Ветеран буковинської журналістики Іван Агатій: у Банилові люди, які замерзали у холодних домівках через бездіяльність Осачука, досі ставлять свічки у церквах, аби він щез, як піна на Черемоші…

Сидить у печінках, на біду ще тримається, як реп’ях на гачах. Та віриться ненадовго: на діяння ненажерливих до чортиків представників влади краю, зокрема в розподілі гуманітарної допомоги, увагу в числі інших додала навіть Генпрокурорка України Ірина Венедиктова. А там, де вона кидає свій пильний зір, під винуватцями (в даному випадку злодюгами) горить земля. Під такими покидьками, що направо-наліво правлять в краї балом.

Тому дуже віриться, що таким перепаде не лише на горіхи, а й на щось суттєвіше. Хіба поки що діючий голова ОВА не бачить, не відає про цинічний факт розкрадання? Та ще й здуру листа прикордонній службі зварганив на предмет того, аби тій гум допомозі з-за кордону зелену стежку устеляли. Тобто без перевірок і якнашвидше.

Скажете – не без умислу? Остаточне слово в справі скаже Генпрокуратура, яка, віриться, в умовах війни доведе справу до пуття. А ініціаторів розкрадання, незалежно від чинів, спровадять туди, де їх уже дуже чекають. В Сокирянській колонії. І надовго.

Що ж до керівника ОВА особисто, як журналіст, не знаю і по почутому про його «феноменальні заслуги» і сто років знати не волію.

А почув те, що в людей болить, що в печінках і що не забувається. І як ганебна, по суті, історія з природнім газом у громадах банилівської сільради на Вижниччині. Це саме він, і тільки він, в люту зимову пору всіляко гальмував аби той газ не підключали до основної мережі.

В результаті жителі кількох сіл банилівської сільради не просто мерзли, а замерзали. Не без титанічних зусиль справу самотужки вирішив голова сільради Василь Соломко. І вирішив її аж у Києві. За що йому і досі мстить вже аж дуже амбітний керівник ОВА. А люди, котрі потерпали від холодів в застуджених оселях через отаке цабе і досі у церквах свічки ставлять, аби він раз і назавжди щез, як піна на Черемоші.

Дуже віриться, що прецедент з розкраданням гуманітарної допомоги із закордону дійде логічного кінця. А ще поставить крапку на кар’єрі тих, хто наживався. Віриться також що випливе історія з приволоченим танком з лінії фронту. І вкрай було б добре, аби затрати у десятикратному розмірі сплатив якраз такий горе-керівник. Сарака має звідки.

Іван АГАТІЙ, заслужений журналіст України