Як живеться московським попам на Буковині, або як Кобевко з "Часом" виграли у них мирський суд

ПОПИ ЗДУВАЛИ МУХИ З ВІКОН /

Як живеться московським попам на Буковині? Не погано. Тут до них люди ходять, гроші носять, руки цілують, калачами годують. Влада шанує. Сам губернатор Сергій Осачук у перший день свого сходження на престол їздив на поклони у Банченський монастир.

А міський голова з московської церкви досі не вийшов. Його як завели після комунізму до РПЦ, так і на колінах там дотепер поклони б’є і молить Кирилу і Путіну.

Цікаво, з якого такого дива українські люди прощають їм московську церкву?!

Але тут не про них. А про московських попів, котрі засіли нам на шиях і у душах віками. І не злазять з шиї і не вилазять з душі. Їм тут добре, напевне.

Отож московські попи, окрім іншого, ще добряче наживаються на українцях. Вони живуть багато, їдять добре )черева у них великі), їздять на розкішних автах, шикують у палацах.

Саме про це писала газета «Час» на сайті (chas.cv.ua) у замітці «Бариги у рясах».

Зокрема там йшлося про авта, квартири та статки митрополита Чернівецького Мелетія (у миру Валентин Єгоренко) та архієпископа Банченського Лонгіна (Михайла Жара). Всього у них вдосталь. Тому й «впираються, як молоді бички на бойні створену Української Помісної церкви». Зокрема, у статті перелічувалися авта митрополита, дві квартири та десятки гектарів землі. і все це «нажито непосильним трудом». Як підсумок цього добра зазначалося у власності Мелетія «три магнітофона з недешевих авт., три відеокамери в особняках, три кадила срібних і ряса замшева… також три штуки».

Мелетій подав газету «Час» до суду мирського. Даремно, волали віруючі і журналісти: «Буде суд Божий! Він насправді всіх розсудить!»

Мелетій, напевне, не мав терпіння, чи може віри у суд Божий. Тому судився у нами у Першотравневому суді міста Чернівці. Він вимагав спростування, вибачення та грошової компенсації за нанесені йому моральні збитки. У позові до «Часу» вказував, що має тільки одну квартиру в Хотині. Але з якогось дива адресу свого проживання вказав апартаментом на вулиці Руській у Чернівцях.

Далі Мелетій спробував заперечити кількість авт., які мав у власності. Замість 6 пише, що 3 авта. Сараку!..

Як не дивно, але суддя Першотравневого суду Галичанський О.І. позов Мелетія задовольнив.

І зобов’язав редакцію газети «Час» у триденний термін спростувати інформацію та відшкодувати йому моральну шкоду і судові витрати.

Це було 10 червня 2019 року.

Ми не змогли витерпіти явної несправедливості. Тим паче, що московських попів, їхні великі черева, вгодовані обличчя та дорогі авта, на яких ці черева возять. Тому газета «Час» подала апеляцію.

І уже 11 вересня 2019 року колегія у складі суддів Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу «Часу» задовольнила. У позові Мелетію відмовила і зобов’язала його виплатити редакції судовий збір у розмірі 3700 грн. 50 коп. До речі, досі ці кошти Мелетій нам не повернув.

Суд тоді мотивував, що Єгоренко В.В. є публічною особою, митрополитом Мелетієм. Тож до нього є дещо ширші межі допустимої критики, ніж до звичайних громадян.

Суд проаналізував інформацію статті «Бариги у рясах», характер мовних засобів і відмовив Мелетію у задоволені позову.

Московські попи та їхні посіпаки на Буковині ніяк не заспокоювалися. Вони таки геть втратили терпець. І не хотіли чекати суду Божого. Тож написали Касаційну скаргу до вищого мирського суду держави – Верховного суду.

Для розгляду касації Верховний суд України 6 березня 2019 року призначив колегію з 5 суддів. І вже 18 березня цього року була розглянута касаційна скарга.

Перед тим, як опублікувати постанову ВСУ, ознайомимо читачів з мотивами з яких виходив суд та застосовував правові норми. Бо ця справа була непростою. Вона мала і має суспільний інтерес, адже йшлося про церкву і церковників, які підтримують Москву і Росію, країну-агресора. Ми вдячні колегам-журналістам, котрі проявляли інтерес до перебігу судових засідань, НСЖУ , адвокату Дяченко Миколі, юристу пані Уляні.

Увесь час і всі судові засідання з увагою стежила за перебігом цієї справи юрист інституту розвитку регіональної преси Людмила Панкратова.

Тому кінцевий результат – це клопітка і професійна праця багатьох людей.

Отож ВСУ послався на ст.. 34 та на ст.. 68 Конституції України. У них йдеться про право збирати, використовувати і поширювати інформацію та не посягати на права і свободи, честь і гідність людей. Також згідно з ст.. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – кожен має право на свободу вираження поглядів, ВСУ також врахував і практики Європейського суду з прав людини про свободу вираження думки та про оціночні судження, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Було встановлено, що інформація про позивача не містила висловлень у брутальній, принизливій чи непристойній формі.

А щодо поширення інформації про публічні особи має свої особливості. Декларація про свободу політичних дебатів у ЗМІ вказує, що публічні особи погоджуються «виставляти» себе на публічне обговорення. Вони підлягають ретельному громадському контролю і можуть зазнавати гострої та сильної критики у ЗМІ з приводу того, як вони виконують свої функції. Тож і межа цієї критики є значно ширшою, ніж для пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів і вчинків. І це вони повинні усвідомити.

Митрополит Мелетій є публічною особою і він мусить усвідомити та підпорядковуватися Конституції України та законом Держави. Тому апеляційний суд Чернівецької області виніс правильне рішення. І не задовольнив позов Єременка В. В.

Враховуючи це і посилаючи на Конституцію України та практику Європейського суду з прав людини ВСУ, суд вищої касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Мелетія без задоволення, а судове рішення без змін.

Таким чином Перша судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду України, колегія у складі 5 суддів постановляє:

Касаційну скаргу Єгоренка Валентина Володимировича залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судова тяганина з «Часом» московськими попами розпочалася з відвідин редакції газети секретарем єпархії архімандритом РПЦ Нікітою. Він носить довгі коси і агресує проти українських людей, хоч сам виходець з села Драчинці. Тоді він «обіцяв» нас засудити і газету закрити. Не вийшло.

Недавно цей Нікіта знову відзначився. Тепер він погрожував закриттям газети «Молодий буковинець». Під час епідемії коронавірусу Нікіта у редакції газети зумисне кашляв на журналістів. За агресивні дії його ім’я – у миру Андрій Петрович Сторожук внесено до бази «Миротворця» за діяльність як провокатора і учасника дестабілізації суспільного життя в Україні.

Петро КОБЕВКО, шеф-редактор газети "ЧАС"

Документи і фото - редакції "Часу"