Воїн-захисник з Буковини Марко Чорний (Крук) з фронту: Ми тут всі постаріли за ці місяці. Ми вже нічого не боїмося в цім житті...

До війни більшість з нас мали мирні професії. Але війна нас об'єднала в збройні сили України.

Спочатку "курс молодого бойца" в Чернівцях, навчання, "розумні" книжні істини, які в виявилися пустим дзвоном. На тренуваннях красиво ходили в "четрівках", як працює британський SARS, але на війні це не працює, бо прилітає, і чотирьох бійців нема! Звісно якщо не працюєш в якихось специфічних міських умовах і не штурмуєш будівлі. Але це справа ССО, а не піхоти.

Окопна війна інша.

99% відсотків часу, ти не стріляєш, а облаштовуєш побут, про це окремо напишу, ховаєшся від вибухів, чистиш зброю, укріплюєш позиції, робиш все для того щоби залишитися живим, для того щоб в час того 1% боєзіткення, навіть якщо тебе закличе Господь Бог, то забрати з собою як найбільше москаів!

Та воєнна реальність швидко розкладає все на свої місця. Тригер перемикається незамітно.

То як вчити польську мову... Ходиш, перепитуєш, вчиш слова, слухаєш, а потім в одну мить починаєш вільно розмовляти. Так і на війні. Люди з мирними професіями, раптово стають воєнними спеціалістами - оперують різними поняттями, абревіатурами, і 100% визначають на слух, що прилітає, "перельот-недольот", вільно користуються різними видами зброї.

Це все добре, звісно. Але є один момент. Ми тут всі постаріли за ці місяці... Ми вже нічого не боїмося в цім житті... Так, "збочені" військові одиниці, які в якомусь сенсі втрачають людський облік. При цьому можемо жаліти котика чи песика, що лишили господарі , і "спокійно" ставитися, що в кількох метрах загинув на міні військовий. Це пугає, чесно, ніхто не зрозумів, коли ці перетворення сталися. Розруха, смерть - на кожному кроці, і ти гий би той самий, але сприймаєш це буденно, бо це війна!

І тільки одне бажання залишається - бажання перемоги!

Напевно, після перемоги, я більше ніколи не одягну однострій, хіба на парад в москву! Не тому, що я його встидаюся, а навпаки, тому, що однострій став як вишиванка - другою шкірою.

Неодноразово спостерігав в Чернівцях хлопців у формі, тактичних рукавичках, і навіть з саперною лопаткою ... Навіщо? Хто ще не навоювався в Чернівцях, то запрошуємо - Welсоm.

Надіюся, що закінчиться ця війна перемогою, повернуться посивілі хлопці, і тільки постріли салютів, будуть викликати тривогу, і на автоматі шукатимеш свій РПК. Сумно на душі стає від цих роздумів, але не ми розпочали цю війну, але ми її закінчимо руйнуванням кацапської імперії!

Слава Україні!

Любимо Вас усіх, пам'ятаємо, відчуваємо ваші молитви!

P.S.: в одному підвалі, не знаю, чи то від господарів залишилось чи від побратимів зберігалося дві речі - ікона в кутку, і годинник при виході. Символічно - ікона кутку, як вічність, і годинник - час, який відміряв тобі Господь Бог.

Воїн-захисник з Буковини Марко ЧОРНИЙ, (Позивний “Крук”)
03.06.2022 року © Фейсбук