Лист буковинця захиснику «чернівецького котла»

Прочитав у Арестовича відповідь на закиди екс-розвідника Юрія Швеця про те, що допомога Україні від США пропадає у невідомому напрямку на західних кордонах України. Хочу поділитися своїми думками у вас на порталі.

Не можу сказати, що довіряю Арестовичу на всі сто, але визнання проблеми, а не її замовчування – це добрий знак. Це означає, що Офіс Президента таки знає про маніпуляції з гуманітаркою і, можливо, колись дійдуть руки до тих регіональних князьків, свавілля яких уже давно поперек горла справжнім волонтерам і військовим.

Я б і не звертав уваги на опус Арестовича, але око зачепилося за кумедний (насправді ні) факт. Цитую оригінал: «Реально весь этот бардак приобрёл массовые размеры. Защитники Черновецкого котла одеты лучше ССО и продолжают «развиваться». Войска, особенно вновь формируемые, испытывают реальный недостаток средств».

Один такий «защитник» засвітився недавно з танком. У тих таки Чернівцях. Але танк не із військової допомоги від дружніх країн, а трофейний від недружньої. Підбитий бійцями чернівецької тероборони, які перебувають у зоні бойових дій, виведений з ладу, але його можна відремонтувати і використовувати проти ворога. Зараз така техніка на передовій – на вагу золота. Але танк не на фронті, а в Чернівцях. Туди його за сотні кілометрів тягнули спеціальною технікою, витратили час, не один літр пального, щоби біля нього міг сфотографуватися голова обласної військової адміністрації Осачук. Там цей танк ніби мають відремонтувати і передати місцевій ТрО.

Ще раз. У той час, коли нашим військовим на передовій кров із носа потрібна така техніка і вони намагаються оперативно ремонтувати все, що ще може бити ворога, чернівецький князьок тягне собі додому цілого танка. Для цього орендує спеціальну техніку, витрачає пальне. Мабуть, збирається ним обороняти «чернівецький котел».

А чи не думали ви, (не)шановний голово військової адміністрації, чим мають воювати на сході хлопці, які прикривають ваш чиновницький зад? Чому коли бійці вашої тероборони виїжджають на завдання у гарячі місця, виникає питання їхнього забезпечення, в тому числі й індивідуальним захистом? Ці питання вже вирішили чи збираєтесь відкупитися танком? А з гуманітаркою вже розібралися?

Так, в Україні війна. Так, захисту потребують всі її регіони. Але в цій ситуації особливо гостро треба відчувати пріоритети. Пріоритет сьогодні – життя військових, які б’ють ворога на передовій, а не піар тилових щурів. Якщо ви цього не розумієте, пане лейтенанте Осачук, то вам не місце в тому кріслі, яке ви пригріли своїм задом.

Петро ТВЕРДОХЛІБ, читач БукІнфо (с)