“Світ поважає тільки сильних, так давайте покажемо свою силу” – Дмитро Ярош про голосування в ПАРЄ

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ПАРЄ / 

Або, «чому українці мають обирати український націоналізм?»

Нічого дивного не трапилося…

Зрадницька позиція Євросоюзу відкрито проявлялася як під час Революції Гідності, так і протягом всієї російсько-української війни. Голосування у ПАРЄ – це продовження Мінського договорняка, Північних та Південних потоків, словоблуддя про примирення ката і жертви тощо.

Сучасна Європа – стара політична повія, для якої право Нації на свою Державність нічого не варте. Її більше хвилює право жерти та право паруватися (не важливо хто з ким і як).

Такою є об’єктивна реальність.

Ще у далекому 2009 році в одній із своїх статей я риторично розмірковував: «Україна – європейська держава, українці – європейська нація. Так є вже багато тисяч років. Ні у кого з нас немає у цьому сумнівів. Але чи є європейською сучасна Європа? Ось тут – питання».

Ці ж події підкреслюють абсолютну правоту українського націоналізму: тільки розрахунок на власні сили свого народу, а не на «болотяні вогні» різних міжнародних центрів можуть привести нас до Перемоги у війні за Незалежність. Світ поважає тільки сильних, так давайте покажемо свою силу.

Національною ідеєю українців є віршована ідеологема Тараса Шевченка «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». І тому, Перемога у нашій війні за Незалежність і здобуття Української самостійної соборної держави – це не «минувшина», а найнеобхідніша для майбутнього наших дітей і онуків реальність.

Безумовно, що найбільшим і головним ворогом України є Московська імперія. Звичайно ж, що нам потрібні союзники для того, щоб перемогти у війні за Незалежність. Беззаперечно, що дипломатичний фронт є дуже важливим у цій війні. (До речі, треба подякувати представникам Польщі, країн Балтії, депутатам інших європейських держав, які не продалися Кремлю і підтримують Україну в боротьбі з віковічним ворогом.)

Але, якщо не відбудеться максимальна мобілізація всіх моральних і матеріальних ресурсів нашого народу, якщо не буде завдано остаточної поразки промосковським політико-фінансовим угрупуванням та «капітулянтським партіям» всередині країни, ми не зможемо досягнути перемоги. Або, точніше, переможемо ми не скоро. І жертви будуть набагато більші…

Зараз же ще є шанс ситуацію виправити без зайвої крові. На виборах треба змінусувати ворогів української державності: колаборантів і капітулянтів. Це дасть можливість сформувати українську парламентську більшість і Уряд Перемоги.

На завершення символічний і злободенний вірш Олександра Олеся «Пам’ятай»

Коли Україна за право
життя
З катами боролась, жила
і вмирала,
І ждала, хотіла лише
співчуття,
Європа мовчала.

Коли Україна в нерівній
борьбі
Вся сходила кров’ю і
слізьми стікала
І дружної помочі ждала
собі,
Європа мовчала.

Коли Україна в залізнім
ярмі
Робила на пана і в
ранах орала,
Коли ворушились і скелі
німі,
Європа мовчала.

Коли Україна криваві
жнива
Зібравши для ката, сама
умирала
І з голоду навіть згубила
слова,
Європа мовчала.

Коли Україна життя прокляла
І ціла могилою стала,
Як сльози котились і в
демона зла,
Європа мовчала.

08. 1931.
Слава Україні!

Дмитро ЯРОШ