Померти в обласній лікарні? Будь-ласка. Або як через недбалість лікарів молода буковинка втратила чоловіка, а горя не витримала його матір...

Але все по порядку. 22.03.2018р мій чоловік Семенко Анатолій Миколайович 1967 р.н., помер у відділенні інтенсивної терапії ОККД. Згідно лікарського свідоцтва про смерть, причиною її стала: гостра серцева недостатність, гострий трансмуральний предсердно-шлуночко-верхівковий інфаркт міокарду, приблизний час між початком захворювання і смертю - до доби.

 

У мене є вагомі причини вважати, що його смерть настала в результаті залишення людини у важкому стані без медичної допомоги, несвоєчасності надання медичної допомоги, халатності та не достатньої фахової підготовки медпрацівників, а також відверто цинічних, недеонтологічних дій лікаря кардіодиспансера, який хворого з гострим інфарктом міокарду ввів у стресовий стан, що й стало причиною погіршання стану і смерті. Мати мого чоловіка, не змогла перенести смерть сина. Вона померла в той-же день через дві години після того як дізналася про його смерть. Важко заперечити зв'язок між цими подіями.

Мій чоловік поступив у плановому порядку на стаціонарне лікування в очне відділення обласної клінічної лікарні м. Чернівці 15.03.18. Ввечері 21.03.18 йому стало погано з’явився сильний пекучий біль в ділянці серця, задуха, загальна слабість, про що він повідомив медперсонал. Йому призначено ЕКГ та консультація ревматолога. Рекомендовано крапельницю та таблетки, повторна ЕКГ через 2 години.

 

Як написано у виписному епікрізі незначне покращання стану мого чоловіка після проведеного лікування заспокоїло лікарів і вони спокійно пішли спати, залишивши його до ранку чекати планової консультації кардіолога. Як потім я дізналася, то згідно клінічного протоколу надання допомоги хворим з гострим коронарним синдромом повторні ЕКГ повинні проводитися через кожні 20 хвилин, він повинен був постійно знаходитися під наглядом лікаря, а в разі не зняття болю терміново, не пізніш ніж за 60-90 хвилин, бути доставлений у спеціалізований медичний заклад (кардіодиспансер). Відлік часу ішов на хвилини, а не 19 годин, як зробили лікарі обласної лікарні. Але може в обласній лікарні керуються якимось місцевим протоколом, який не передбачає дивитися до хворого в нічний час та надавати йому допомогу?

До ранку моєму чоловікові ставало все гірше. Після повторної консультації ревматолога та його призначень було набрано кров і сказано щоб він доставив її у кардіодиспансер для проведення аналізу на тропоніновий тест. Мій чоловік зателефонував брату, скаржився на болі в серці і просив щоб той приїхав відвезти кров на аналіз тому, що він сам уже не міг це зробити.

У виписному епікрізі розписані митарства мого чоловіка на протязі 19 годин, доки він не потрапив у кардіодиспансер. Згідно виписки його консультував ревматолог, терапевт, ангіохірург, пульмонолог, торокальний хірург, напевно і завідуюча відділення дивилася. Дуже сумно, що серед них не знайшлося жодного який би зміг розібратися у стані хворого, прочитати кардіограму. Чому лікуванням мого чоловіка займалися усі окрім кардіолога? Не потрібно мати медичну освіту щоб знати, що гострий біль у серці лікує кардіолог.

Лише о 13.05 22.05.18., майже через 19 годин з початку захворювання рідним, бачачи його важкий стан, вдалося добитися його переведення у відділення інтенсивної терапії ОККД.

 

На жаль, мене не було біля нього. В цей час я перебувала на лікуванні в онко-диспансері в іншому місті а він до останнього не хотів повідомляти мені про свій стан. У палаті, де він знаходився, з слів брата мого чоловіка, не було ніякого медичного обладнання, окрім меблів. В моєму розумінні такий хворий повинен був би, як мінімум, підєднаний до кардіомонітору та перебувати під постійним наглядом медперсоналу. У виписці, що надана з відділення вказано, що стан хворого прогресивно погіршувався. Але це було зовсім не так.

 

За свідченням його брата, який знаходився біля нього до 16.05, після отриманого лікування йому стало значно краще про що він йому повідомив і це було видно по ньому. До них в палату зайшов лікар Дяченко М.Ю. і сказав, що якби він потрапив у кардіодиспансер до 12 годин від початку захворювання, то згідно державної програми допомоги хворим з гострим інфарктом міокарду, був би прооперований безкоштовно, і вже на наступний день міг би своїми ногами піти до дому, а так його шанс на швидке одужання та безкоштовне лікування, втрачено. (Хочу нагадати, що мій чоловік увесь цей час знаходився на лікуванні в обласній клінічній лікарні м. Чернівці і постійно скаржився лікарям на болі в серці та погіршання самопочуття). Далі він повідомив що тепер для одужання буде необхідна операція, яку можна буде виконати не раніше ніж через 28 днів після відповідного лікування. Для операції необхідне певне обладнання. Якщо воно вітчизняного виробництва то коштуватиме 6,5 тисяч гривень, але якість його погана, і дуже наполегливо рекомендував американське обладнання, за ціною 35 тисяч гривень. Залишаючи їх лікар-торгаш, порекомендував завітати за детальними роз’ясненнями до нього в офіс який знаходиться на першому поверсі кардіодиспансера.

Така відвертість дуже засмутила чоловіка. Погодьтесь дізнатись, що з вини медпрацівників він втратив здоров’я, а тепер потрібно ще й збирати не підйомну для нас суму на подальше лікування, може навіть і цілком здорову людину ввести в стресовий стан та вбити. Покидаючи мого чоловіка, за вимогою санітарки, що їй необхідно прибирати приміщення, брат звернув увагу на його пригнічений стан.

Як він розповів мені потім, хвилин через 40 йому зателефонували з лікарні і повідомили, що стан брата погіршився. Ще 20-25 хвилин йому знадобилося щоб повернутися до лікарні. Там йому повідомили, що його брат помер. Він попросив дозволу подивитися на нього. Мій чоловік лежав вже не в палаті, а в якомусь приміщенні на каталці накритий простирадлом. Напрочуд швидко справилися лікарі ОККД: і полікувати встигли і до моргу приготували.

За один день я втратила коханого чоловіка, матір, у 43 роки стала вдовою, а мій син сиротою.

 

 

Єдине, на що спромоглася призначена для розслідування клініко-експертна комісія - так це по факту халатності та ненадання медичної допомоги, що призвела до смерті людини (ст. 140 ККУ) лишень на дисциплінарне стягнення декільком вибраних нею лікарів, та порекомендувала двом із них трохи відволіктися на курсах, а за грубе зневажання деонтологією що підпадає під дію 145 статті ККУ, яке добило мого чоловіка - всього лиш дисциплінарне стягнення. Ось усе чого вартує життя мого чоловіка...

Чомусь було знайдено лишень трьох ,,цапків відбувайл”, чергового лікаря Коновалець І.В., лікаря терапевта (ревматолога) Вишневську Л.Т., та лікаря терапевта (гастроентеролога) Ткачук В.В.? Але чому в цьому списку не стоїть завідуюча відділення Петровська Н.В. та лікуючий лікар Драбик І.Є.? Вони прийшли на роботу о 800, а мій чоловік у кардіологічне відділення попав лишень о 1305 22.05.18., і то тільки після того як рідні почали вимагати від лікарів хоч якихось дій. Приємно, що комісія визнала м’яко кажучи медичну безграмотність лікарів Коновалець І.В., Вишневської Л.Т. та Ткачук В.В. які не тільки не мають найменших понять про ЕКГ, а також абсолютно не розбираються в клінічних проявах інфаркту міокарду, не говорячи вже про якісь протоколи надання медичної допомоги.

 

Так, звичайно, ні завідуюча відділення Петровська Н.В. ні лікуючий лікар Драбик І.Є. не були вночі на роботі, але вони прийшли зранку. Невже вони не бачили хворого? Ні вони знали про стан мого чоловіка. Згідно висновку клініко-експертної комісії зав. відділення Петровська Н.В. була проінформована лікуючим лікарем та діяла у відповідності затвердженого алгоритму. Невже згідно цього алгоритму навіть під запитанням виставлений діагноз - гострий коронарний синдром та ТЕЛА повинен лікуватися в очному відділенні і зовсім не потрібна консультація кардіолога?

 

Напевно вони так само знають алгоритм як і ті троє і також безпорадні у нестандартному для них випадку, не знають як діяти в екстрених ситуаціях. Чому завідуюча відділення Петровська Н.В. та лікуючий лікар Драбик І.Є. не почули скарги мого чоловіка на болі в серці, не розшифрували ЕКГ, не викликали кардіолога, а на протязі 5 годин тримали у себе хворого з гострим інфарктом міокарду та викликали зовсім непотрібних консультантів. Може цих 5 годин і хватило щоб мій чоловік вижив. А що ангіохірург, пульмонолог, торакальний хірург які консультували мого чоловіка не вважали за потрібне розібратися в стані хворого, поцікавитися ЕКГ. Що окрім вен на нижніх кінцівках та дихання легень інше не в їх компетентності?

 

Напевно і для них протоколи надання медичної допомоги щось невідоме. І це спеціалісти обласної лікарні, вище якої можуть бути лишень науково – дослідні інститути в Києві. І напевно усі вони мають досить високі кваліфікаційні категорії? А як же, в обласній лікарні не можуть працювати аби які лікарі.

 

Чомусь комісія не запропонувала цим лікарям пройти іспит на відповідність займаній посаді? Невже смерть людини в результаті їх некомпетентності та халатності не є вагомою причиною аби вони підтвердили свої дипломи?

 

Дивно чому у клініко-експертної комісії немає ніяких зауважень до лікарів реанімаційного відділення ОККД? Невже згідно затвердженого у Чернівцях алгоритму, хворому з гострим інфарктом міокарду не потрібно проводити моніторинг серцевої діяльності? У висновку комісії вказано, що своєчасно розпочаті невідкладні заходи. А як лікарі визначали стан мого чоловіка?

Як догадалися коли уже настав час надавати допомогу, якщо його стан нічим не контролювався? Напевно і там його прогляділи, а реанімувати почали коли було уже занадто пізно. Нам було надано виписку з ОККД хоча вона більш схожа на довідку, єдина корисна інформація з якої - година поступлення, та година смерті і знову якісь магічні протоколи надання медичної допомоги.

І навіть у цій куцій інформації я ловлю на відвертій брехні зав. відділенням інтенсивної терапії Онуфрійчука Д.І. та чергового реаніматолога Новіцьку О.А. У написаній ними виписці вказано, що стан хворого прогресивно погіршувався. Але це було зовсім не так. За свідченням його брата, який знаходився біля нього до 16.05 год., після отриманого лікування йому стало значно краще, про що він йому повідомив і це було видно по ньому. Більш того лікар Дяченко М.Ю. бачачи покращання стану хворого дозволив собі поторгуватися з ним та порозводити його на гроші.

Невже не існують ніякі нормативні документи, що регламентують формат виписки з історії хвороби? Невже вона цілком задовольнила усіх членів клініко-експертної комісії? Невже з неї зрозуміло в якому стані мій чоловік поступив у відділення, яке лікування згідно протоколу він отримував, (а може не все по протоколу?) і що відбувалося між 16.10 і 16.30 год., з моменту коли він ще розмовляв із мною по телефону та клінічною смертю? Я не знайшла в ній відповіді на ці питання.

То чому вельмишановна комісія не вважала за потрібне винести хоча б зауваження її авторам. А за грубе зневажання деонтології, яке стало останньою каплею для мого чоловіка - всього лиш дисциплінарне стягнення? І що це цілком нормально, що цей лікар продовжує далі працювати і розводити людей у критичному стані на гроші? Так не повинно бути, йому не місце працювати в лікарні. Подобається торгувати – на базар.

Оце все чого вартує життя мого чоловіка. Склалося таке враження, що після того як загинула людина в результаті несвоєчасності надання медичної допомоги, халатності та не достатньої фахової підготовки медпрацівників єдиний корисний висновок який зробила клініко-експертна комісія це: приведення до відповідного протоколу надання допомоги хворим з гострим інфарктом міокарду та маршрутизація зразків крові для визначення вмісту тропоніну. А що раніше такої проблеми не існувало? Чому адміністрація обласної лікарні не цікавиться,чи знають їхні лікарі протоколи надання невідкладної допомоги? Чи мають вони достатню фахову підготовку? Чи дотримуються вони деонтології?

Хоча нічого дивного у таких висновках комісії немає. Голова комісії Маковійчук І. О. – головний лікар ОККД, член комісії Кушнір О. П. – лікар офтальмологічного відділення Чернівецької ОКЛ, секретар комісії Турубарова-Леунова Н. А. - заступник головного лікаря ОККД. Невже така зацікавлена комісія буде вигрібати сміття з своєї хати? Ну і як головний лікар може визнати, що його підлеглі відчепно написали виписку в якій явно неправдива, але така зручна для усіх їх інтерпретація того, що сталося. Ну перевищив свої повноваження лікар, і як наслідок цього хворий не витримав і помер? Не виганяти ж за це спеціаліста... 

Визнати винними своїх підлеглих – це визнати винним і себе. Адже хто як не головний лікар та адміністрація лікувального закладу відповідає за те що відбувається у лікарні, займається підбором кадрів, слідкує за їх кваліфікаційним рівнем та відповідності займаній посаді?

З вимогою щоб висновки цієї комісії були визнані упередженими, а також щоб була призначена нова незалежна комісія, яка б об’єктивно підійшла до розгляду справи я повторно звернулася в Департамент охорони здоров’я. У відписці, що я отримала через місяць було сказано, що лікарі уже достатньо покарані, а другий раз за одну провину карати неможна. Більш того знову відверта брехня. Департамент охорони здоров’я стверджує що мій чоловік був підєднаний до кардіомонітору якого ніхто не бачив. Оце все що мені вдалося добитися від органів охорони здоров’я. Одна надія на неупередженість та об’єктивність слідчих органів у розслідуванні факту смерті мого чоловіка.

Я розумію, що вже нічого не можна повернути назад. Але я хочу, щоб понесли покарання усі ті, хто своїми діями чи бездіяльністю, винні в смерті мого чоловіка. На місці мого чоловіка може опинитися будь хто з нас. Не можу заспокоїтися, як так на протязі 19 годин, перебуваючи в обласній лікарні, що є базою Буковинського державного медичного університету, його консультувало маса так званих ,,вузьких спеціалістів” і серед них не знайшлося ні одного лікаря котрий зміг би прочитати електрокардіограму.

Якби це сталося на вулиці, я впевнена, лікар швидкої допомоги зміг би це зробити і вчасно надати йому адекватну допомогу, і він би вижив. Не вкладається в голову як так до хворого в край важкому стані із свіжим інфарктом міокарду підходить якийсь ,,торгаш - лікар” із порушенням усіх деонтологічних та етичних норм каже, що його ,,поїзд уже пішов” і починає ,,розводити на гроші”, що й стало для мого чоловіка останньою краплею. Наша медицина повинна очиститись від таких ,,парамедиків”, вони не повинні далі лікувати хворих, щоб такі випадки більше не траплялися.

Мирослава СЕМЕНКО, дружина покійного,
для редакції порталу БукІнфо (с)

Документи надані автором.