БукІнфо
Чернівецька Незалежна Інформаційна Агенція
Перегляд новини  /  ПОЛІТИКА   >>> 19 Липня 2019

Свободівець Роман Музика: «Найперше, що б я зробив у раді, - вніс законопроект про відкликання депутатів-мажоритарників, які не виконали своїх передвиборчих обіцянок» (ФОТО)

З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ /


Він один з наймолодших політиків не лише на Буковині, а й, мабуть, в Україні. І не лише за віком, а й стажем громадсько-політичної діяльності. Хотинчанин Роман Музика у партії ВО «Свобода» - з травня 2018 року, народився він у сім»ї, де головним одягом у його дитячому гардеробі була дитяча вишиванка, головною музикою – не «Трава у дома», а повстанські пісні. І де Шевченко шанувався в домі по-особливому…

  

Патріотичний дух – то від тата, Ярослава Володимировича, який родом з Тернопілля, тож «Отче, наш» і «Слава Україні» його навчили батьки раніше, ніж він почав ходити. Мати, Тетяна Петрівна, хоч родом з Кіровоградщини, теж була ідейною людиною, тому Роман зростав у правильній українській родині.

 

Батьки – провізори, після навчання у фармацевтичній академії західнянин і східнячка місцем проживання обрали адресу «там, де ближче додому до Ярослава», тобто до Борщівського району Тернопільської області.

 

Таким місцем став Хотин, у якому народився їхній Роман. Тут хлопець закінчив школу, технікум, відтак Кам’янець - Подільський держуніверситет за спеціальністю «Облік та аудит». Але Роман мріяв про диплом юриста, тож невдовзі вступив на юридичний факультет ЧНУ.

 

Після його закінчення був призначений на посаду прокурора прокуратури Кельменецького району Чернівецької області. З квітня 2014 року по грудень 2015 року займав посаду прокурора прокуратури Хотинського району Чернівецької області. Його професійний кар’єрний ріст припинився раптово… Важко захворіла мама Романа. Звільнившись з роботи, він возив її по закордонах, там лікарі підліковували, відтак мамі знову ставало гірше.

 

І Роман знову боровся за її життя, остання надія була на Ізраїль, куди повіз матір після тривалого лікування. Однак хвороба була невблаганна, мама померла.

 

 

В органи прокуратури Роман більше не повернувся, зараз має маленький бізнес. Щоб реалізувати себе у громадській діяльності, вступив у ВО «Свобода», тато Ярослав підтримав в цьому сина. Чому вирішив балотуватись у народні депутати? Каже, хоче спробувати велику політику «на зуб». Але якщо б його обрали до Парламенту, чітко знав би з чого почати і що змінити у державі. Про це та інше – у короткому інтерв»ю з Романом Музикою, кандидатом у народні депутати України по 204 виборчому мажоритарному округу від ВО «Свобода».

 

- Романе Ярославовичу, назвіть перші три кроки, які, на ваш погляд, потрібно зробити Парламенту після 21 липня.

 

- Найперше, що б я зробив, ставши народним депутатом, - це вніс законопроект про відкликання депутатів-мажоритарників, якщо вони не виконали своїх передвиборчих обіцянок. Це можна зробити, наприклад, шляхом проведення місцевого референдуму. Було б значно дешевше, ніж 5 років годувати народного депутата, який нічого не робить. На мій погляд, коли така процедура в нас буде законодавчо врегульована, то й депутати по-іншому ставитимуться до своєї роботи і до своїх обіцянок. Тоді в народні обранці йтимуть лише ті, хто дійсно хоче змінити нашу країну на краще.
 
 

Друге: реалізувати свободівський антиолігархічний пакет докорінних перетворень. Побороти корупцію можна тільки на законодавчому рівні. Потрібно вносити зміни у закон про корупцію та до Конституції. Має бути жорстке і нетерпиме ставлення до корупціонерів. Притягнути до кримінальної відповідальності осіб, причетних до розкрадання бюджетних коштів. Україні потрібно зруйнувати олігархічну систему та дозволити розвиватися середньому бізнесу.
 

- Далі. Дуже важливо сьогодні - сконцентруватися на економічному зростанні країни, щоб наші люди отримували європейську заробітну плату. Для цього нам просто треба почати розумно і ефективно розбудовувати її. Тоді ми у Європі будемо не бідними родичами, а рівними партнерами.

- Які пункти Вашої виборчої програми вважаєте пріоритетними?

- Це свободівська програма, яка є базовою в програмі кожного кандидата від ВО «Свобода». Перший пункт «Захистимо Україну від реваншу. Змусимо владу працювати на українців» мені дуже імпонує, адже нею .передбачено: скасування недоторканності Президента України, народних депутатів та суддів, забезпечення виборцям права відкликати народних депутатів України, депутатів місцевих рад, суддів місцевих судів. Ще дуже важливим пунктом є забезпечити дієвого та всезагального державного та громадського контролю за доходами і видатками державних службовців, службовців органів місцевого самоврядування та членів їхніх сімей. У розділі «Усунемо олігархів від впливу на економіку. Повернемо Україну в українські руки» є також пункти, які суттєво покращили добробут людей. Я знайомився з програмами інших партій і вважаю, що свободівська програма є найбільш реальною для виконання і такою, що змінить життя в Україні.
 

- Які проблеми на Вашому окрузі потрібно вирішувати в першу чергу?

- На жаль, країна опинилась в такому занепаді, що легше назвати позитивні сторони, ніж те, чого немає і що потрібно зробити. Проблема №1 – дороги, вірніше їхня відсутність. Мені довелось побувати у населених пунктах Заставнівського, Хотинського, Кельменецького та інших районів. Є села, до яких практично неможливо добратись. У с. Круглик на Хотинщині в»їхати можна хіба що на танку – вибоїни глибиною до метра. Асфальтового покриття доріг немає також у селах Ворничани, Пашківці, Анадоли… Практично 95% сільських доріг - це, розбиті грунтові дороги, які не ремонтувались десятиліттями. Там, де гроші на їхній ремонт вигризають зубами депутати, там ще результат є. Таку відремонтовану дорогу бачив нещодавно у Заставнівському районі, де до справи долучився депутат Чернівецької обласної ради Іван Апостолюк. Свободівець, до речі.
 

З цієї та іншої причини з населеними пунктами відсутнє транспортне сполучення. Роботи немає, люди тікають, я не обмовився, не виїжджають, а тікають у світи. Мені дуже боляче чути: той поїхав з Хотина в Польщу, той – до Німеччини, та – до Італії. Люди їдуть через те, що немає роботи, немає чим годувати дітей. Пам»ятаю часи, коли у Хотині працювали сирзавод, пивзавод, винзавод, завод «Калібр»… У Хотині колись був аеродром, звідки можна було за 15 хвилин долетіти до Чернівців. Знищено у Клішківцях райсільгосптехніку, у с. Зарожани розібрано на металобрухт цукрозавод, на Владичній – плодоконсервний завод. Цей сумний перелік можна продовжувати. Там працювали люди, яких викинуто за борт життя. А нові робочі місця не створено.
 
Держава втрачає людський ресурс і це тривожить. Щоб була робота, країні потрібен інвестор. Через ряд відомих причин інвестор як зарубіжний, так й український боїться вкладати кошти, через що стають депресивними навіть ті регіони, які могли б купатись в грошах. Взяти хоча б нашу Хотинську фортецю. Туристично привабливий об’єкт, який входить до семи чудес України. Але що з того? Туристи заїхали, подивилися і поїхали ночувати, вечеряти до Кам’янця-Подільського або до Чернівців. А могли б у Хотині залишати гроші. До мене неодноразово підходили люди з цим питанням: чому, скажімо, у сусідній Кам’янець-Подільській фортеці щовихідних проводяться свята, фестивалі, там завжди людно, повно туристів, а у нашій Хотинській фортеці переважно затишшя?
 
Зробити Хотинську фортецю центром всесвітнього туризму – ось одне з головних завдань, які я вирішуватиму, якщо стану народним депутатом.
 

- З якими питаннями ще звертаються виборці Вашого округу?

- Їх чимало. З проханням не допустити закриття та допомогти вирішити питання з фінансами для покращення побутових умов Хотинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату №2, звертався директор Гнат Дідич. Вчора мав зустріч з людьми на місцевому ринку у центрі Хотина. Виборці запитували про те, чому у Хотині, який має Дністер, - найдорожча ціна на воду, цікавились чи дійсно буде нижчою ціна на газ для населення, як це обіцяли «з телевізора». Були запитання стосовно незаконного, безконтрольного вилову риби у Дністрі. Це, до речі, дуже серйозна проблема, браконьєри виловлюють рибу усіма доступними і недоступними методами. Особливо це посилилось після того, як у районах скоротили, а в області ліквідували екологічні служби. В Анадолах розкидають стільки рибальських сіток, що повз них навіть мальок не пропливає. Громада про це знає, але нічого вдіяти не може.

- Романе, розкажіть про Ваші захоплення

- З дитинства я серйозно захоплювався футболом, 5 разів на тиждень їздив на тренування у село Зарожани, де грав у складі юнацької команди «Цукровик». Це була одна з кращих команд в Україні, Спочатку мене возив тато, а потім я їхав сам, 35 кілометрів туди і стільки ж назад. «Цукровик» їздив на всі змагання, у 2003 році команда стала фіналістом Всеукраїнського футбольного турніру «Шкіряний м»яч». Я пишаюся тими роками і тими спортивними здобутками. У мене 1 срібна і 5 золотих медалей. Але найголовніше, що мені дав футбол за 10 років гри, – навіть не медалі і численні грамоти. Футбол навчив мене командної гри, витримки, цілеспрямованості, які стали в пригоді в інших сферах життя, зокрема й у політичній діяльності.

- Ви націоналіст. Хто є Вашим ідейним кумиром?

- Не можу однозначно сказати що це якась одна людина. Для мене справжніми українцями є всі історичні постаті, які боролись за незалежність України. Шаную Бандеру і Шухевича, вважаю достойниками і справжніми борцями за свою державу Олега Тягнибока і Руслана Кошулинського. Повірте, пройдуть роки, діяльність цих лідерів буде оцінена належним чином і їхні прізвища та імена інших сучасних борців від ВО «Свобода» ввійдуть у Золотий фонд української історії, незважаючи на те, що знаходиться чимало критиків, яким хотілось би змальовувати їх чорними фарбами.
 

- До речі, про «чорні фарби» та «чорний піар» під час виборів. Вам доводилось стикатись з цим явищем?

. У передвиборчий час деякі кандидати й справді намагаються занижувати рейтинги конкурентів, особливо якщо падають їхні власні. Про мажоритарників зазвичай не дуже багато інформації, тому її можна перебільшити чи просто вигадати, до чого й вдаються деякі кандидати. Заплямувати ім’я людини в наш час дуже легко. Там, де боротьба запекла, методи для декого не мають значення. Мені теж закидали і тоді, коли балотувався на міського голову, і зараз: «Ти ще молодий, зарано в депутати». Може й зарано, та я ще дійсно молодий, у мене все попереду. Удари тримати вмію, постояти за себе зможу. Головне – у мене є мета і бажання щось зробити для людей і України. Я від цього не відступлю.

- На що Вам не вистачає часу?

- На читання книжок. Одна з моїх улюблених книжок, які я прочитав, – Макіавеллі «Державець». Вона про те, якими методами можуть користуватися твої вороги.

- Розкажіть про Вашу сім’ю

- Я одружений, разом з дружиною Мариною виховуємо сина. Дружина, теж юрист за фахом, до народження дитини працювала помічником судді. Синові Спартаку виповнився рік і три місяці.
 


- У Вашого сина рідкісне і дуже потужне ім’я. Хто назвав його Спартаком?

- Звісно, що я. У школі я багато читав історичної літератури. Особливо вабила тема Стародавньої Греції з непереможними воїнами Спарти, які, як я читав, відмовилися від міських стін, адже стіна їхніх щитів була надійніша за будь-які інші стіни. Мене ці факти вражають й по сьогодні. Вираз "виховувати в спартанських умовах" говорить сам за себе, тож я й хотів би виховати свого сина саме таким собі сучасним спартанцем, справжнім чоловіком.

- Бажаю Вам успіху і перемоги.

- Дякую! Слава Україні!

Богдан КРИШТАЛЬ, журналіст