Сплять і їдять у наметах: чернівчани обурені умовами у військовому містечку, де живуть бійці після повернення з фронту (ФОТО)

У Чернівцях люди обурені умовами проживання у військовому містечку, що на вул. Александрі, бійці восьмого окремого гірсько-штурмового батальйону, котрі провели на лінії фронту 11 місяців та відстояли два населені пункти. Про це повідомляє molbuk.ua.

Умови – польові. Без зайвих зручностей.

"Нас, військових, повинні влаштовувати будь-які умови. Така професія, - каже сержант батальйону. - Чоловікам не личить скиглити про відсутність зручностей. Ми повинні до всього призвичаїтись, адже охороняємо ваш сон.

"Ми тиждень як повернулися з війни. Були там 11 місяців, - говорить Дмитро Попюк, заступник командира другої гірсько-штурмової бригади з морально-психічного забезпечення, - Всього на території близько двадцяти наметів, у шістнадцятьох живуть люди. Решту, чи то медпункти чи для засідань штабу".

"Нас, військових, повинні влаштовувати будь-які умови. Така професія, - каже сержант батальйону. - Чоловікам не личить скиглити про відсутність зручностей. Ми повинні до всього призвичаїтись, адже охороняємо ваш сон.

"Ми тиждень як повернулися з війни. Були там 11 місяців, - говорить Дмитро Попюк, заступник командира другої гірсько-штурмової бригади з морально-психічного забезпечення, - Всього на території близько двадцяти наметів, у шістнадцятьох живуть люди. Решту, чи то медпункти чи для засідань штабу".

Військовий розповідає, що всі тут проходять контрактну службу. "Після 18.00 кожен може повернутися додому, а приходять зранку о 09.00. Загалом, тут на ніч залишається близько половини людей. Пізніше буде більше".

Заступник командира провів мене до їдальні: "Тут харчуються, а у цій польовій кухні готують їжу". 

На галявині відпочивають військові. "Подобаються умови?". "Тут вам ніхто правди не скаже, - сміються. - Та подобаються. І якось годують ". Є тут бійці з різних регіонів України, та більшість з них із Заходу. "Дівчата чернівецькі подобаються", - кажуть вояки.

На бійців вже чекають. Діти принесли повно квітів, благодійники пригодували солодкі пакети: цукерки та каву.

"Діти самі проявили ініціативу. Ми просто їх запитали чи не хочуть зустріти бійців", - розповідають вчителі місцевої школи.

"Чекаю тут на сина. Його звуть Ростислав, - каже чернівчанка Любов, - Він ще з перших днів на фронті. Мої вмовляння на нього не діють. А що робити, така робота військового. Я ж чекатиму його".

"Ми не могли не прийти сюди, бо ці хлопці – герої. Я неодноразово допомагала їм. Дивує, що багато людей, які мають гори грошей, не дадуть й гривні, а проста пенсіонерка на мізерну пенсію, відкладатиме військовим", - додає пані Наталія

"Вважаєте ці умови нормальними? Їм навіть форму нову не видали! У шерензі стоять ще зовсім юні хлопці, а серед них і дівчата, які не злякалися і не втекли закордон", - говорять жінки, що стоять поруч.