У Чернівецькій міській раді встановили турнікет як символ мудрої дурості, - журналіст Петро Кобевко

ОДКОРОВЕННЯ ВІД ПЕТРА

Не кожен багач розумний. Зате кожен розумний – багач. Цю істину мусить засвоїти теперішній мер Чернівців Роман Клічук. Бо йому вже пора ставати й розумним, а не тільки багатим. А вчитися і набиратися розуму варто щодня і щогодини. Саме на розумного мера сподівалися люди, коли обирали Клічука. Нерозумних мерів Чернівці уже мали. Через них тому й скотилися в економічні, туристичні, екологічні тартарари.

Редакція газети «Час», наші журналісти з розумінням ставилися до перших кроків нового мера та його «Альтернативи».

Прощали промахи перших днів роботи, кадрові вакханалії та невдалі перестановки. Навіть безальтернативне призначення на посади. Сподівалися, що нова команда зробить так, як заявляла на виборах: творитиме добро у місті і для містян, радитиметься з громадою щодо важливих рішень, Чернівцям повертатиме статус українського європейського міста.

Заяви були, людей призначили і на порозі… всілися.

Днями при вході до міської ради встановили турнікет. Дуринство, якого не було у Чернівцях від їх народження до альтернативних днів.

Про демократизм нової влади, про європейськість її уже мова не ведеться. І ніякий турнікет не стримає ніколи порив нації до демократії. На цьому шляху буде знесено будь-яку перепону.

Це кажу вам я, людина, яка за роки поступу України до демократії зносила не одну і не дві бюрократичні фортеці. Якщо треба буде, то й цей турнікет буде знищено.

Але кому це треба?! І навіщо?

На мою думку, хтось таки скористався тим, що нова влада досі не приступила до виконання обіцяного під час виборів. Вона досі ще насолоджується владою і не розуміє, як з нею поводитися. Саме встановлення турнікету проявило політичну недалекоглядність голови «Альтернативи». Хоча, не всієї. Турнікет уже почав розколювати людей і партію. А дивацькі, нерозумні та нелогічні виправдовування допущених помилок процес розколу «Єдиної Альтернативи» роблять безповоротним. Саме Марина Кирилюк, секретарка міської ради, зараз стає могутнім символом великого дуренства нової влади.

Вона не тільки не змогла пояснити причини встановлення турнікету, а й спробувала менторським тоном загнати всіх чернівчан у якесь нею приготовлене стійло.

Цій «бізнесвумен» відразу згадали її бідняцьку декларацію у порівнянні з раніше заявленими нею же успішними бізнес проектами. Бо виставила себе нібито розумною, багатою та успішною бізнесменкою. Але задекларувала свої доходи на рівні мінімальних зарплат. І відтоді люди перестали їй вірити. Бо вона або погана бізнесменка, або злодійка, яка приховує свої доходи, аби не платити податки.

Якщо Клічук таку людину вибрав для себе в якості щита, то він помилився.

Якщо він не виправить помилки найближчим часом, то надалі втратить авторитет і підтримку людей.

Партію уже почав втрачати. Бо чимало активістів туди увійшли за покликом своїх сердець, а не гаманців, за ідейними переконаннями. Турнікет – це руйнівні тенденції для справжньої демократії. Їх уже не терпить Оксана Драчковська, членкиня міськвиконкому, чесна журналістка, письменниця та мама.

Незручно якось стало й Тарасу Прокопу, якого довгий час на євро-американські гранти привчали до демократії. А тут – на тобі – турнікет антидемократії.

Не потерпить цього й Галина Абрам’юк, котра вчить дітей європейським демократичним цінностям. А сама, так виглядає, ніби й мириться з проявами тоталітаризму.

Про політичних попутників ЄА говорити не доводиться. Вони в оціпенінні. Йдеться про «Європейську солідарність» при владі у Чернівцях. Їхній лідер Петро Порошенко віддає душу, тіло і «Рошен» заради відстоювання європейських цінностей в Україні. І Сергій Добржанський, і Сергій Бостан, і Андрій Шалєєв, і тим паче, ветеран АТО Василь Максимюк та і вчена Анна Скорейко не зможуть піти проти свого лідера та проти своїх європейських переконань і цінностей.

Навіть Олексій Каспрук з його недолугою «Пропозицією» відверто кепкує з мера та «ЄА». Мовляв, які ви тупі, мені не раз підкидали подібну провокацію, і я не повівся. А ви проковтнули цю наживку.

Василь Продан ніц не робить. За нього працює владна команда. Чим більше помилок, тим швидше він, Продан пошле Клічука туди, куди раніше посилав двічі Каспрука. У відставку!

Чи є вихід?! Є.

Мер може і повинен сам його знайти та пояснити чесно і розумно.

Наприклад, він може сказати так:

“Дорогі чернівчани! Ми нова команда, якій люди довірили керувати містом. Але самі ми ніц не варті без вас. Та після того, як чернівчанами керували десятки років комуністи і їхні нащадки, місто втратило своє європейське обличчя. Панування людиноненависницької комуністичної ідеології негативно позначилося не тільки на економіці, архітектурі, а й на свідомості чернівчан. Аби переконатися в тому, що ще не все втрачено, що у місті є демократія і європейські цінності, ми встановили турнікет у міськраді, який є символом тоталітарного закритого суспільства! Питання: «Як відреагують чернівчани на таке?»

Ось що було основою цього кроку.

Люди категорично проти. Вони за демократію! За європейські Чернівці! За відкриту владу!

Тож турнікет буде демонтовано. І демократія у місті відновлена.

А я, Роман Клічук, міський голова дякую всім, хто виявився небайдужим до долі Чернівців, як демократичного європейського міста.

Відтепер і на віки спільними зусиллями зробимо наше місто гарним, затишним і щасливим. Viribus unitis!”

Ось так може і повинен виступити перед людьми Роман Клічук. І все стане на своє місце. Навіть Сидір Воробкевич.

*****

Довгі роки до редакції «Часу» щодня приходив вчений, педагог і Людина Ігор Григорович Буркут. Він справжній педагог та навчитель. Без зарозумілої дидактики та повчань говорив про серйозні речі, розвивав теми та проблеми. Потім дивився наскільки журналісти засвоювали те, що він казав, як використовували у своїй роботі. Якщо якусь тему вміло розвивали, а проблему ставили та вирішували, то на другий день він видавав інші актуальні теми. Від Буркута ми брали академічну мудрість.

Також щодня приходив до нас народний буковинський мудрець, збирач старожитностей Іван Назарович Снігур. Він з простою народною мудрістю розповідав про складні проблеми та змальовував теми майбутніх наших публікацій.

Від Снігура ми переймали народну мудрість.

Таким чином і самі ставали розумними.

Коли порозумнішали, до нас щодня заходив молодий політик. Слухав, що йому говорили. Згодом він став міністром, депутатом і головою однієї із найбільших фракції верховної ради України.

І одного разу перестав до нас заходити. І перестав бути міністром, депутатом та головою фракції.

Зараз уже знову хоче відновити хорошу та мудру традицію.

Так і Роман Клічук повинен вчитися. Він мусить мати добрих вчителів та порадників. Прислухатися і слухати їх.

І тоді буде користь всім: йому, владі, містові, Україні. Спільними зусиллями!

Петро КОБЕВКО, шеф-редактор газети “Час”


Коментарі:
Більше новин по темі: