовою спільнотою. Дезавуалював злочинні дії, спрямовані на приховування наслідків Чорнобильської катастрофи і самого її факту. Як і причин.
 

Фахівці та експерти досі не можуть зрозуміти, чому саме тоді проводилися випробувальні роботи, чому знадобилося розганяти ядерний реактор до критичних рівнів, не прорахувавши всю можливу небезпеку. Деякі політики навіть схиляються до думки, що аварія на ЧАЕС була запланованою, і вона стоїть в одному ряду з іншими геноцидами українського народу. Такими як Голодомор, примусове виселення українців до Сибіру, русифікація та винищення творчої інтелігенції. Саме тоді для радянської імперії, збанкрутілої, якій навіть не вистачало 10 мільярдів доларів на рік для закупівлі пшениці у США та Канади, загроза незалежної України ставала все очевиднішою…
 


Але зараз не про це.

Особисто мені тема Чорнобиля дуже близька. Адже як голова підкомітету з питань державного моніторингу навколишнього природного середовища Комітету ВР з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, я постійно вивчаю та долучаюсь до вирішення цієї глибинної проблематики. Зокрема, неодноразово брав участь у невідкладних заходах з упередження подальших небезпек, які досі існують на АЕС. Робив та продовжую робити все від мене залежне, щоби захистити Україну від радіаційних витоків та загрози можливих наступних аварій.

Тому на рівні держави та на міжнародній арені я завжди наголошував, що:

1. Безпекові питання держави не мають залежати від зміни влади.
2. Роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не можна відкладати за будь-яких економічних обставин.
3. Атомна енергетика не терпить делітантських підходів, і цю тему дуже небезпечно заполітизовувати.
4. Ні за яких умов не можна втратити у цьому питанні підтримку міжнародної спільноти, небайдужих донорів та союзників у боротьбі з подоланням наслідків катастрофи.
 


Сьогодні в Україні атомна енергетика - це понад половина всієї наявної енергії. Але нам бракує власних технологій для утилізації та зберігання відпрацьованих радіоактивних матеріалів і потужностей. Відпрацьовані ТВЕЛи доводиться і далі відправляти за кордон, що посилює енергетичну залежність держави. Але не так давно нам вдалося створити законодавчий механізм поділу радіоактивних відходів на чотири категорії, що дозволить знизити вартість захоронення у 10 разів. З непідйомних для України 750 мільярдів до 75 мільярдів гривень.

Важливо розуміти, що у четвертому енергоблоці досі зберігається 150 тонн радіоактивних відходів, із них 15 - це відпрацьоване ядерне паливо. За підрахунками фахівців - це понад 3 мільйони метрів кубічних небезпечних речовин, які потрібно надійно законсервувати у сучасному сховищі, забезпечивши науково-технічний супровід усьому процесу утилізації.
 

Загроза від такої кількості активної ядерної критичної маси є актуальною для всієї планети. Тому ще восени минулого року ми прийняли у Верховній Раді відповідний закон, яким передбачено будівництво нових об'єктів захисту та виведення з експлуатації застарілого обладнання. Комісія з радіаційного захисту населення разом з Міжнародною комісією радіаційного захисту напрацювала комплексні підходи у реалізації безпеки населення, підготовці та напрацюванні змін у законодавстві щодо проблем ЧАЕС.

 
Вкрай важливим є питання введення в експлуатацію нового безпечного конфайменту (НБК) на об’єкті "Укриття" та інших споруджень у зоні відчуження. Це сховище відпрацьованого ядерного палива сухого типу (СВЯП-2), об’єкти комплексу "Вектор", майданчик будівництва централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива. Їх завершення затягнулося у часі через виявлення високих рівнів випромінювання на покрівлі блоку "В" об'єкту "Укриття" у місцях примикання східного торця Арки до існуючого контуру. Через це довелося залучити більшу кількість людей та додаткове обладнання. Але питання вдалося вирішити у межах контракту зі спільним консорціумом "Новарка" (Франція).

Мені приємно, що іноземні фахівці завжди відзначали ефективну роботу українського парламенту із внесення необхідних змін до законодавства щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, так і стосовно поводження з радіоактивними відходами. Вчасне фінансування у повному обсязі всіх бюджетних програм зони відчуження є вкрай важливим, оскільки нестача коштів у цьому питанні може призвести до затягування робіт, що потребуватиме кардинального збільшення фінансування у майбутньому.

Наразі ніякий могильник для збереження ядерних відходів в Україні не будується. Тривають розмови про центральне сховище ядерного палива, у якому буде зберігатися відпрацьований продукт з Хмельницької, Рівненської та Південно-Української атомних станцій. Подібне сховище вже є на території Запоріжської АЕС. І сьогодні вже будується ще одне сховище відпрацьованого ядерного палива № 2 (СВЯП-2), в яке буде переміщене використане паливо з 1-го, 2-го і 3-го енергоблоків Чорнобильської АЕС. Нині це паливо зберігається у "мокрому" сховищі на цій станції. Наряду з цим державне підприємство "Вектор" будує сховище для джерел іонізуючого випромінення.


Потрібно із залученням міжнародних фахівців, представників нашої достатньо серйозної наукової школи, під контролем дуже солідної організації світового рівня, якою є МАГАТЕ, таки збудувати це сховище тимчасового зберігання ядерних відходів. І вже сьогодні нам необхідно віднайти у бюджеті 2 мільярди гривень для того, щоб розпочати ці роботи. Іншого виходу нема.
 

Минулого літа я побував у японській Фукусімі, котра зазнала атаки потужного цунамі. Разом з японськими фахівцями-ядерниками українська делегація вивчала найновіші наукові досягнення у питанні безпеки ядерної енергетики. Наша держава у цьому сенсі стала підручником для практичного вивчення нуклеарної аварії. Наш сумний досвід знадобився японцям при ліквідації наслідків аварії на Фукусімі. Це дуже важлива для наших країн співпраця.

Крім цього, у складі української делегації, разом з колегами ми постійно представляємо Україну та відстоюємо інтереси нашої держави в рамках засідань Асамблей вкладників Чорнобильського фонду "Укриття" та донорів Рахунку ядерної безпеки, які проходять у штаб-квартирі Європейського банку реконструкції та розвитку у Лондоні. На зустрічах з нашими міжнародними партнерами було затверджене фінансування для розробки технічної частини проекту демонтажу нестабільних конструкцій об’єкта "Укриття", над яким в листопаді 2016 року було встановлено новий саркофаг (Новий безпечний конфаймент). Учасники Асамблеї також погодилися на закупівлю необхідного обладнання для виконання відповідних робіт з демонтажу.


Я добре пам'ятаю той день, коли на Чорнобильській АЕС було завершено насування Нового безпечного конфайнменту на об'єкт «Укриття». Це унікальна споруда, адже задля її будівництва свої зусилля об’єднали 28 країн-донорів, які зібрали близько півтора мільярда євро. Масштаби проекту вражали: роботи здійснювали понад 10 тисяч працівників з майже 40-ка країн світу. Висота Нового безпечного конфайменту - 110 метрів, ширина - 257 метрів, довжина - 164 метри. Це найбільша у світі рухома конструкція, яка коли-небудь будувалася людством. Термін експлуатації - 100 років.

Це справжній прорив у безпекових рівнях АЕС, котра зазнала масштабної аварії. Це турбота про людей, і не тільки тих, хто живе зараз, це турбота про майбутнє усієї планети. Тому зупинятися на досягнутому не можна.

Весь біль аварії на Чорнобильській АЕС ми відчуваємо і до сьогодні. На жаль, ця фатальна помилка коштувала людству тисячі життів. Кожного року ми вшановуємо пам'ять всіх жертв цієї страшної трагедії. Ми дякуємо всім героям, хто віддав своє життя, пожертвував своїм здоров'ям, щоб наслідки катастрофи не завдали більш ще більш масштабного удару. Але ця страшна подія вкотре показала, що українці сильні та завзяті. Наша сила в нашій єдності. Тому разом ми переможемо!

Народний депутат України
Іван РИБАК 

 Купити квартиру в Чернівцях
Більше новин по темі:
Не пропускайте важливих новин!
Увімкніть сповіщення, та отримуйте новини моментально після публікації