На Буковині вчителька української мови відкрила у райцентрі спортзал і стала чемпіонкою області з класичного жиму лежачи та срібною призеркою з пауерліфтингу

Мешканка Герци відкрила спортзал і втримала свій міні-бізнес попри всі виклики

Життя 37-річної Ганни Константин із Герци могло піти зовсім іншим шляхом. Філологиня, викладачка української мови літератури за освітою, яка звикла працювати зі словами, тепер - абсолютна чемпіонка Чернівецької області з класичного жиму лежачи серед жінок у ваговій категорії до 69 кг та срібна призерка з класичного пауерліфтингу із сумою триборства 205 кг. Веде персональні тренування та розвиває власний спортзал, який ледь не закрила після важкої зими.

Її історія — не про ідеальний успіх, а і про втому, страх, втрати, борги, сумніви. А головне – про людей, які в потрібний момент допомогли знову повірити у себе.

Від діагнозу — до першого тренування

Спорт у житті Ганни з’явився незадовго до повномасштабної війни. Причиною стало здоров’я.

Лікарі поставили діагноз «міжхребцева грижа», рекомендували операцію. Але мені було страшно, та й коштів не мала, операція дороговартісна. Вирішила додати спорт у своє життя та записалася на фітнес, - розповідає жінка.

А потім почалася велика війна. Чоловік пішов на фронт, і стрес став щоденною реальністю – через нього лише за тиждень жінка схудла на 6 кілограмів.

Щоб не зламатися психологічно, Ганна повернулася до тренувань. Потім поставила собі ціль схуднути і за чотири місяці втратила 24 кілограми. Сьогодні усвідомлює, що тоді занадто жорстко обмежувала себе.

- Зараз, коли вже вивчила ці питання, розумію: це шкодило і тілу, і психіці. Наслідків було чимало: проблеми з гормональним фоном, порушене сприйняття та повернення ваги було стрімкішим, ніж процес її зниження.

Пізніше вона записалася на бойові мистецтва і зрозуміла: так намагається проживати та скидати накопичений стрес.

Мама, війна, укриття і пошук опори

Щоб бути поруч із дитиною під час частих тоді повітряних тривог і перебувань в укриттях, Ганна влаштувалася працювати в садочок.

Потім записала дитину на плавання. Поки донька займалася з тренером у басейні, сама йшла до тренажерного залу. Почула, що у фітнес-клубі якраз шукають тренерів для груп, і подумала: а чому б не спробувати? Так народилася нова мрія.

Вона пройшла онлайн-навчання, отримала сертифікат, почала глибше вивчати тренерську справу.

Навчання та волонтерство

Але паралельно не переставала волонтерити. Разом із однодумцями організували збір на дрони для військових. Серед численних культурних та просвітницьких заходів, реалізованих за підтримки шкіл, небайдужих жителів Герцаївського району та підприємців, завдяки яким вдалося зібрати пів мільйона гривень, особливе місце посіла ініціатива Ганни – організація благодійного забігу на дистанцію 5 км.

Це було непросто, адже лише за добу до події з’ясувалося, що багато з обіцяного так і не було виконано… Тож у надзвичайно стислі терміни довелося самостійно вирішувати всі організаційні питання: забезпечувати супровід заходу, домовлятися з поліцією щодо безпеки учасників, організовувати чергування бригади «швидкої допомоги» на випадок непередбачуваних ситуацій, узгоджувати питання з прикордонною службою, адже маршрут пролягав поблизу державного кордону, а також шукати транспорт і координувати його роботу. Попри все, забіг відбувся успішно.

Я неймовірно вдячна всім учасникам забігу – чудовим дівчатам і хлопцям, які не лише підтримали проєкт донатами на дрони, а й виявили бажання взяти участь у забігу, подолати ці п’ять кілометрів і зробити свій внесок у спільну добру справу. Саме завдяки таким людям подібні ініціативи стають можливими та надихають рухатися вперед,- схвильовано розповідає Ганна.

Після завершення проєкту за зібрані кошти закупили необхідні комплектуючі для складання та пайки дронів. Завдяки волонтеру Павлу Крецу вдалося зібрати навіть більшу кількість безпілотників, аніж планувалося. Частину дронів відправили захисникам поштою, а частину – передали особисто. Найбільшу партію Ганна власноруч доставила на Покровський напрямок, щоб якнайшвидше забезпечити військових необхідним обладнанням.

Грант, борги і спортзал, який хотіли закрити

Після повернення додому, випадково потрапила на зустріч для родин військових у центрі зайнятості. Там розповідали про гранти на бізнес. І Ганна подумала, що не обов’язково робити щось грандіозне – можна взятися за невелику справу, хоча б спробувати!

Перша заявка отримала відмову, адже постанова знаходилася у стані внесення змін. Але жінка не здалася. Подалася вдруге, пройшла співбесіди, знайшла приміщення, закупила обладнання.

— Це невеликий тренажерний зал, адже за 500 тисяч гривень багато не купиш. Дуже дороге обладнання, покриття – довелося навіть у борги залізти, - каже жінка.

Сьогодні там працюють тренерки, зокрема спеціалістка з лікувальної фізкультури для дітей. Але справжнім випробуванням стала минула зима.

— Відключення світла, відповідно – проблеми з опаленням… Останні пів року я була у стані розчарування. Дуже втомилася тягнути все на собі. Навіть чоловік, який бачив, як мені важко (хоч йому й самому на фронті нелегко), радив відмовитися від бізнесу.

Зустріч, яка повернула мотивацію

У момент, коли сил майже не залишилося, Ганні подзвонили з обласного центру зайнятості та запросили на семінар у бізнес-центр. Рішення долучитися приймалося буквально за пару годин: увечері дізналася, а вранці вже була на зустрічі. І саме там познайомилася з представниками ГО «Вектор руху» — Оленою Бесединською та Юрієм Бурегою.

— Я наче мала мотивувати інших, бо розповідала про свій бізнес-проєкт. Але насправді сама змотивувалася цими людьми. З’явилося бажання поглибити тренерські навички.

Заявила про це – і вже зовсім скоро Ганну запросили на професійні курси тренерів у межах профорієнтаційного проєкту ГО «Вектор руху».

Це стало новою точкою опори.

— Тут були справжні практичні заняття, робота з людьми, тренування. Ми не просто слухали лекції — ми відпрацьовували все на практиці.

Особливо вразила робота тренера-викладача Дмитра Ленька.

- Я в захваті від подачі матеріалу — усе чітко, зрозуміло. Саме так, як я люблю: силові вправи, точність, дисципліна і робота із залізом. Адже рельєфне та сильне тіло не з’являється випадково — його потрібно будувати крок за кроком, тренування за тренуванням.

«Я хочу бути стимулом»

Сьогодні Ганна не лише тренує інших, а й сама активно займається спортом. Вона змогла уникнути операції, веде індивідуальні тренування та бачить результати своїх клієнтів.

- У мене є хлопчина, який займається з першого дня відкриття залу. Жодного пропуску без причини! - захоплюється тренерка. - Завдяки своїй дисципліні, наполегливості та системній роботі він неймовірно змінив своє тіло й значно покращив свої спортивні показники. Спостерігаючи за його відданістю справі, прагненням ставати кращим і результатами, яких він досяг, я вирішила залучити його до участі в чемпіонаті області. Тож ми поїхали спробувати свої сили на змаганнях.

Максим виборов 3 місце у класичному жимі лежачи серед юнаків, піднявши 85 кг у ваговій категорії до 83 кг. Ці перемоги — результат наполегливих тренувань, самодисципліни та віри у власні сили. Вони ще раз доводять: великі досягнення починаються з маленьких щоденних зусиль.

І головне – розвиватися ніколи не пізно, ніколи не пізно відкривати для себе нові можливості та пробувати щось нове, виходити за звичні рамки та ставати кращою версією себе. Кожен новий крок – це досвід, який робить нас сильнішими та впевненішими.

Тепер Ганна більше не думає закривати спортзал. Бо тепер вона точно знає, навіщо все це.

- Не для того, щоб довести собі, що я щось можу. Я і так знаю, що можу, - пояснює Ганна. - Хочу своїм прикладом показати іншим, як людина може будувати себе і свою кар’єру навіть у найважчі часи. Хочу бути стимулом.

Маріанна АНТОНЮК, журналістка, Чернівці.
Спеціально для БукІнфо (с)
Світлини надані героїнею матеріалу